Ухвала суду № 9909673, 28.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Христофоров А.Б. .

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2010 року № 2-а-20876/09/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю позивача

відповідача Яманко В.Г., Радіонової О.О.

Сухоцькій Д.Ю.

Анохіної Т.І. по довіреності;

Юклевської І.Л., Тернинко С.М. по довіреності; у відкритому судовому засіданні

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство»

Донецького окружного адміністративного суду

04 березня 2010 року

№ 2-а-20876/09/0570

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство»

Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0002692341/0 від 02.11.2009 року Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції про стягнення суми збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 117848,19 гривень прийнятого по відношенню до виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

«Святогірського багатогалузевого комунального господарство»,-

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувалися представники відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

20.06.08 року обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» на базі реорганізованого комунального підприємства «Святогірське багатогалузеве обєднання комунальних господарств» була створена виробнича одиниця «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство». Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» в процесі діяльності користувалося дозволом на спеціальне водокористування КП «Святогірське БОКГ», строк дії якого становив до 01.01.2009 року.

Слов'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство».

За наслідками вказаної перевірки був складений акт № 7715/23-3/36011148 від 19.10.2009 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2009 року № 0002692341/0 про стягнення суми збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 117848,19 гривень.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Насамперед, колегія суддів вважає доречним визначити термін «спеціальне водокористування».

Відповідно до приписів ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно ст. 30 Кодексу - платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних . споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Статтею 10 Закону України ''Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Зокрема, відповідно до п. 11 ч. І сі. 10 вказаного Закону вони подають до судів позови до підприємств, установ, організацій і громадян про стягнення в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 11 ч. І ст. 11 Закону України ''Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п.п. 1.7.1.1. ,п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством! сплачує штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 17.3. ст. 17 вказаного Закону визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею прирівнюєтеся до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4:.2 га 4.3 статті 4 цього Закону. вважається узгодженим у день, отримання платником податків податкового о повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, який передбачає можливість платника податків звернутися до вищестоящого (контролюючого) органу зі скаргою про перегляд визначеної суми податкового зобовязання або прийняття ним будь-якого іншого рішення.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового борг) платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.1 п, 3,1 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його по податкового боргу виключно за рішенням суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, в якому встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування (ст. 1 Кодексу).

Згідно приписів ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Отже, як правильно було встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитися судова колегія: за період з 01.07.2008 р. по 13.03.2009 р. ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське БКГ» в порушення ст.ст. 44,49 Водного кодексу України здійснювало спеціальне водокористування без відповідного дозволу та сплачувало збір за спеціальне водокористування без урахування положень п. 12. Порядку - в однократному розмірі. За період з 01.01.2009р по 13.03.2009р. збір за спеціальне водокористування був самостійно обчислений підприємством у п'ятикратному розмірі, тобто, ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське БКГ» визнало за необхідне сплачувати збір у такому розмірі. Дозвіл на спеціальне водокористування ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське БКГ» отримало лише 13.03.2009р. Термін його дії до 01.04.2012року.

Оскільки підприємство здійснювало спеціальне водокористування без отримання дозволу, тобто безлімітно, то використані водні ресурси є понадлімітними і збір, відповідно до п. 12 Порядку повинен сплачуватись у п'ятикратному розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що порушення ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське БКГ» п.п. 9, 12 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту, та норм Водного кодексу України призвели до заниження ним податкового зобов'язання за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.

Посилання апелянта на той факт, що виробничою одиницею ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» не були порушені вимоги п.п. 9.12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики водного транспорту» від 16.08.1999р. № 1494 та ст. 44 Водного кодексу України від 06.09.1995 № 213/95-ВР, колегія суддів не бере до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до п. 12 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1494 від 16.08.1999р. (із змінами і доповненнями) (далі Порядку) за понадлімітне використання водних ресурсів збір обчислюється у п'ятикратному розмірі і справляється за рахунок прибутку водокористувача.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно (п.14 Порядку).

Нормативи цього збору встановлюються Законами України про державний бюджет на відповідний рік.

Згідно п. 20 Порядку відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту несуть платники відповідно до законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, оскаржуване повідомлення - рішення, прийняте відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у справі № 2-а-20876/09/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 03 червня 2010 року.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді: В.Г. Яманко

О.О. Радіонова