Рішення № 99085043, 11.08.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/262/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Трохимчук І.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В., ордер серія ДП №1641/000016 від 23.06.2021 (в режимі відеконференції);

від відповідача: Бородін Д.В., ордер серія АМ №1007821 від 05.04.2021;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЦ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕЛ-ОЙЛ"

про стягнення 398 780,12грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЦ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕЛ-ОЙЛ" про стягнення 398 780,12грн заборгованості за договором №85/20 поставки нафтопродуктів від 07.08.2020.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 12.04.2021 постановлено перейти до розгляду справи №906/262/21 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії підготовчого провадження, а також призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2021 постановлено відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "ОРЕЛ-ОЙЛ" про проведення судової почеркознавчої експертизи від 19.06.2021; відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "ОРЕЛ-ОЙЛ" клопотання про проведення судової технічної експертизи від 19.06.2021; відмовити в задоволенні клопотань ТОВ "ОРЕЛ-ОЙЛ" про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №904/4780/21 від 22.06.2021 та від 23.06.2021; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/262/21 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 11.08.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2021 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, пояснив, що існує типовий договір поставки, котрий застосовується в аналогічних правовідносинах й з іншими контрагентами. Також, зауважив, що вимогу про сплату боргу за поставлену продукцію отримав керівник ТОВ "ОРЕЛ-ОЙЛ". Вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, оскільки в матеріали справи подано первинні документи, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів та податкові накладні, що свідчать про факт отримання відповідачем від позивача нафтопродукції.

Представник відповідача в засіданні суду 11.08.2021 проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що поставка продукції відбулась без відповідних документів про підтвердження її якості. Зазначив, що відповідач не був повідомлений про необхідність оплати за поставлену продукції в порядку, визначеному ст.530 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У матеріалах справи міститься договір поставки нафтопродуктів №85/20 від 07.08.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАЦ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕЛ-ОЙЛ» (покупець, відповідач) (далі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується, передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне паливо (далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору (а.с.3-8, т.1).

Товар за цим Договором буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього Договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні ст.266 Господарського кодексу України (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: ЕХW. Конкретна умова постачання визначається в замовленні. При тлумаченні умов постачання за цим Договором мають силу Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати - «Інкотермс», в редакції 2010 р. В разі розбіжності між положеннями цього Договору з «Інкотермс-2010», превалюють положення Договору.

Відповідно до п.3.7 Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця, в момент переходу ризиків втрати та порчі товару передбачений базисом постачання. Тобто з моменту, коли товар завантажений в транспортний засіб покупця (перевізника покупця).

За змістом п.4.1 Договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю у відповідності до вимог «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, та умов цього договору.

При цьому, під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає сертифікати відповідності або аналогічні документи (свідоцтва про визнання іноземних сертифікатів відповідності або інші документи, що посвідчують якість) із зазначенням найменування нафтопродуктів (п. 2.1.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, оскільки на момент укладення договору сторони не можуть визначити ціну на товар, що буде постачатися протягом строку дії цього Договору, ціна на товар, що буде постачатися в рамках окремих партій товару, буде визначатися сторонами у видаткових накладних для кожної партії товару додатково. Загальна ціна цього Договору складається з суми вартостей всього товару поставленого за цим Договором.

Відповідно до п.5.2 Договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до Договору.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. (п.9.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №85/20 від 07.08.2020 позивач поставив дизельне паливо, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними:

- №ПЛ1210-0010 від 10.12.2020 на суму 91 532,70грн,

- №ПЛ1210-0011 від 10.12.2020 на суму 91 290,55грн,

- №ПЛ1211-0010 від 11.12.2020 на суму 92 017,00грн,

- №ПЛ1214-0009 від 14.12.2020 на суму 104 775,00грн,

- №ПЛ1217-0014 від 17.12.2020 на суму 92 743,45грн,

- №ПЛ1217-0012 від 17.12.2020 на суму 92 743,45грн,

- №ПЛ1224-0009 від 24.12.2020 на суму 94 922,80грн,

а також відповідними товарно-транспортними накладними:

- №00016692 від 10.12.2020,

- №00016710 від 10.12.2020,

- №00016748 від 11.12.2020,

- №00016829 від 14.12.2020,

- №00016925 від 17.12.2020,

- №00016952 від 17.12.2020,

- №00017155 від 24.12.2020 (а.с. 9-22, т.1).

Варто зазначити, що в матеріалах справи містяться акти узгодження остаточної ціни продажу партії товарів, відвантажених за відповідними видатковими накладними, а саме: №00000000003, №00000000004, №00000000005, №00000000006, №00000000007, №00000000008, №00000000009, датовані 04.01.2021 (а.с. 23- 29, т.1).

Крім того, на підтвердження факту поставки позивачем нафтопродуктів, останнім у матеріали справи подано копії податкових накладних №113 від 10.12.2020, №114 від 10.12.2020, №126 від 11.12.2020, №143 від 14.12.2020, №172 від 17.12.2020, №173 від 17.12.2020, №230 від 24.12.2020 з квитанціями про реєстрацію їх в реєстрі (а.с.13-26, т.2).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок (а.с. 112-113, т.1), які, враховуючи положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про банки і банківську діяльність" та вимоги Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, суд вважає належним та допустимим доказом у справі, відповідач здійснив часткову оплату за дизельне паливо згідно відповідних видаткових накладних, котрі додані позивачем в якості обґрунтування позовних вимог. Внаслідок цього у відповідача перед позивачем станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 398 780,12грн.

15.02.2021 позивачем відповідачу направлялася вимога про сплату заборгованості за поставлені нафтопродукти в розмірі 398 780,12грн, яка отримана керівником ТОВ «ОРЕЛ-ОЙЛ» 24.02.2021, про що свідчить роздруківка трекінгу відправлень Укрпошти (а.с.235-236, т.1).

Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення в повному обсязі.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів №85/20 від 07.08.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ГПК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Врахувавши вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми боргу (а.с. 35, т.1), суд вважає такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу про стягнення 398 780,12грн.

Судом критично оцінюються посилання відповідача в якості заперечень проти позову на відсутність документів про якість поставленої нафтопродукції, з огляду на наступне.

Як судом зазначалося вище, за змістом п.4.1 Договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю у відповідності до вимог «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, та умов цього договору.

При цьому, під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає сертифікати відповідності або аналогічні документи (свідоцтва про визнання іноземних сертифікатів відповідності або інші документи, що посвідчують якість) із зазначенням найменування нафтопродуктів.

Проте, як вбачається з видаткових накладних, поданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, жодних застережень чи зауважень з боку відповідача щодо якості продукції під час її передачі позивачем не було.

Також, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо не отримання письмової вимоги про сплату заборгованості від позивача, враховуючи наступне.

15.02.2021 позивачем відповідачу направлялася вимога про сплату заборгованості за поставлені нафтопродукти в розмірі 398 780,12грн, яка отримана керівником ТОВ «ОРЕЛ-ОЙЛ» 24.02.2021, про що свідчить роздруківка трекінгу відправлень Укрпошти (а.с.235-236, т.1) про що суд зазначав вище.

Суд також враховує, що хоча в договорі й зазначено, що покупець здійснює 100% передплату, однак наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар також випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Окрім того, відповідач здійснив часткову оплату за дизельне паливо згідно відповідних видаткових накладних, котрі додані позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 112-113, т.1).

Також, судом критично оцінюються заперечення відповідача факту отримання нафтопродукції керівником товариства, з наступних підстав.

Як судом вказувалося вище, факт поставки товару згідно договору №85/20 від 07.08.2020 позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними №ПЛ1210-0010 від 10.12.2020 на суму 91 532,70грн, №ПЛ1210-0011від 10.12.2020 на суму 91 290,55грн, №ПЛ1211-0010 від 11.12.2020 на суму 92 017,00грн, №ПЛ1214-0009 від 14.12.2020 на суму 104 775,00грн, №ПЛ1217-0014 від 17.12.2020 на суму 92 743,45грн, №ПЛ1217-0012 від 17.12.2020 на суму 92 743,45грн, №ПЛ1224-0009 від 24.12.2020 на суму 94 922,80грн, а також відповідними товарно-транспортними накладними №00016692 від 10.12.2020, №00016710 від 10.12.2020, №00016748 від 11.12.2020, №00016829 від 14.12.2020, №00016925 від 17.12.2020, 00016952 від 17.12.2020, 00017155 від 24.12.2020 (а.с. 9-22, т.1).

Крім того, у матеріалах справи містяться копії податкових накладних №113 від 10.12.2020, №114 від 10.12.2020, №126 від 11.12.2020, №143 від 14.12.2020, №172 від 17.12.2020, №173 від 17.12.2020, №230 від 24.12.2020 з квитанціями про реєстрацію їх в реєстрі (а.с.13-26, т.2), які відповідно до положень Податкового кодексу України також підтверджують реальність господарських операцій.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕЛ-ОЙЛ" (10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 25, оф. 50; ідентифікаційний код 41818252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЦ" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1221; ідентифікаційний код 37452046):

- 398 780,12грн боргу;

- 5 981,73грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.08.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу на електронну пошту platsdnepr@gmail.com

3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну пошту oreloil.office@gmail.com

2749909699@mail.gov.ua