Рішення № 99091250, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 серпня 2021 р. справа №520/10265/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,

за участю: представника позивача - Шипенко С.С.,

представника відповідача - Шапошника М.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 09.07.2019 року №0005931305, від 09.07.2019 року №0005951305, від 09.07.2019 року №00005941305.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно визначені порушення щодо неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. не беручи до уваги Додаткову угоду про прощення боргу, датовану 23.04.2015 року.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача – Лук`янцева С., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Представник позивача – Шипенко С.С., в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позов, а також додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача – Шапошник С.С., у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податки на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 22.05.2019 року №1727/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 , висновками якого встановлено неподання (несвоєчасне подання) декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та порушення:

- п.п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за 2016 рік у сумі 334 025.55 гривень;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, у результаті чого визначено військовий збір у сумі 27 837.21 гривень.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2019 № 0005931305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 334025.55 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 83 506,38 грн.;

- від 09.07.2019 №0005951305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 27 837.21 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 959.30 грн.;

- від 09.07.2019 №0005941305, яким застосовано штрафні санкції за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду із зазначеним позовом.

Судом встановлено, що між позивачем та Акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір від 06.06.2007 № ML 700/822/2007, відповідно до якого АТ «ОТП Банк» надав позивачу кредитні кошти для купівлі нерухомого майна у розмірі 161584 (сто шістдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) долари США.

У зв`язку з врегулюванням взаємовідносин між сторонами кредитного договору було укладено Додатковий договір від 23.04.2015 року № 4 до кредитного договору № МL700/822/2007 від 06.06.2007, за умовами якого позивач зобов`язується погасити боргові зобов`язання, а банк, керуючись вимогами ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснити прощення (анулювання) боргу та скасувати пеню, що була нарахована на момент укладення цього договору .

Стаття 19 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи виконують функції щодо здійснення ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (в редакції чинній па момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою га не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти за інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і - забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Вили доходів, які включаються до загальною місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. У разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, порахованого (сплаченого) по користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу(кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму богу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Проте, усупереч вищезазначеним законодавчим нормам, відповідачем були нараховані податкові зобов`язання на всю суму спрощеного (анульованого) боргу без відокремлення суми основного боргу, який було прощено.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та АТ «ОТП Банк» додатковий договір від 23.04.2015 не містить розрахунку прощеного боргу, а, отже, не визначає конкретну суму основного боргу, яку спрощено (анульовано), та щодо якої позивач має зобов`язання з декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Під час проведення перевірки відповідач встановив порушення податкового законодавства лише на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, які відображено АТ «ОТП Банк» щодо ОСОБА_1 за 2016 рік.

Крім того, листом АТ «ОТП Банк» від 06.09.2018 № 01-05-2-19-6/6592 повідомлено, що банк підтверджує інформацію надану у податковому розрахунку за формою І-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаних з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто, зазначеним вище листом банк додаткового підтвердив факт включення до суми прощеного боргу як сум основного боргу так і процентів комісії та штрафних санкцій.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було досліджено правову природу прощеного боргу та не визначено суму основного боргу на який має нараховуватись податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

З аналізу змісту статті 164 ПК України вбачається, що обов`язок платника податку сплатити податок на доходи фізичних осіб з отриманих доходів у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу та обов`язок відобразити їх у річній податковій декларації виникає за таки умов: прощений борг повинен бути анульований кредитором до закінчення строку позовної давності (згідно ст.252 ЦК України – 3 роки); кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання боргу; кредитор зобов`язаний суму анульованого боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено).

В усіх інших випадках, утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору (відображення у 1-ДФ за ознакою доходу «126» і сплата податкового зобов`язання) покладено на податкового агента.

Суд зазначає, що оскільки додатковий договір між позивачем та АТ «ОТП Банк» щодо прощення бору було укладено 23 квітня 2015 року, а, отже, звітнім періодом, у якому прощено борг, є 2015 рік.

Натомість контролюючий орган, усупереч зазначеним нормам, робить висновок про неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, не беручи до уваги додаткову угоду про прощення боргу, датовану 23.04.2015 року.

Крім того, нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму прощеного (анульованого) боргу, як додаткового блага, суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні пониження» ПК України, яким передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною ні офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Відповідно до пункту 8 підрозділу І розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прошена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором та його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прошеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження контролюючим органом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18).

Проте, суд зазначає, що кредитний договір від 06.06.2007 та додатковий договір до нього від 23.04.2015, в ході проведення перевірки, відповідачем не досліджувалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно були встановлені порушення, викладені у акті перевірки від 22.05.2019 №1727/20-40-13-05-08/2958629814, як наслідок, відповідачем були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є - обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 09.07.2019 року №0005931305, від 09.07.2019 року №0005951305, від 09.07.2019 року №00005941305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4525,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.08.2021 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.