Ухвала суду № 9909595, 21.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

справа № 2а 29074/08/0570 Суддя 1-ї інстанції Наумова К.Г. Суддя доповідач Сухарьок М.Г.

У К Р А Ї Н А

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2010 року м. Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

при секретарі Чеплигіні П.І.,

за участю: від позивача Васильєва К.О., від відповідача Пищита Є.В., від 3-ї особи Дегтярьов Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Державної податкової адміністрації у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року по справі № 2а-29074/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адмет м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач та третя особа не погодились з постановою суду і подали апеляційні скарги в яких просили скасувати постанову, так як вона ухвалена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 10.10.2008 року № 0001592340/0, 0001582340/0 .

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2005 року по 31.03.2008 рік.

За наслідками проведення перевірки ДПІ складено акт від 29.09.2008 р. №2981/23-3/33793110 Про результати виїзної планової перевірки ТОВ Адмет (ЄДРПОУ 33793110) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2005 року по 31.03.2008 рік.

На підставі даного акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 10.10.2008 р.:

№0001582340/0, яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 257983 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 96782,1 грн., на загальну суму 354765,1 грн.;

№ 0001592340/0, яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 191242 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі - 95621 грн., на загальну суму 286863 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток стало встановлення під час перевірки порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (надалі Закон), яке призвело до завищенням валових витрат у 4 кварталі 2007 року на суму 775486 та у 1 кварталі 2008 року - 256444 грн., на загальну суму 1031930 грн.

Порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону полягає у неправомірному, на думку ДПІ, включенні до складу валових витрат сум витрат, понесених ним у зв'язку з отриманням від ТОВ Лотем послуг по супроводженню вантажу за договором від 02.04.2007р. № 2/07 сг.

Позивачем (виконавець) з ВАТ Нижнедніпровський трубопрокатний завод (замовник), який був перейменований у ВАТ Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод укладений договір від 05.02.2007 року № 511070063, за яким, з урахуванням додаткових угод, виконавець зобов'язався здійснити ремонт плунжерів і Р - пробки пресу на загальну суму 2831392,18 грн. та договір № 511070274 від 19.01.2007 року на постачання запасних частин на суму 4254721,2 грн. Згідно п. 3.1. договору № 511070063 доставка плунжерів та Р - пробки пресу здійснюється замовником за його рахунок, доставка плунжерів та Р - пробки пресу з ремонту здійснюється залізничним транспортом на умовах FСА ст. Шпичкино Дон. з/д (Інкотермс 2000). Згідно п. 3.1 договору № 511070274 постачання товару здійснюється на умовах FСА м. Краматорськ.

На виконання вказаних договірних зобов'язань позивач - виконавець уклав з ЗАТ НКМЗ (постачальник) додаткову угоду № 2 до контракту № 23/173-06 від 12.12.2006 року, за якою позивач зобов'язаний поставити постачальнику вироби (давальницьку сировину) для виконання ремонтних робіт.

Позивачем (замовник) 02.04.2007 року був укладений з ТОВ Лотем (виконавець) договір супроводження вантажу № 2/07сг, та вніс зміни до відповідного договору додатковою угодою № 1 від 02 квітня 2007 року, за яким виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо організації перевезення та супроводження вантажу, тобто надання організаційних послуг по супроводженню вантажів при авто- чи залізничному перевезенні третіми особами за замовленнями позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений договір був виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать документи, а саме: податкові накладні, заявки на супроводження вантажу, акти виконаних робіт, відповіді на заявки, розрахунок за виконання договору здійснений відповідно до діючого законодавства.

При нарахуванні позивачу податкових зобов'язань Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька керувалась п. 5.1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, які регулюють поняття складу валових витрат.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ (Далі Закон № 509-ХІІ) завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 3 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Стаття 11 Закону № 509-ХІІ дає повний перелік прав органів державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що як відповідач так і третя особа посилаються на те, що судом першої інстанції не досліджено факт законності укладеної угоди між ТОВ Адмет та ТОВ Лотем від 02.04.07 року, зміст заявок та відповідей на них, наявність необхідності в передоручення обовязків позивача ТОВ Лотем у супроводжуванні вантажу до ст. Шпичкино.

Відповідач по справі зазначає, що відповідний договір є нікчемним та таким, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Адмет з ціллю завишення валових витрат та ухилення від сплати податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідні підстави для скасування рішення викладені апелянтами в своїх скаргах не відносяться до їх прав та компетенції відносно позивача та не відносяться до предмету оскарження. Посилання на фальсифікацію документів з боку позивача є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи щодо виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договорами, укладеними з ЗАТ НКМЗ та ВАТ Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод, які свідчать про те, що позивач виконав покладені на нього зобов'язання щодо ремонту плунжерів, Р - пробки пресу, їх переміщення у період ремонту, повернення власникові та постачання запасних частин.

Аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність вимог щодо складання будь-яких інших документів у підтвердження факту надання послу по супроводженню вантажу. Правилами ведення податкового обліку також не передбачено спеціальне регулювання операцій з надання вказаних послуг або обов'язковість складання і зберігання додаткових первинних документів, якими б підтверджувалось надання таких послуг.

Таким чином, посилання ДПІ на те, що позивачем відповідними документами непідтверджені суми валових витрат є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Також, посилання ДПІ на те, що послуги, надані ТОВ Лотем, не пов'язані з господарською діяльністю позивача та фактично не надавались також не підтверджуються матеріалами справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ Лотем було здійснено саме супроводження вантажів, а посилання ДПІ на відсутність у ТОВ Лотем ліценції з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним, автомобільним транспортом та необхідність надання перевізних документів є безпідставними, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 02 квітня 2007 року до основного договору № № 2/07сг від 02 квітня 2007 року.

П. 9.1. договору передбачає, що позивач має право залучати до ремонту плунжерів субпідрядні організації, за свій рахунок та у своїх інтересах здійснювати супроводження плунжерів та Р - пробки пресу при їх перевезенні, тобто позивач згідно договору мав право залучати субпідрядні організації, зокрема ТОВ Лотем.

Крім цього, до матеріалів справи позивачем надані документи, які свідчать про виконання ним договірних зобов'язань за обома договорами та про те, що ВАТ Інтерпайп не має претензій до позивача щодо такого виконання.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що витрати, понесені позивачем, у зв'язку з отриманням послуг щодо супроводження вантажу, наданих ТОВ Лотем, були включені позивачем до складу валових витрат правомірно, відповідно, виключення відповідачем сум цих витрат зі складу валових витрат позивача є безпідставним, з огляду на що нарахування позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2008 р. №0001582340/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 257983 грн. є неправомірним.

Фінансові санкції були застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 257983 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у сумі 96782,1 грн.

У акті перевірки ДПІ зазначено, що позивачем також занижений ПДВ за 2007 рік у сумі 191242 грн., у т.ч.: у квітні 2007 року - 1309 грн.; у серпні - 16848 грн.; у вересні - 62467 грн.; у жовтні - 90851 грн.; у грудні - 19767 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2007 року на суму 15144 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ стало заниження ПДВ за 2007 рік, чим порушено п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (надалі Закон Про ПДВ), згідно з яким не включається до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не пов'язані з придбанням послуг для їх подальшого використання у господарської діяльності, підприємством у 2007 році до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 206385,74 грн. по отриманню послуг по транспортуванню вантажу.

Порушення позивачем п. 7.4.1.,7.4.4. ст. 7 Закону Про ПДВ полягає у неправомірному, на думку ДПІ, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у зв'язку з отриманням від ТОВ Лотем послуг по транспортуванню вантажу за договором від 02.04.2007р. № 2/07 сг.

Висновок щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за даним договором було зроблено ДПІ з причини непов'язаності наданих ТОВ Лотем послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п 7.4. ст.. 7 Закону Про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону Про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суми ПДВ, сплачені позивачем, у зв'язку з придбанням послуг щодо супроводження вантажу, наданих ТОВ Лотем, були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих позивачеві ТОВ Лотем, які містять відомості про надання послуг по супроводженню вантажу і відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону Про ПДВ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні операції призначались для використання у господарській діяльності та були використані позивачем у своєї господарській діяльності. З огляду на що, позивачем правомірно віднесені суми ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту, відповідно нарахування позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 191242 грн. є неправомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про державну податкову службу в Україні посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

На підставі викладеного колегія суддів встановила, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято посадовими особами з перевищенням своїх безпосередніх функцій, якими вони наділені відповідно до діючого законодавства, тобто оцінка законності заключених договорів, а саме чи є договір нікчемним, що не може служити підставою для винесення податкового повідомлення рішення.

Перевірка заключених договорів, з ціллю заниження валових доходів, направлені на ухилення від сплати податків є безпосередньо функцією податкової міліції, у звязку з чим такі підстави не можуть тягнути за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 16 листопада 2009 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Державна податкова адміністрація у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року по справі № 2а-29074/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адмет до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року по справі № 2а-29074/08/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені та виготовлені у нарадчій кімнаті, проголошені у судовому засіданні 21 травня 2010 року, повний текст буде виготовлений 26 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.