Рішення № 99090341, 17.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року справа №380/54/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мачіха Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0284 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0284, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0284 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років за 2007, 2010-2014 роки;

- зобов`язати військову частину А0284 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як жінці, яка працює та має двох і більше дітей віком до 15 років за 2007, 2010-2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 09.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач проходила військову службу у Збройних Силах України. Згідно з витягом з наказу командира військової частини А0284 №222 від 9.10.2020 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 начальника станції фельд`єгерського - поштового зв`язку батальйону управління військової частини А0284, звільнену наказом командира військової частини А 0284 (по особовому складу) від 8.10.2020 №105-РС, з військової служби у запас за підпунктом «г» та виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до галицько-Франківського ОРВК м. Львова. На день виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст.19 Закону України «Про відпустки», як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років за 2007 та 2010-2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Зазначив, що Відповідно до наказу командира Військової частини А0284 (по стройовій частині) від 09.10.2020 р. № 222 підписаного ТВО командира Військової частини А0284 Позивач виключена зі списків Військової частини А0284 та всіх видів забезпечення. У ході службової перевірки щодо достовірності даних внесених до п.1 наказу командира Військової частини А0284 (по стройовій частині) від 09.10.2020 р. № 222, проведеної командуванням Військової частини А0284 встановлено, що відповідальним виконавцем підготовлений проект наказу з грубими порушеннями та внесеними недостовірних даних до абз.7 п.1 даного наказу, а саме «Додаткова соціальна відпустка відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2007р. 2010-2014р.р. не надавалась». За результатами перевірки встановлено, що Позивачеві надавалась відпустка, винні посадові особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності, та Наказом командира Військової частини А0284 (по стройовій частині) від 08.02.2021р. №26 внесено зміни до абз.7.п.1 наказу командира Військової частини А0284 (по стройовій частині) від 09.10.2020 р. № 222 та викладено його в новій редакції, а саме: Додаткова соціальна відпустка відповідно до cт. 19 Закону України «Про відпустки», як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2014 р. не надавалась.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 суд перейшов до розгляду справи №380/54/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0284 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22 квітня 2021 року.

Протокольною ухвалою від 17.08.2021 суд закрив підготовче засідання та призначив за згодою сторін судове засідання на 17.08.2021.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Вважаючи, що відповідач протиправно не провів виплату грошової компенсації за додаткову відпустку, як жінці, яка працює та має двох і більше дітей віком до 15 років за 2007, 2010-2014 роки, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Статтею 2 вказаного Закону закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до абзацу 2 п. 14 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

У свою чергу, статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Крім цього, згідно з ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що чинним законодавством закріплені гарантії військовослужбовців на отримання, окрім основної щорічної відпустки, за наявності передбачених законом підстав, додаткових відпусток, при цьому додаткові відпустки працівникам, які мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України «Про відпустки», а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

При цьому суд враховує, що право на компенсацію невикористаних відпусток передбачене як спеціальним законодавством, так і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, обов`язок щодо проведення усіх необхідних виплат, у тому числі, під час звільнення позивачки зі служби, покладається на відповідача.

Суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про відсутність у позивачки права на отримання компенсації за невикористану відпустку як матері двох дітей віком до 15 років у зв`язку з тим, що такі відпустки позивачу за 2007 та 2010-2013 роки надавалися, що підтверджується відповідними наказами.

Що стосується надання компенсації за невикористану відпустку позивачу за 2014 рік суд зазначає наступне.

Відповідач зазначив, що станом на березень місяць 2021 накази командира Військової частини А0284 та інші документи за попередні роки включно по 2017 передані для зберігання до Львівського територіального галузевого Державного архіву МОУ. У відповідача відсутні зареєстровані рапорти та долучені підтверджуючі документи про волевиявлення Позивача скористатися соціальною додатковою відпусткою у 2014. Таким чином, підтвердити наявність правових підстав для надання соціальної додаткової відпустки, як матері, що має двох неповнолітніх дітей віком до 15 р., відповідно до Закону України «Про відпустки», та можливості надання у 2014, відповідач не може враховуючи відсутність вказаних документів. Позивач до матеріалів справи не долучає жодних доказів, які б підтверджували, факт звернення Позивача до відповідача із рапортами (заявами) з долученими документами, що підтверджують обставини та статус щодо надання додаткової соціальної відпустки за 2014 р.

Це не позбавляє права ОСОБА_1 зібрати та подати докази та підтверджуючі документи щодо ненадання їй додаткової відпустки у 2014 та подати відповідну заяву про виплату такої компенсації за невикористану відпустку позивачу за 2014 рік.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у позивачки права на отримання грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як матері двох дітей віком до 15 років.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю-жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15 років, за період з 2007 рік та з 2010 рік по 2014 рік.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем дотримані.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А0284 (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 88, код ЄДРПОУ 08474967) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.08.2021.

Суддя Р.М. Брильовський