Рішення № 99078068, 17.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9586/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретарів судового засідання – Луцак В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом Сінгх Рана Партап до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Сінгх Рана Партап, в інтересах якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА №593302 від 16.07.2021 року, винесену інспектором взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Чиженком Максимом Миколайовичем, про притягнення Сінгх Рана Партап до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позов обґрунтовує тим, що 16.07.2021 р. інспектор поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Чиженко М.М. за адресою вул. Шумна, 3, м.Ужгород виніс постанову, в якій зазначив, що 16.07.2021 о 02.07 вул, Баб`яка, 4, м, Ужгород водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки та не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.3 «в» та п. 2.1 «а» ПДР - Порушення правилами користування ременями безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки позивач не вчиняв жодне адміністративне правопорушення, інспектор не роз`яснив прав позивачу та порушив порядок притягнення до відповідальності. Вказує, що у постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, що позивач не мав посвідчення водія. При цьому відповідач не уповноважений Законом встановлювати наявність чи відсутність права керування транспортним засобом, а лише наявність документа, що посвідчує таке право. Позивач після безпідставної вимоги пред`явити посвідчення водія надав відповідачу міжнародні водійські права, але відповідач помилково не сприйняв їх як посвідчення водія. Окрім цього вказує, що позивач користувався ременем безпеки.

Також зазначає, що з пункту 2.3 «в» ПДР вбачається, що в ньому не йдеться про обов`язок водія бути пристебнутим ременем безпеки та ще й під час керування на відміну від пасажирів. Натомість в цьому пункті йдеться про обов`язок водія користуватися ременем безпеки без конкретизації як саме, але не зазначено, чи під час руху чи під час перебування в автомобілі. В ПДР не ототожнено користування ременем безпеки, що є процесом, а не фактом, з фактом пристебнутості ременем безпеки. За відсутності у законодавстві конкретизації щодо використання ременя безпеки у певний спосіб під час руху чи незалежно від руху авто позивач не може нести відповідальність лише в силу неякісного Закону. Законодавством України не встановлені правила користування ременями безпеки водіями, не визначено спосіб такого користування, тим більше не конкретизовано такий спосіб, а тому позивач навіть якби і не був пристебнутий, не порушив би ч.5 ст.121 КУпАП. Вказує, що до постанови не додано жодних доказів, а тому вважає таку необґрунтованою. Зазначає, що процес розгляду справи інспектором не відповідав вимогам ст.279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з`ясовувалися, права позивача як особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, роз`яснені не були, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Зазначає, що інспектор, розглянувши справу на місці і не роз`яснивши позивачу права, тим самим порушив вказані приписи та права позивача. Інспектор, не виконавши вимоги пунктів 6 та 7 Інструкції, виніс оскаржувану постанову. Вважає, що розгляд справи Інспектором носив формальний характер, останній зобов`язаний був скласти протокол про адмінправопрушення, а переконання про винність позивача у скоєнні правопорушення (ч.5 ст.121 КУпАП) була висловлена Інспектором Управління патрульної поліції наперед і без з`ясування всіх обставин справи. Інспектор не спілкувався з позивачем, виніс постанову у відсутності позивача, не представлявся, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив позивачу, його права і обов`язки, не заслухав позивача, не дослідив докази.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи.

04 серпня 2021 року від представника позивача – адвоката Цебрик Л.В. надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову, до якої долучено докази направлення такої відповідачу, в якій просить врахувати додатково наступні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Інспектор, який виніс оскаржувану постанову не володів мовою, якою розмовляв позивач, водночас позивач не володіє мовою, якою розмовляв інспектор, позивач потребував перекладача і просив надати йому перекладача та адвоката, на що інспектор не зреагував, чим порушив право позивача на захист. У даному випадку перед винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем не було залучено до участі у справі перекладача, тому позивач фактично був позбавлений можливості надавати пояснення, висловити зауваження щодо змісту протоколу, заявляти клопотання та користуватись іншими правами, що є порушенням прав особи, передбачених частиною 1 статті 268 КУпАП. Відповідач не переклав оскаржувану постанову на мову, якою володіє позивач. Крім того, інспектор не зупиняв автомобіль, в якому сидів позивач, оскільки останній не рухався, а позивач не керував автомобілем, а тому не міг порушити жодне правило дорожнього руху. Позивач підписав постанову без перекладача, не розуміючи її зміст.

Позивач Сінгх Рана Партапу судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, від представника позивача – адвоката Цебрик Л.В. надійшла заява, згідно якої просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву чи заперечення до суду не подав.

Разом з тим, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 16.07.2021 року інспектором взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної лейтенантом поліції Чиженком Максимом Миколайовичем відносно Сінгх Рана Партап, ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії БАА №593302 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Згідно постанови серія БАА №593302 від 16.07.2021 року Сінгх Рана Партап 16.07.2021 року о 02 год.07 хв. в м. Ужгород вул.Шумна, 3, керував транспортним засобом Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки та не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.3 «в» та п. 2.1 «а`ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Із посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , виданої 05.01.2021 року, орган, що видав 6301, вбачається, що Сінг Рана Партап є громадянином Індії.

До матеріалів справи позивачем було долучено копію, із перекладом на українську мову, Індійських водійських прав №HR05 20190006375, виданих Сінгх Рана Партап 24 липня 2019 року із терміном дії до 09 липня 2033 року. Також було долучено копію Міжнародних водійських прав №115/2020/IND/HR05, виданих 11.12.2020 року Рана Партап Сінгх, ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсних до 11.11.2021 року, у якому зазначено категорії транспортних засобів, для яких цей дозвіл дійсний.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів:

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно пункту 2.3.в. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 2 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно пункту 2.1.а. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказана обставина заперечується позивачем та на підтвердження права на керування транспортним засобом до матеріалів справи долучено копії Індійських водійських прав та Міжнародних водійських прав виданих позивачу.

Згідно пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Таким чином, долучені до позовної заяви документи відповідають вказаними вимогам та підтверджують право позивача на керування транспортним засобом, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

Крім цього, позивачем заперечується факт керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.

З дослідженої постанови серії БАА №593302 від 16.07.2021 року встановлено, що жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, як того вимагає ст.251 КУпАП, відповідачем не надано. Матеріали справи не містять будь-яких фото- чи відеодоказів, пояснень свідків тощо, які б підтверджували вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, та такі докази не були надані відповідачем в ході розгляду справи.

Отже, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав, відзиву на позов до суду не надіслав. Хоча останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов`язку, покладеного на нього в силу ч. 2 ст. 77 КАС України.

Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Щодо посилання позивача, на необхідність винесення протоколу про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283КУпАП.

Згідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395від 07.11.2015року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті140, частинами шостою, сьомою статті152-1КУпАП.

Таким чином, у даному випадку нормами законодавства не передбачено необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення, та встановлено, що при розгляді справи виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Крім того, позивач вказує, що йому не було роз`яснено його права, передбачених ст.268 КУпАП.

Згідно п.4 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376 від 06.11.2015 р оку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Доказів того, що позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП суду надано не було. Також відсутні відомості, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення було забезпечено участь перекладача, так як позивач посилається на ту обставину, що він не володіє українською мовою та з матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином Індії. Наведене свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.

Згідно закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказана позиція висловлена також у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення Сінгх Рана Партап адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст. 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позов в частині закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, тобто з підстав, передбачених ст.247 КУпАП

Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, справа №337/346/17 (2-а/337/56/2017).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із квитанції №0.0.2207190492.1 від 22.07.2021 року вбачається, що за подачу до суду даного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, провадження № 11-1287апп18, відступила від раніше прийнятого висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Таким чином, за подання даної позовної заяви до суду, оскільки позивач оскаржує одну постанову, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 454,00 грн. При цьому, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Тому, при задоволенні вказаного позову з відповідача слід стягнути на користь позивача 454,00 грн. судового збору, що не позбавляє можливості позивачу звернутися до суду із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Сінгх Рана Партап до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №593302 від 16.07.2021 року, про притягнення Сінгх Рана Партап до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь Сінгх Рана Партап судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Сінгх Рана Партап, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Індії, документ, що посвідчує особу – посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , орган що видав – 6301.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повне рішення суду складено – 17.08.2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило