Постанова № 9908489, 03.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5602/09/0470

Категорія статобліку 2.11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

при секретарі Лоба Е.Г.

за участю представника позивача Шаповал М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Криворізької районної спілки споживчих товариств до Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2009 року Криворізька районна спілка споживчих товариств звернулась із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 10 березня 2009 року №0000561503/0, №0000571503/0, №0000581503/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 лютого 2009 року Криворізькою районною спілкою споживчих товариств було отримано повідомлення Південної МДПІ у м. Кривому Розі про те, що 27 лютого 2009 року буде проведена невиїзна документальна перевірка Криворізької районної спілки споживчих товариств з питання дотримання граничних строків сплати до бюджету земельного податку. Перевірку проведено 23.02.2009 року за період з 30.11.2005 р. по 20.02.2009 р. з питання дотримання граничних строків сплати до місцевого бюджету земельного податку, за результатами якої складено акт №38/153/01747014. Перевіркою було встановлено, що Криворізька райспоживспілка не користувалася пільгами по земельному податку у перевіряємому періоді, порушувала граничні строки сплати до бюджету суми узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку. Позивач не погоджується з такими висновками перевірки, оскільки Криворізька райспоживспілка має державний акт на право постійного користування землею в зв'язку із чим з 01 квітня 2005 року відповідно до абзацу 3 п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництвавід 03.07.1998 р. №727/98 у редакції Указу від 28.06.1999 р. №746/99 є платником єдиного податку за ставкою 10%. Згідно з абзацом 4 п. 6 вказаного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку за землю. Про даний факт також свідчить податкова декларація за 2005 рік подана до податкової інспекції 27.01.2005 року та уточнена податкова декларація з земельного податку подана до податкової інспекції 05.04.2005 року. Тобто впродовж квітня - грудня 2005 року та протягом 2006 року позивач згідно із Указом був звільнений від сплати земельного податку. Починаючи з 1 січня 2007 року позивач розпочав подавати податкову декларацію з земельного податку та сплачувати його, згідно закону, на ті земельні ділянки, на яких будівлі та споруди передані в оренду іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать платіжні доручення позивача зі сплати земельного податку. Крім того, позивач зазначив, що у повідомленні про проведення перевірки зазначено період з 30.11.2005 р. по 20.02.2009 р. Згідно з підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. І якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначив, що відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а також п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110, у разі, коли платник податків не сплачує ( не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах. Також, представник відповідача зазначив, що термін давності стосується лише податкових зобовязань, які визначаються ДПІ у випадках, передбачених п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. Норма даного закону не передбачає застосування строку давності 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 та п.4 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII Про державну податкову службу в Україні органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Судом встановлено, що 18 лютого 2009 року Криворізькою районною спілкою споживчих товариств було отримано повідомлення Південної МДПІ у м. Кривому Розі про те, що 27 лютого 2009 року буде проведена невиїзна документальна перевірка Криворізької районної спілки споживчих товариств з питання дотримання граничних строків сплати до бюджету земельного податку. Перевірку проведено 23.02.2009 року за період з 30.11.2005 р. по 20.02.2009 р. з питання дотримання граничних строків сплати до місцевого бюджету земельного податку, за результатами якої складено акт №38/153/01747014.

Перевіркою було встановлено, що Криворізька райспоживспілка не користувалася пільгами по земельному податку у перевіряємому періоді, порушувала граничні строки сплати до бюджету суми узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку.

Суд не погоджується з такими висновками перевірки, оскільки Криворізька райспоживспілка має державний акт на право постійного користування землею у зв'язку із чим з 01 квітня 2005 року відповідно до абзацу 3 п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництвавід 03.07.1998 р. №727/98, у редакції Указу від 28.06.1999 р. №746/99, є платником єдиного податку за ставкою 10%. Згідно з абзацом 4 п. 6 вказаного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку за землю. Про даний факт також свідчить податкова декларація за 2005 рік подана до податкової інспекції 27.01.2005 року та уточнена податкова декларація з земельного податку подана до податкової інспекції 05.04.2005 року.

Тобто впродовж квітня - грудня 2005 року та протягом 2006 року позивач згідно із Указом був звільнений від сплати земельного податку. Починаючи з 1 січня 2007 року позивач розпочав подавати податкову декларацію з земельного податку та сплачувати його, згідно закону, на ті земельні ділянки, на яких будівлі та споруди передані в оренду іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать платіжні доручення позивача зі сплати земельного податку.

Також в ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ст. 17 Закону України № 2181 Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, із внесеними змінами та доповненнями, а саме позивачем порушено граничні строки сплати до бюджету суми узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку.

За наслідками встановлених в акті від 23.02.2009 р. №38/153/01747014 порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.03.2009 року № 0000561503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій по сплаті земельного податку за затримку платежу на 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 4803,83 грн. у розмірі 10% та становить 480, 38 грн., повідомлення - рішенням № 0000571503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій за затримку платежу на 89 календарних днів 8156,07 грн. у розмірі 20% та становить 1 631,21 грн., повідомлення - рішення № 0000581503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій за затримку платежу на 721 календарний день 105 114,21 грн. у розмірі 50% та становить 52557, 11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2005-2008 років нараховував поточні податкові зобов'язання, декларував їх, сплачував повністю та своєчасно. Це підтверджується податковими розрахунками земельного податку та платіжними дорученнями, а саме: за 2005 рік позивачем до сплати нараховано 28 688,49 грн., сплачено 28 759,68 грн. позитивне сальдо на кінець звітного року склало 71,19 грн.; за 2006 рік зобов'язання не начислялись в зв'язку із звільненням від оподаткування за даним видом платежу, позитивне сальдо склало 71,19 грн.; за 2007 рік позивачем нараховано зобов'язань на загальну суму 23106,20 грн. сплачено 23206,20 грн., сальдо на кінець року - 171,19 грн.; за 2008 рік нараховано зобов'язань на загальну суму 64005,53 грн. сплачено впродовж 2008 року 64 092,84 грн., залишок по сплаті земельного податку на кінець 2008 року склав 258,50 грн.

Згідно п.3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України Про систему оподаткуванняплатники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків, зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181 підставою для застосування встановлених цим підпунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Отже, у контролюючого органу не було законних підстав застосовувати до позивача штрафні санкції за затримку граничних строків сплати задекларованих сум податкових зобов'язань.

Положення п.7.7. ст. 7 Закону від 21.12.2000 року № 2181-III , в редакції Закону України від 20.02.2003 року № 550-ІУ , щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення, на який посилається контролюючий орган в обґрунтування правомірності застосування штрафних санкцій за затримку граничних строків сплати задекларованих позивачем сум податкових зобовязань без врахування сплачених ним своєчасно платежів, не змінює встановлені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону підстави для притягнення платника податків до відповідальності.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням п.1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиє складовою податкового зобов'язання, а відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки за змістом п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону від 21.12.2000 року № 2181-III початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства з врахуванням положень ч.7 ст. 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку позовної для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи штраф на позивача нарахований пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст. 94 КАС України , згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

З урахуванням вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу від 10 березня 2009 року № 0000561503/0; № 0000571503/0; № 0000581503/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Криворізької районної спілки споживчих товариств судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 05 березня 2010 року.

Суддя В.М.Олійник