Рішення № 99084828, 11.08.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/489/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ходак М.І.- директор;

від відповідача: Мельнічук Ю.В., виписка з ЄДР від 22.02.2021,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" (м.Харків)

до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 357336,08грн,

з перервою в судовому засіданні з 10.08.2021 до 11.08.2021 згідно із ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" звернулось до Господарського суду Житомирської області про стягнення 357336,08грн, з яких: 355466,23грн вартості перевищеного обсягу спожитої електричної енергії за договором №182 про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2020, 321,38грн 3% річних та 1548,47грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №182 про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2020 в частині оплати надмірно спожитої електричної енергії.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.06.2021 об 11:30.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні, при цьому посилається на те, що ГУНП в Житомирській області є бюджетною установою, тому обов`язковою умовою для оплати за послуги з електричної енергії для бюджетних установ є договір з умовами надання послуг, загальною вартістю наданих послуг, настання строку його оплати та терміном дії договору. При цьому, договірні зобов`язання виникають при наявності відповідних бюджетних призначень, а платіжні зобов`язання виникають залежно від реального фінансування (а.с.48-51).

Ухвалою суду від 08.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №906/489/21 на 30 днів, по 11.08.2021 (включно), та відкладено підготовче засідання на 19.07.2021.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначено про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.64-65).

12.07.2021 від позивача надійшла заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат за вих.№530 від 08.07.2021 (а.с.70).

19.07.2021 від відповідача надійшли заперечення від 19.07.2021 №496/26-2021 на заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.83-86).

Ухвалою господарського суду від 19.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2021.

У судовому засіданні 10.08.2021 з розгляду справи по суті оголошено перерву до 11.08.2021.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, також зазначив про необґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" (постачальник, позивач) та Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області (споживач, відповідач) за результатами тендерних торгів (UA-2020-02-12-002331) укладено договір №182 про постачання електричної енергії споживачу (а.с.7-11).

Пунктом 1.1 договору визначено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 631, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2 договору).

У п.3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п.п.3.4,3.6 договору строк поставки до 31.12.2020; кількість 1746507кВт.год.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 2 986 500,00грн з ПДВ. З урахуванням ст.48 Бюджетного кодексу України зобов`язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2020 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.6 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, але після поставки електроенергії 100% вартості в період 10 банківських днів.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п.5.7 договору оплата на підставі рахунка по акту постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати акту та рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020.

Додатковою угодою №10 від 21.12.2020 до договору №182 про постачання електричної енергії сторони виклали п.13.1 договору в наступній редакції "Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 28.02.2021, а в частині оплати за спожиту електричну енергію та оформлення всіх необхідних документів на виконання даного договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним договором" (а.с.18).

02.02.2021 між постачальником та споживачем укладено додаткову угоду №11 від 02.02.2021, якою визначено суму договору на 2021 рік597298,10грн в тому числі ПДВ 99549,68грн та обсяг електричної енергії;242035кВт/год (а.с.19).

У зв`язку із набуттям чинності з 01.01.2021 Постанови НКРЕКП №2353 від 09.12.2020, якою був змінений тариф на передачу електроенергії, сторони уклали додаткову угоду №12 від 12.02.2021, пунктом 2 якої узгоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною 2,037684235 без ПДВ, 2,4452210820 з ПДВ. П4 встановлено, що керуючись ст.631 ЦК України сторони погодили застосувати умови даної додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.01.2021 (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, споживачем була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є додатком 1 до вказаного договору (а.с.12).

23.03.2020 між ТОВ "Трістар Енергія" та Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області укладено Комерційну пропозицію для бюджетних установ, яка є додатком № 2 до договору (а.с.15-16).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач передав, а відповідач отримав у січні - лютому 2021 року електричну енергію на загальну суму 591829,08грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі електричної енергії №28/01 від 31.01.2021 на суму 487648,00грн (кількість електричної енергії 199429 кВт.год), №29/12-К від 02.02.2021 на суму 72969,83грн, №28/02 від 17.02.2021 на суму 31211,25грн (кількість електричної енергії 12764,18кВт.год) (а.с.21-23).

Факт оплати електричної енергії у кількості 212193,18кВт.год підтверджується банківською випискою на загальну суму 591829,08гр (а.с.24).

Разом з тим, відповідно до даних Звіту (який 03.03.2021 надійшов позивачу від оператора системи розподілу електроенергії АТ "Житомиробленерго" щодо споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території його ліцензованої діяльності), обсяг споживання відповідачем електричної енергії за січень 2021 року склав 199429кВт/год, за лютий - 158136кВт/год (а.с.25-30).

Листом від 05.03.2021 №285/31/01-2021 споживач підтвердив споживання активної електричної енергії від АТ "Житомиробленерго" за лютий 2021 року у обсязі 158136кВт/год (а.с.31).

Враховуючи, що відповідач згідно акту №28/02 від 17.02.2021 оплатив 31211,25грн спожитої електричної енергії в обсязі 12764,18кВт/год, залишок неоплаченої електричної енергії за лютий 2021 року склав 145371,820кВт/год (158136кВт/год (фактично спожита) - 12764,18кВт/год (оплачена)).

30.03.2021 позивач направив на адресу відповідача відкоригований акт №28-1/02 приймання-передачі до договору від 23.03.2020 №182 та рахунок №СФ-0000142 від 05.03.2021 на оплату надмірно спожитої електричної енергії на суму 355466,23грн (а.с.35-36).

Однак споживач, всупереч умовам договору та комерційної пропозиції до договору, не розрахувався за спожиту електричну енергію, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п.5.5.5 ПРРЕЕ споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно із п.6.1.22 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь електропостачальника.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у лютому 2021 року було перевищено обсяг електричної енергії на 145371,82кВт/год, на суму 355466,23грн.

Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів оплати спожитої електричної енергії у лютому 2021 року, при цьому сам факт споживання електричної енергії у заявленому обсязі не заперечив, що підтверджується листом від 05.03.2021 №285/31/01-2021 (а.с.31).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки ГУНП в Житомирській області є бюджетною установою, тому обов`язковою умовою для оплати за послуги з електричної енергії для бюджетних установ є договір з умовами надання послуг, загальною вартістю наданих послуг, настання строку його оплати та терміном дії договору; при цьому, договірні зобов`язання виникають при наявності відповідних бюджетних призначень, а платіжні зобов`язання виникають залежно від реального фінансування.

Верховний Суд України в Постанові від 15.05.12 у справі №11/446 зробив висновок, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. У пункті 61 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 Велика палата зазначила про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18.

Отже, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність споживача і не є підставою для звільнення чи відстрочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 355466,23грн заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2021 року на підставі договору №182 від 23.03.2021 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 321,38грн.

За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст.625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Враховуючи несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті рахунку за електричну енергію за лютий 2021 року позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 321,38грн за період з 13.04.2021 по 23.04.2021.

Детальний розрахунок 3% річних міститься в матеріалах справи (а.с.2).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення 321,38грн 3% річних є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1179,95грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розділу комерційної пропозиції до договору "Розмір пені за порушення строку оплати та/або штрафу" у за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів визначених цією комерційною пропозицією споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати до повного погашення боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі 1548,47грн за період з 13.04.2021 по 23.04.2021, нарахована обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 357336,08грн, з яких: 355466,23грн вартості перевищеного обсягу спожитої електричної енергії за договором №182 про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2020, 321,38грн 3% річних та 1548,47грн пені.

Що стосується витрат на надання правової допомоги у розмірі 16700,00грн, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи містяться ордер серії ЖТ №43944 від 04.06.2021 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЖТ№000920 від 21.12.2007, видане Коваленко Євгенії Станіславівні; а також ордер серії АХ №1061101 від 23.04.2021 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5057 від 30.05.2018, видане Розумовському Олександру Сергійовичу (а.с.58-59, 115-117).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.02.2021 між ФОП Розумовським О.С. (виконавець) та ТОВ "Трістар Енергія" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт (а.с.71).

Пунктом 1.1 договору визначено, що виконавець зобов`язується за замовленням замовника надавати останньому послуги з юридичного обслуговування та виконувати юридичні роботи, передбачені цим договором, а замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги і роботи та оплачувати послуги та роботи виконавця, а також виконувати інші дії, передбачені цим договором.

28.05.2021 між виконавцем та замовником укладено додаткову угоду №1 до договору від 01.02.2021, якою визначено додаткові тарифи за надання юридичних послуг, в частині підготовки проектів позовних заяв, проектів процесуальних документів та представництва інтересів у господарських судах у наступних справах:

- Господарський суд Житомирської області у справі №906/489/21;

- Господарський суд Запорізької області, Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/4364/21;

- Господарський суд м.Києва у справі №910/7641/21.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили тарифи за надання юридичних послуг:

- 3000,00грн за одну годину юридичної допомоги, не пов`язаною з прибуттям для участі та/або участю в судовому засіданні;

- 1000,00грн поштові витрати.

Крім того, 04.06.2021 між Коваленко Євгенією Станіславівною (адвокат) та ТОВ "Трістар Енергія" (клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги (а.с.56-57), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних невизнаних його прав та законних інтересів (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2. договору на визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актами виконаних робіт .

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, позивач надав також до матеріалів справи акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2021, підписаний між ФОП Розумовським О.С. та ТОВ "Трістар Енергія", у якому викладено детальний опис та розрахунок наданих послуг з правової допомоги у справі №906/489/21, згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2021 та додаткової угоди №1 від 28.05.2021, а саме: зустріч і юридична консультація з замовником - 1 година; складання позовної заяви - 4 години. Загальна вартість виконаних робіт становить 15000,00грн (а.с.73).

Також, позивачем долучено акт прийому - здачі виконаних робіт (послуг), складений між адвокатом-Коваленко Є.С. та ТОВ "Трістар Енергія", у якому зазначено, що адвокат надав наступні юридичні послуги:

- здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді Житомирської області по справі №906/489/21; згідно з договором клієнт виплатив адвокату 1700,00грн (а.с.77).

Факт оплати витрат на правничу допомогу по справі №906/489/21 на загальну суму 16700,00грн адвокатам Розумовському О.С. та Коваленко Є.С. підтверджується копіями платіжних доручень №1238 від 01.06.2021 та №1247 від 04.06.2021 (а.с.74,78).

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Разом з цим, відповідач в запереченні на заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх у зв`язку з їх неспівмірністю із складністю справи (а.с.83-86).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Необхідно відзначити, що дана справа не є складною, а відтак, при вивченні та складенні відповідних документів по цій справі №906/489/21, невиправданим на неспівмірним є витрачення для складання позовної заяви 4 години часу.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості спожитої електричної енергії. Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є малозначним. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей надання послуг, відсутності протиріч між наявними у справі документами судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та ПРРЕЕ, тобто спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, господарський суд стягує витрати на професійну правничу допомогу адвоката вдвічі меншу від заявлених, а саме в розмірі 8350,00грн.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.Старий Бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" (61002, м.Харків, вул.Мироносицька, б.60, код ЄДПОУ 35859031)

- 355466,23грн вартості перевищеного обсягу спожитої електричної енергії за договором №182 про постачання електричної енергії;

- 321,38грн 3% річних;

- 1548,47грн пені;

- 5360,04грн судового збору;

- 8350,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині заяви про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" 8350,00грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.08.21

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу

2,3- сторонам (рек)