Постанова № 99081206, 19.08.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 415/2029/21

Номер провадження: 2-а/225/27/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2021 р. місто Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Мигалевич В.В.,

за участю секретаря Голубової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 147199 від 15.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності (подана в порядку ст. 286 КАС України),-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 147199 від 15.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначено таке:

Постановою начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. за ч. 1 ст. 2042 КУпАП за те, що 15.03.2021 о 00 годині 30 хвилин під час прикордонного контролю було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 в`їхав на окуповану територію через КПВВ «Новотроїцьке» 19.02.2020.

Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.

Під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, співробітник відділу прикордонної служби «Мілове» ОСОБА_3 в порушенні ст. 268 КУпАП не надав ОСОБА_2 скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом маг право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП.

Слід зауважити, то ОСОБА_2 під час винесення постанови заявляв клопотання ОСОБА_3 щодо надання йому безоплатної правової допомоги та відкладення розгляду справи до прибуття адвоката або іншого фахівця у галузі права. Дії співробітника відділу прикордонної служби «Мілове» ОСОБА_3 порушують ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 поїхав на підконтрольну територію Уряду України з метою отримання медичної допомоги та проходження комплексного медичного обстеження, а також за для того, щоб передати кошти своїм родичам, які опинились у скрутному становищі та не мають можливості оплатити собі медичне лікування, а у зв`язку з тим, що поштове сполучення з ОРДЛО не здійснюється та те, ще установи, які здійснюють грошові перекази офіційно не працюють в ОРДЛО, ОСОБА_2 не мав іншої можливості тільки як особисто приїхати до своїх родичів, щоб допомогти їм. Також у ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я і він вирішив пройти медичне обстеження на підконтрольній Українському Уряду території України. Наразі в ОРДЛО не можна пройти медичне обстеження та отримати кваліфіковану медичну допомогу, тому ОСОБА_2 вирішив приїхати на підконтрольну Українському уряду територію України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та наказу Командувача Об`єднаних сил № 207 від 15.03.2020 виїзд з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей був обмежений у зв`язку з введенням дій направлених на боротьбу проти пандемії СОVID-19 (коронавіруса).

Представники окупаційних адміністрацій РФ в ОРДО заборонили виїзд на підконтрольну Українському уряду територію через діючи КПВВ в Луганській та Донецькій областях. Тобто ОСОБА_2 не мав іншої можливості потрапити до території підконтрольній Україні. Але перед тим, як прийняти таке рішення про перетин кордону тимчасово окупованої території України з РФ, ОСОБА_2 неодноразово звертався до представників окупаційної влади РФ в м. Донецьк з вимогою пропустити його у зв`язку з необхідністю проходження курсу лікування, але дозволу не отримав, у зв`язку з чим був вимушений здійснити перетин державного кордону тимчасово окупованої території України з РФ.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися на територію України.

Всупереч вимогам ст. 283 КУпАП особа, яка склала постанову про адміністративне правопорушення, а саме начальник групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних лейтенант Коломієць Владислав Вікторович склав постанову без додержанням вимог ст. 283 КУпАП, а саме не встановив фактичні обставини, щодо виїзду з тимчасово окупованої території України до РФ. Але, слід зазначити, що згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

ОСОБА_2 пояснив начальнику ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мілове» ім.. В. Банних лейтенанту Коломієць Владиславу Вікторовичу, що виїхав з окупованої території України до РФ через крайню необхідність. А тому, згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. ОСОБА_2 діяв задля збереження свого життя та життя своїх родичів.

Вищезазначені доводи свідчать про те, що підхід начальника Начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мінове» ім. в. Банних лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича є формальним, оскільки останній не задовольнив клопотання про надання юридичної допомоги Тупчій Р.П. та клопотання про перенесення розгляду справи.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням, бо вважає, що він є невинуватим, постанову № 147199 від 15.03.2021 р., необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи невідповідністю висновків начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального права (ст. 268 КУпАП).

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Суб`єктом владних повноважень та. відповідно, належним відповідачем по справі щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються в порядку КАСУ, є відділ прикордонної служби як юридична особа, а не начальник групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних. Луганського прикордонною загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса. Така позиція повністю узгоджується і висновками Верховною Суду, викладеними у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а. У зв`язку з тим, що відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних не є юридичною особою, а входить до структури Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса, який базується в м. Лисичанськ за адресою м. Лисичанськ, проси. Перемоги, 58, тому відповідачем по справі визначений Луганський прикордонний загін ім. Героя України полковника Є.Пікуса.

Позивач просить скасувати постанову начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича № 14799 від 15.03.2021, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Згідно з ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 30.03.2021, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передано до Дзержинського міського суду Донецької області за територіальною підсудністю.

Зазначена справа надійшла до Дзержинського міського суду Донецької області 28.04.2021.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, однак про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінив обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідив надані докази, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків:

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до оскаржуваної постанови № 147199 від 15 березня 2021 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. за порушення ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та в постанові щодо складу правопорушення зазначено таке:

15.03.2021 о 00 годині 30 хвилин під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянина України ОСОБА_2 . В ході проведення паспортного контролю, було встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 в`їхав на окуповану територію через КПВВ «Новотроїцьке» 19.02.2020 року, пояснити як здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської федерації відмовився. Своїми діями порушив вимоги пункту 3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на ТОТ у Донецькій та Луганській обл. і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Копію вказаної постанови отримано ОСОБА_2 15 березня 2021 року.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами КУпАП до порядку притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.

Відповідно до приписів КАС України саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу та події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Постанова щодо позивача складена за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, відповідно до якої порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є «Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 (далі Порядок).

З пункту 3 Порядку вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку.

Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.

З визначення термінів, викладених в пункті 2 Порядку вбачається, що:

- лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил;

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти в`їзду-виїзду, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст.204-2КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

Як убачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2КУпАП за перетинання державного кордону через КПВВ «Новотроїцьке».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, стаття 204-1КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірності свого рішення, окрім того, не надав і відзиву на позовну заяву.

Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 204-2 КУпАП, та правомірності свого рішення, відповідачем не надані належні, допустимі та достатні докази.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Окрім того, суд зазначає, що оскаржувана постанова № 147199 від 15 березня 2021 року містить суперечливі відомості щодо розміру штрафу, оскільки, як зазначено у цій постанові, цитата: «…, та накласти на нього (неї) адміністративне стягнення у виді: штрафу у розмірі 100 (триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян…»

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п. 2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Лисянського Павла Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 147199 від 15.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 139, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Лисянського Павла Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 147199 від 15.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності (подана в порядку ст. 286 КАС України) - задовольнити.

Скасувати постанову № 147199 від 15 березня 2021 року,начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича, про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. № 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120, ЄДРПОУ 14321736) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Мигалевич