Вирок № 99096899, 19.08.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1648/17

ВИРОК

Іменем України

19 серпня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

прокурора Безпалюка А.О.

захисника – адвоката Опольської Н.М.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці об`єднане кримінальне провадження по обвинувальному акту № 12017020100000673 та по обвинувальному акту № 120200251000000102 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вінниці, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

26.12.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт

за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року, який набув законної сили 26.01.2017 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

28.02.2017 року, ОСОБА_1 , прибув до Вінницького міжрайонного відділу з питань пробації Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України за викликом старшого інспектора ОСОБА_2 , де йому було роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також він був попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України, про що в цей же день він надав відповідну підписку, однак в подальшому змінив своє місце проживання, при цьому не повідомив Вінницький МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації.

16.06.2017 року, ОСОБА_1 , повторно з`явився до Вінницького МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації для вручення йому направлення на відбування громадських робіт на території Вороновицької селищної ради.

Від отримання направлення на відбування громадських робіт ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився, про що власноручно зазначив у своєму письмовому поясненні від 16.06.2017 року та на бланку направлення на відбування громадських робіт від 16.06.2017 року.

Таким чином, ігноруючи вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року та вимоги працівників Вінницького МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації, із призначених вироком суду 200 годин громадських робіт, ОСОБА_1 , починаючи із 28.02.2017 року та по 16.06.2017 року включно, не відбув жодної години громадських робіт, не вжив будь-яких заходів стосовно виконання вироку суду, внаслідок чого невідбута частина покарання ОСОБА_1 складає 200 годин громадських робіт.

Крім того, ОСОБА_1 , 21.08.2020 року, близько 22 год. 50 хв., перебуваючи в будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: маючи вільний доступ до будинку, виконуючи ремонтні роботи, помітив в одній із кімнат мотокосу марки «VITALS MASTER» моделі «ВК 522 s black edition» червоно – чорного кольору, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку мотокоси марки «VITALS MASTER» моделі «ВК 522 s black edition» червоно – чорного кольору, належну ОСОБА_3 , вартість якої відповідно до висновку експерта НДЕКЦ МВС України у Вінницькій області №638 від 01.09.2020 року станом на 23.08.2020 року становить 1370 грн. 00 коп.

Залишивши місце вчинення злочину, ОСОБА_1 , викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на зазначену суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих правопорушеннях визнав повністю, пояснивши, що після винесення вироку в 2016 році він просто не хотів відпрацьовувати громадські роботи. Мотокосу він викрав у свого родича, який запросив його на тимчасову роботу для виконання ремонтних робіт в будинок в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області. Викрадену мотокосу він здав в ломбард. Дану крадіжку він вчинив тому, що був в стані алкогольного сп`яніння. Про що на даний час жалкує та просить суд його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що ОСОБА_1 – це його племінник, який останнім часом працював у нього на дачі в с. Зарванці. Коли в серпні минулого року він приїхав на дачу, що по АДРЕСА_3 , то помітив відсутність своєї мотокоси. Одразу зателефонував до ОСОБА_4 і той повідомив, що це він викрав її. На даний час він ніяких претензій до обвинуваченого не має, оскільки той відпрацював йому за викрадене.

Враховуючи клопотання учасників судового провадження про недоцільність дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за необхідне обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого, доказів на підтвердження речових доказів та процесуальних витрат і при цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На думку суду дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати: за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; за ч.2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт та дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході досудового та судового слідства.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених правопорушень, що відповідно до ст. 12 КК України вони віднесені до кримінальних проступків (ч.2 ст. 389 КК України) та нетяжких злочинів (ч.2 ст. 185 КК України), особу винного, те що він раніше судимий, посередньо характеризується за місцем реєстрації, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Також, суд враховує відсутність будь – яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченого, його думку щодо міри покарання ОСОБА_1 , згідно якої він просить суворо не карати останнього .

Обставинами, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд встановив: визнання вини, з`явлення із зізнанням (ч.2 ст. 185 КК України).

Обставинами що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд встановив: рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд бере до уваги, що під час судового розгляду ОСОБА_1 ухилявся від явки до суду, в зв`язку з чим оголошувався в розшук.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Законодавець чітко встановив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду і не вчинила нового злочину. Строк давності – це певний проміжок часу з моменту вчинення особою злочину і до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду.

Кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч.2 ст. 389 КК України було вчинено ОСОБА_1 16.06.2017 року.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року та від 13.12.2018 року, в зв`язку з неявкою в судові засідання, оголошувався розшук обвинуваченого ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2021 року, в рамках кримінального провадження по обвинувальному акту №1202000251000000102 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи, що перебіг давності зупинявся в зв`язку з неодноразовим розшуком, а також вчинення обвинуваченим іншого злочину, у суду є підстави для призначення ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 389 КК України на загальних підставах, без застосування ст. 49 КК України.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушень та особу винного дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе при ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання в межах санкції статей обвинувачення у виді арешту та позбавлення волі, з застосуванням положень ст. ст. 70, 71, 72 КК України.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд керується положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні

покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який

визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати

вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення

покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи

законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації

покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення

засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

З обвинуваченого підлягають до стягнення на користь держави процесуальні витрати за проведення судово – товарознавчої експертизи.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2020 року накладено арешт на майно, яке вилучено під час огляду місця події 22.08.2020 року в рамках кримінального провадження № 12020025100000102, внесеного до ЄРДР 22.08.2020 року, а саме: сумку темно – синього кольору, мобільний телефон «Бравіс» у картонній коробці білого кольору, які вилучені та упаковані до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 7263556.

Оскільки вироком суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження, одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 370, 373, 374, 376 КПК України, –

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 389 КК України - у виді 3 – х (трьох) місяців арешту;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 – х (двох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_1 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 – х (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 10 (десять) днів.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня ухвалення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_1 зарахувати період попереднього ув`язнення з 11.01.2021 року по день ухвалення даного вироку – по 19.08.2021 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Речові докази: сумку темно – синього кольору, мобільний телефон «Бравіс» у картонній коробці білого кольору, які вилучені та упаковані до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 7263556 та передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області – повернути ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово – товарознавчої експертизи в розмірі 653 грн. 80 коп.

Зняти арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2020 року на майно, яке вилучено під час огляду місця події 22.08.2020 року в рамках кримінального провадження № 12020025100000102, внесеного до ЄРДР 22.08.2020 року, а саме: сумку темно – синього кольору, мобільний телефон «Бравіс» у картонній коробці білого кольору, які вилучені та упаковані до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 7263556.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.І. Бондаренко