Рішення № 99078692, 16.08.2021, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/78/21

Провадження № 2/674/244/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Шафікової Ю. Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кучерявого Д.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дунаївці цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ткач Яна Сергіївна до комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом, в якому просила:стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 111 580 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, наказом КП «Благоустрій Данєвеччини» від 23.06.2020 її було звільнено з посади головного бухгалтера підприємства, починаючи з 07.07.2020. Станом на дату звільнення їй була нарахована але не виплачена заробітна плата в розмірі 85491 грн. 47 коп., у зв`язку з чим Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області 21.09.2020 видано судовий наказ про стягнення означеної суми заборгованості. Постановою державного виконавця Дунаєвецького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 19.10.2020 відкрито виконавче провадження за наказом, в межах якого 20.11.2021 був проведений остаточний розрахунок по нарахованій але не виплаченій ОСОБА_2 заробітній платі. У зв`язку з наведеним, просить стягнути з КП «Благоустрій Данєвеччини» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 08.07.2020 по 19.11.2020 (95 днів) у розмірі 111580 грн. 35 коп.. При обчисленні розрахунку середнього заробітку, посилається на вимоги абз.3 п.2,п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, а саме враховано середньоденну заробітну плату за два останні два календарні місяці роботи (травень-червень 2020) в розмірі 1174 грн. 53 коп., вирахувану за результатами поділу нарахованого заробітку в сумі 45806 грн.52, поділеного на кількість робочих днів (39). Таким чином, остаточний розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні на який має право позивач становить 111580 грн. 35 коп. (1174,53*95).

Згідно з ухвалою судді від 22 січня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник позивача підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, подав письмові заперечення та пояснення, відповідно до яких зазначив, що згідно принципу пропорційності, розумності та співмірності сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку просить стягнути позивач на свою користь є завищеною та просив зменшити суму стягнення з 111580 грн. 35 коп. до 2028 грн. 75 коп. посилаючись на судову практику. Крім того, вказав, що саме недобросовісність позивача при виконанні своїх посадових обов`язків як головного бухгалтера підприємства призвела до виникнення заборгованості по заробітній платі при її звільненні.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно Наказу КП «Благоустрій Данєвеччини» від 23.06.2020 звільнено з посади головного бухгалтера підприємства, починаючи з 07.07.2020.

21.09.2020 Дунаєвецьким районний судом Хмельнцької області було винесено судовий наказ по справі № 674/1067/20, яким стягнуто з КП «Благоустрій Данєвеччини» на користь позивачки заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 85491 грн., 47 коп.

Дунаєвецьким РВ ДВС Центрально-Західного МУ МЮ (м.Хмельницький) було відкрито виконавче провадження за даним наказом ВП №63333437 від 19.10.2020.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.08.2020 - 25.11.2020 вбачається, що заборгованість в розмірі 85491 грн., 47 коп. по заробітній платі перед позивачкою погашалась частинами, а саме 05.08.2020 в сумі 6680 грн., 25.08.2020 в сумі 10585 грн.41 коп., 11.09.2020 в сумі 14102 грн. 47 коп., 20.11.2020 в сумі 53850 грн. 59 коп.

У зв`язку із несвоєчасним здійсненням розрахунку по нарахованої заробітної платі позивача протягом 95 днів, ОСОБА_2 просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 111 580 грн.

При виборі норм права до спірних правовіди син суд враховує наступне.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Положення цієї статті КЗпПУ країни кореспондують частині першій статті 1 Закону про оплату праці.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що при звільненні позивача відповідачем не була виплачена заробітна плата в повному обсязі та виникла заборгованість, яка виплачена відповідачем у повному обсязі 20 жовтня 2020 року, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, розмір якого визначається з врахуванням наступного.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно розрахунку позивача, який не заперечував відповідач, середньоденна заробітна плата позивача за травень, червень 2020 складає 1174 грн.53 коп., кількість днів затримки розрахунку з 08.07.2020 по 19.11.2020 (95 днів), середній заробіток за час затримки розрахунку складає 111 580 грн. (1174,53*95).

Правильність нарахування позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем не оспорювалась, одночасно відповідач вважає таку суму не справедливою, неспівмірною, непропорційною та просить зменшити до 2028 грн. 75 коп.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову, тощо.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі за провадженням N 6-259цс17, зазначено, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц (14-623цс18), відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує: посаду, на якій працювала позивач – головний бухгалтер підприємства, добровільну виплату частинами суми заборгованості відповідачем до видачі судового наказу 05.08.2020, 25.08.2020, 11.09.2020, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача на вжиття активних дій щодо усунення порушення. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем на дату звільнення 07.07.2020 становив 85491 грн., 47 коп., проте на дату остаточного розрахунку 20.11.2020 становив 53850 грн. 59 коп. Таким чином, вбачається, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 111580 грн. 35 коп., не є співмірною та пропорційною до заборгованісті відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 45806 грн. 52 коп., що відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності і, на думку суду, буде дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 45806 грн. 52 коп.

Також, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 458 грн. 03 коп.

Керуючись статтями 116-117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», статтями 3, 4, 11, 13, 76-81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ткач Яна Сергіївна до комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 45806 грн. 52 коп. (сорок п`ять тисяч вісімсот шість гривень) 52 коп.

Стягнути з комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 грн. 03 коп.

Встановити представнику позивача строк для подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу протягом п`яти днів з дня винесення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОПКПП НОМЕР_1 )

відповідач - комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» (місцезнаходження: Хмельницька область, м.Дунаївці, вул. Горького,11, код ЄДРПОУ 40326124).

Повний текст рішення складено 10 серпня 2021 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова