Ухвала суду № 99103489, 16.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 646/49/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмирова Едуарда Олександровича про забезпечення позову в рамках цивільної справи №646/49/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 до Печерського районного суду м. Києва, за підсудністю з Червонозаводського районного суду м. Харкова, надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 19.04.2021, для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою судді від 21.04.2021 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, на підставі статті 274 ЦПК України..

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2021 року було задоволено заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт» - Васильєва О.В. про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

14.06.2021 позивач повторно звернулась до суду з заявою про забезпечення позовних вимог, оскільки наявні нові обставини у справі, які зумовлюють останню звернутись до чуду з заявою про забезпечення позовну.

Так, в обґрунтування заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хмиров Е.О. вказує, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», ТОВ «ФК «ФОРІНТ» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

За фактичними обставинами справи, 14 грудня 2007 року між ТОВ «УКРПРОМБАНК», правонаступником якого являється ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 777/ФКВ-07, згідно якого ОСОБА_1 отримала від ТОВ «УКРПРОМБАНК» кредит у розмірі 42 750 доларів СІЛА з цільовим призначенням - придбання нерухомості на вторинному ринку.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 14 грудня 2007 року між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4903.

Таким чином, предметом договору іпотеки являється квартира АДРЕСА_1 .

16.07.2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ФОРІНТ» було укладено договір № 2289/К, згідно якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги» оформлених протоколом № UA - ЕА-2020-05-26-000017-b від 17.06.2020 року.

У відповідності до даного договору первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальників за кредитними договорами, у тому числі, до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 777/ФКВ-07 від 14.12.2007 року, а також за договором іпотеки № 777/2фквіп-07. При цьому Новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Враховуючи, що на думку позивача зазначений договір відступлення прав вимоги суперечить вимогам чинного законодавства України, і є наявні всі підстави для визнання його недійсними. Тому, на даний час у позивача є достатньо підстав вважати, що новий кредитор має намір задовольнити свої вимоги кредитора за рахунок предмета іпотеки, про що позивач ОСОБА_1 отримала відповідну вимогу кредитора, у якій останній повідомляють про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 або ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 .

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

П.п. 4.1 п. 4 глави 15 розділу ІІ вказаного Порядку передбачає, що накладання заборони щодо відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Про накладені заборони щодо відчуження робиться запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, накладення арешту на дане майно, з заборонною вчиняти будь які реєстраційні дії до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та третіх осіб, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву -задовольнити.

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , засіб зв`язку: НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК», код ЄДРПОУ № 34047020, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Б, поштова адреса: 01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, засіб зв`язку: НОМЕР_3

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ», код ЄДРПОУ: 40658146, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Г. Ільєва