Рішення № 99091755, 19.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року справа № 580/4524/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Об`єднаний професійний футбольний клуб міста Черкаси і територіальних громад Черкаської області “Черкащина” про стягнення заборгованості,

встановив:

01 липня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Об`єднаний професійний футбольний клуб міста Черкаси і територіальних громад Черкаської області “Черкащина”, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 57006,67 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році та 855 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю в сумі 57006,67 грн та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 855 грн. 66 коп.

Ухвалою суду від 06.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. На адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Симоненка, 5, м. Черкаси направлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження від 05.08.2021. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Витягом з додатку до листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.02.2021 №7/ЗПІ/23-00-24-0115 підтверджується, що середньомісячна кількість штатних працівників за 2020 рік у позивача становить 14 осіб. За 2020 рік показник “Кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб” становить 3, середньомісячна кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0

Позивач листом від 25.03.2021 інформував відповідача про необхідність належного виконання вимог Закону, зокрема подання Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (Форма 10-ГП, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42), виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплати адміністративно-господарських санкцій (далі по тексту - АГС) та пені за невиконання вказаного нормативу.

Згідно з даними звіту відповідача форми 10-ПОI про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, поданого відповідачем 19.04.2021 позивачу, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві у 2020 році складала 15 осіб. У графі “середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб” зазначено 1 особу. У графі щодо “кількості осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” зазначено 1 особу.

У ході аналізу Позивачем встановлено факт невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2020 році та проведено співставлення даних, наданих відповідачем у Звіті, з іншою офіційною інформацією, яка засвідчує нарахування та виплату заробітної плати працівникам відповідача. У результаті співставлення виявлено ряд розбіжностей.

Зокрема, у рядку 02 «Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб» Звіту відповідачем вказано 1 особу з інвалідністю, яка працювала на робочому місці у відповідача, що не відповідає даним звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - ЄСВ), поданих відповідачем до територіального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Крім того відповідно до Звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2020 році у відповідача становила 15 осіб, разом з тим, за даними Головного управління ДПС у Черкаській - 14 осіб.

Вказане свідчить про наявність розбіжностей показників у Звіті, поданому до позивача та даних звітів щодо сум нарахованого ЄСВ та не зарахування нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом із Звітом подано пакет документів (вхідний № 620 від 19.04.2021).

За результатами розгляду наданих документів посадовою особою відділення Фонду проаналізовано документи (копії, не завірені у встановленому законодавством порядку: довідки МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності, наказу про прийняття на роботу, трудової книжки, пенсійного посвідчення, звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб до органів доходів і зборів за вересень 2020 року) та встановлено, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначений статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача становить 1 особу.

Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, розрахована відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, складає - 0 осіб, зокрема, ОСОБА_1 - відпрацьовано 4 міс.

Черкаський міський центр зайнятості листом від 27.05.2021 №08-10/696 повідомив позивачу, що протягом 2020 року відповідач не подавав до нього звіти за формою №3-ПН.

Листом від 22.06.2021 №2132/01-27 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2020 році в сумі 57006, 67 грн та пені станом на 22.06.2021 в сумі 775,20 грн.

Оскільки добровільно зазначені кошти відповідач не сплатив, позивач звернувся в суд із зазначеним вище позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість їм вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2020 році становила 9 осіб, нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для позивача є 1 штатна одиниця.

Частиною 3 ст.18 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з висновком Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язковий для врахування, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Абзацом 2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI “Про зайнятість населення” (далі – Закон №5067-VI) (у редакції до 15.12.2019 на час виникнення підстав вказаного позову) встановлено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі – Порядок №316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд врахував, що доказів виконання відповідачем вказаного обов`язку до суду не надано. Вказаним вище листом Черкаського міського центру зайнятості підтверджується, що відповідач протягом 2020 року не подавав звіти за формою №3-ПН.

Отже, відповідач не виконав установлений наведеними нормами закону обов`язок щодо повідомлення відповідного територіального органу державної влади про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки позивач довів належними та допустимими доказами відсутність підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні робочі місця у 2020 році та не виконання вказаного вище обов`язку відповідачем щодо подачі звіту за формою №3-ПН, суд дійшов висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені обґрунтоване.

ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 зауважив, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм законодавства ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 дійшов висновку, що законодавець чітко визначив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

в разі не виконання такого нормативу – щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону №875-ХІІ пошук належної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Відтак на підприємство покладається обов`язок працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Суд врахував, що відповідач не довів суду, що вживав залежні від нього, передбачені законодавством заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі – ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частини 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з висновком ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Частинами 1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд врахував, що фонд оплати праці у відповідача відповідно до вказаного вище звіту становить 855,10 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника – 57006,67 грн.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю щодо відповідача становить: 57006,67 грн.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.20 Закону №875-ХІІ сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд врахував, відсутність доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений Законом термін (до 15 квітня 2021 року). У зв`язку з простроченням такої сплати позивач нарахував пеню, сума якої становить 855,00 грн, що підтверджується доданим до матеріалів адміністративної справи розрахунком.

Отже, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 57006,67 грн за незайняті у 2020 році робочі місця особами з інвалідністю та пені у розмірі 855,00 грн за несвоєчасну сплату зазначених санкцій обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Клопотання стягнути вказані кошти на рахунок позивача за зазначеними ним реквізитами, не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю належних, допустимих та достовірних доказів належності таких реквізитів щодо відкритого позивачу відповідного рахунку.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, останні розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Об`єднаний професійний футбольний клуб міста Черкаси і територіальних громад Черкаської області “Черкащина” (код ЄДРПОУ 34891493) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році в розмірі 57006 (п`ятдесят сім тисяч шість) грн 67 коп. та пеню в розмірі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.08.2021.

Суддя В.П. Тимошенко