Постанова № 9909307, 18.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя - доповідач Міронова Г.М.

Головуючий у 1 інстанції Качуріна Л.С.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2010 року справа № 2-а-12434/09\1270

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Міронової Г.М.

суддів: Радіонової О.О., Яманко В.Г.

при секретарі

за участю відповідача № 1 Сухоцькій Д.Ю.

Клиновського Д.В. по довіреності; розглянувши

апеляційні скарги

на постанову

від

у адміністративній справі

за позовом

до

про у відкритому судовому засіданні

Прокуратури м. Луганська, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

Луганського окружного адміністративного суду

05 серпня 2009 року

№ 2-а-12434/09

Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»

1.Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

2.Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

3. Головного управління державного казначейства України в Луганській області

стягнення суми податку на додану вартість, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (надалі ВАТ «Стахановський завод феросплавів») звернулося до суду із вищевказаним позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи.

В остаточній редакції своїх позовних вимог позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» податку на додану вартість за липень 2008 року, стягнути з державного бюджету на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 46814 581,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року позов відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість було задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 46814 581,00 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір у сумі 1700 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, податкові органи та прокуратура в інтересах держави подали апеляційні скарги на зазначену постанову суду.

У судовому засіданні представник відповідача № 1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги

Інші сторони до суду не зявилися, були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача № 1, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити, а постанову суду скасувати, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

20 вересня 2008 року ВАТ «Стахановський завод феросплавів» подало до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку додану вартість за липень 2008 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку розмірі 46 814 581 грн.

В період з 29.09.2008 року по 10.10.2008 року спеціалістами Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на підставі направлення від 29.09.2008 року № 632, згідно з п. 9 ч .б ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та відповідно наказу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області від 29.09.2008 року № 596 проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 46 814 581 грн. за липень 2008 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалося за червень 2008 року.

17 жовтня 2008 року за результатами проведеної перевірки була складена довідка № 1080/23-00186513, згідно висновків якої перевіркою підтверджено відображене ВАТ «Стахановський завод феросплавів» у декларації за липень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 10 299 208 грн. У висновку зазначається, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 36 515 373 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити. Разом з цим, суд установив, що у п.З довідки №1080/23-00186513 від 17.10.2008 року зазначено, що перевіркою не встановлено порушення ведення податкового обліку, також за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ВАТ «Стахановський завод феросплавів» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, або укладення нікчемних (недійсних) правочинів.

У п. 3.1 довідки №1080/23-00186513 від 17.10.2008 року щодо перевірки показників декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року встановлено, що згідно з поданою ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2009 року (вх.№ 20826 від 21.07.2008 року) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 46 814 581 грн.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері публічних правовідносин, що складаються у звязку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист, є вибір засобу захисту порушеного права.

Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період не заперечувалась позивачем та не спростована судом першої інстанцій. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що один з постачальників продавця, якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку оподаткове зобов'язання не відобразив та, відповідно, податку до бюджету не сплатив.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач безпідставно установив як обов'язкову умову для отримання бюджетного відшкодування ВАТ «Стахановський завод феросплавів» - наявність частини такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів вважає доречним звернути увагу на той факт, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, зокрема у постанові від 09.08.2005 року за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Суд першої інстанції зазначив у постанові відображення яких саме показників вплинуло на формування податкового кредиту позивача у липні 2008 року. Але дослідити правильність його формування можна тільки за наявності первинних документів, для чого потрібні спеціальні знання.

Колегія суддів в даній справі за власною ініціативою призначила судово-економічну експертизу і на вирішення експерта поставила питання: чи підтверджено первинними документами, а також регістрами бухгалтерського та податкового обліку відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» висновок довідки Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області від 17.10.2008 р. № 1080/23-00186513, яку було складено за результатами перевірки, щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та відповідних сум бюджетного відшкодування за липень 2008 року.

Експерт надав повідомлення за № 242/24 від 22.03.2010 року про неможливість надати висновок з підстав несплати вартості експертизи. Позивач відмовився від таких дій, відповідачі у справі - державні органи - за свій кошт також не можуть провести оплату вартості експертизи.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень. Колегія суддів відзначає, що у даному конкретному випадку податковий орган довів правомірність і законність прийнятого ним рішення.

Проте, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де, зокрема, зазначено: якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Слід зазначити, що дана норма Кодексу адміністративного судочинства України спрямована на дисциплінування осіб, які беруть участь у справі. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому, якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, позивачем не було надано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані позовні вимоги.

Крім того, колегія суддів вважає доречним зазначити, що погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, які виразилися у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачем податку на додану вартість за липень 2008 року, оскільки у даному конкретному випадку колегія суддів підтримує посилання Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на наказ Державної податкової адміністрації України № 350 від 18.08.2006 року.

Відповідно до приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури м. Луганська, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року у справі № 2-а-12434/09/1270 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 21 травня 2010 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді О.О.Радіонова

В.Г.Яманко