Рішення № 99091178, 18.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3492/21

18 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу а позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі- відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу періоди здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 30.11.2003 і період роботи в Заліщицькому райсількомунгоспі з 27.08.1985 по 06.05.1996 року та призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2020 року після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, листом від 12.11.2020 року №1900-0303-8/19342, повідомило позивачку про те, що згідно поданих документів, на момент звернення за призначенням пенсії, її загальний страховий стаж складає 19 років 01 місяць 28 днів, що є меншим за необхідний, з огляду на що, призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав немає.

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано до страхового стажу позивачки наступні періоди:

здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 30.11.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані за вищевказані періоди в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

роботу в Заліщицькому райсількомунгоспі з 27.08.1985 по 06.05.1996 року, оскільки вказаний період не підтверджено первинними документами.

Позивач вважає, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області незаконними, протиправними та такими, що прийнятті з порушенням норм пенсійного законодавства, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 22.06.2021 визнано підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними, поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

22 вересня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 12.11.2020 року було відмовлено оскільки страховий стаж позивачки є меншим за необхідний (19 років 01 місяць 28 днів).

Так, зокрема, в представлених трудових книжках НОМЕР_1 , дата заповнення 01.11.1983 та НОМЕР_2 , дата заповнення 27.08.1985, містяться записи про період роботи в Заліщицькому райсількомунгоспі.

Для підтвердження первинними документами вище зазначеного періоду роботи, відділом з питань призначення пенсій направлено запит до відділу контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області для проведення зустрічної перевірки довідки №77 від 01.06.2020.

Згідно інформації, отриманої від відділу контрольно-перевірочної роботи №4 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 16.10.2020, провести зустрічну перевірку для підтвердження стажу роботи не має можливості, оскільки документи з особового складу та відомості про нарахування заробітної плати на підприємстві відсутні.

Відтак вказує, що період роботи з 27.08.1985 по 06.05.1996 в Заліщицькому райсількомунгоспі зарахувати до страхового стажу позивачки підстав не має.

Також зазначає, що згідно довідки №453/6-1/19-00-50-10 від 20.05.2020, виданої ГУ ДПС у Тернопільській області, позивачка перебувала на обліку як фізична особа-підприємець з 10.09.1999 по 31.12.2003 та здійснювали підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування.

Враховуючи інформацію згідно довідки №1900-0503-8/16407 від 08.10.2020, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, щодо надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю про сплату ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та з урахуванням даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, до страхового стажу позивачки зараховані періоди ведення діяльності на загальній системі оподаткування з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.06.2002 по 30.06.2002, з 01.09.2002 по 30.09.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, 01.06.2003 по 30.06.2003, з 01.09.2003 по 30.09.2003, з 01.12.2003 по 31.12.2003.

Зазначає, що до страхового стажу роботи не зараховані періоди здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, 01.10.2002 по 30.11.2002, 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, 01.10.2003 по 30.11.2003 оскільки інформація про сплату страхових внесків відсутня та дані за вище зазначені періоди в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

Ухвалою суду від 22.07.2021 розгляд справи відкладено.

Позивач в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд даної справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, листом від 12.11.2020 року №1900-0303-8/19342, повідомило позивачку про те, що згідно поданих документів, на момент звернення за призначенням пенсії, її загальний страховий стаж складає 19 років 01 місяць 28 днів, що є меншим за необхідний, з огляду на що, призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав немає.

Згідно даного листа, в страховий стаж позивачки враховано такі періоди: робота в Заліщицькому виробничому художньо- текстильному об`єднанні з 01.11.1983 по 26.08.1985; робота в Заліщицькому радгоспі-технікумі з 01.06.1990 по 06.09.1999; підприємницька діяльність за інформацією, яка містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 з 01.03.2002 по 31.01.2017; отримання допомоги по безробіттю з 16.02.2018 по 05.02.2019; робота в Тернопільській дирекції AT "Укрпошта" з 13.02.2019 по 31.03.2020; отримання допомоги по безробіттю з 08.04.2020 по 30.08.2020.

Поряд із цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано до страхового стажу позивачки наступні періоди:

роботу в Заліщицькому райсількомунгоспі з 27.08.1985 по 06.05.1996 року, оскільки вказаний період не підтверджено первинними документами;

здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 30.11.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані за вищевказані періоди в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, у даному випадку, при призначенні пенсії необхідний страховий стаж позивачки повинен становити не менше 22 роки, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Так, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3 , Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань, позивач перебувала на податковому обліку податкової служби як фізична особа-підприємець, дата реєстрації 10.11.1994, дата припинення підприємницької діяльності 27.01.2017.

Згідно довідок Головного управління ДПС у Тернопільській області Чортківська ДПІ від 20.05.2020 №453/5-1/19-00-50-10 та від 21.10.2020 №1011/6-1/19-00-54, позивач з 10.09.1999 по 31.12.2008, з 01.01.2011-21.03.2011; з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.01.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.07.2015 по 27.01.2017 перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.01.2009 по 31.12.2010, з 01.04.2011 по 31.12.2011 з 01.04.2012 по 31.12.2012 з 01.04.2014 по 31.12.2014 з 01.04.2015 по 30.06.2015 на спрощеній системі оподаткування.

Як зазначалося вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 30.11.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані за вищевказані періоди в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Поряд із цим, як вбачається із листа Головного управління ДПС у Тернопільській області від 09.08.2021, згідно ІТС "Податковий блок" в період з 10.09.1999 по 31.12.2003 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, податкова звітність надавалася в повному обсязі відповідно до системи оподаткування.

Також, довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.10.2020 підтверджено сплату позивачкою страхових внесків до Пенсійного фонду України, за період з 2000-2002 роки мною також сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України на загальній системі оподаткування.

Отже, з урахування наведеного, суд приходить до висновку, що факт сплати позивачкою страхових внесків у спірний період підтверджена належними і допустимими доказами, а тому відмова відповідача у їх зарахуванні до страхового стажу Потомської- ОСОБА_2 є протиправною, а вказані періоди підлягають зарахуванню до стразового стажу позивачки.

До того ж, як зазначалося вище, до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди роботи в Заліщицькому райсількомунгоспі з 27.08.1985 по 06.05.1996 року, оскільки вказаний період не підтверджено первинними документами.

Однак, суд зазначає, що записами в трудових книжках позивачки НОМЕР_1 , дата заповнення 01.11.1983 та НОМЕР_2 , дата заповнення 27.08.1985, підтверджено факт роботи в Заліщицькому райсількомунгоспі.

Вказані записи засвідчені підписами посадової особи та відбитками печатки, і дослідивши їх в суду не виникло підстав для сумніву щодо роботи позивача у спірний період на даному підприємстві.

Відтак, відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу Потомської- ОСОБА_2 є протиправною, а вказаний період підлягає зарахуванню до стразового стажу позивачки.

Оскільки ОСОБА_1 , на момент звернення до відповідача, набула право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як приживала не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 та має відповідний стаж, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити відповідну пенсію ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 10.09.1999 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 31.05.2003, з 01.07.2003 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 30.11.2003 і період роботи в Заліщицькому райсількомунгоспі з 27.08.1985 по 06.05.1996 року та призначити і виплатити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баранюк А.З.