Ухвала суду № 99090596, 17.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7697/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 11 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

28 липня 2021 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків (вхід. №40803/21). В заяві позивачем зазначено, що в даних правовідносинах предметом спору є виплата грошового забезпечення. Також, позивач посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, від 08.08.2019 року у справі №802/955/17-а, від 19.09.2019 року у справі №826/14564/17, а також від 16.12.2019 року у справі №825/812/17 зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби. Крім того, позивач зазначає, що частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач вказує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення) отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 21 серпня 2018 року по справі №620/4218/18.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 29 червня 2021 року про залишення позову без руху позивачем не усунуто з наступних підстав.

Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами 1, 5 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом оскарження за даним адміністративним позовом є дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому, слід вказати, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 13.01.2004 року №5, грошова допомога при звільненні не входить до складу фонду основної та додаткової заробітної плати.

Із наведеного вище слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП відсутні.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Таким чином, враховуючи те, що предметом оскарження в межах даної справи є дії відповідача щодо невірного, на думку позивача, обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка хоч і не входить до складу грошового забезпечення, однак виплачується у зв`язку із звільненням особи з публічної служби, тому застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст.122 КАС України.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу військово-медичного клінічного центру Південного регіону з 04.12.2013, однак до суду останній звернувся лише 11.05.2021, тобто із пропуском місячного строку звернення, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.

Суд наголошує, що допомога при звільненні є платежем, розмір якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання розрахунку при звільненні, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної їй допомоги при звільненні звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутись протягом 2013-2021 років до відповідача та отримати відповідь. Однак позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 року у справі №127/13736/16-а зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.»

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що наведені позивачем обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала суду винесена з урахуванням перебування судді у черговій щорічній відпустці.

Керуючись ст.122, 169, 171, 240, 243, 248 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов