Постанова № 9909099, 15.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9971/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 р. м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р.А.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний заводпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний заводз проханням : стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний заводна користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 46106,66 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1825,56 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції та пеню за не здійснення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача, у судове засідання не зявився, але надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі оскільки невиконання нормативу працевлаштування інвалідів сталося не з вини відповідача.

10.03.2010 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні№ 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:

робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Таким чином, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

27 лютого 2009 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, згідно з яким кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становить 2 інваліди, а фактично серед штатних працівників облікового складу інваліди не налічуються.

Однак відповідач вважає, що невиконання нормативу сталося не з його вини, оскільки ним здійснено всі можливі заходи по працевлаштуванню інвалідів, а саме інформування Ленінського центру зайнятості про вакансії щомісячно на протязі 2008 року та інших державних органів.

Із змісту статті 18 Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівбачається, що законодавцем передбачено три обовязки підприємства яке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.

Саме останній обовязок, тобто здійснення самостійних заходів по працевлаштуванню інвалідів, відповідачем виконано не було.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалося лише інформування Ленінського центру зайнятості про вакансії щомісячно на протязі 2008 року, та подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2008 рік.

Доказів того, що відповідачем у 2008 році самостійно здійснювалися заходи по працевлаштуванню інвалідів суду не надано.

Стаття 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніпередбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування на підприємство інвалідів і не зайнятих ними, відповідач до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 46106,66 грн., що підтверджується актом перевірки № 255 від 06.05.2009 року та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

За несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню у розмірі 1825,56 грн., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний заводне сплачені вищезазначені суми, загальна сума заборгованості складає 47932,22 грн.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем не добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві. Тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 46106,66 грн.. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1825,56 грн. нараховані позивачем правомірно, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний заводпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний завод(р/р 26000013000042 ДФ ВАТ УКРПРОМБАНК, МФО 306986, код ЄДПОУ 05496661) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214230700009 банк отримувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно-господарські санкції у розмірі 46106,66 грн. (сорок шість сто шість грн. 66 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський вуглекислотний завод(р/р 26000013000042 ДФ ВАТ УКРПРОМБАНК, МФО 306986, код ЄДПОУ 05496661) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214230700009 банк отримувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) пеню за порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1825,56 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять пять грн. 56 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Р.А. Барановський