Вирок № 99073081, 18.08.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №311/3298/20

Провадження №1-кп/311/141/2021

18.08.2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

секретар судового засідання Козловська Д.І.

за участю прокурора Петренка В.О.

захисника-адвоката Листопад Л.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Янишена В.П.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка врежимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080190000352 від 24 червня 2019 року, за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Узбекистан, узбека, громадянина України, маючого середню освіту, директора ПП «Уразметов», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2019 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись за межами населеного пункту поблизу с. Широке в межах Василівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «NISSAN PRIMASTER», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці дороги, яка розташована на 88 км. + 250 м. автодороги «Енергодар-Василівка-Бердянськ», в бік м. Василівка зі швидкістю керованого ним транспортного засобу приблизно 100 км/год., та перевозив на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час руху водій ОСОБА_1 , діючи з необережності, з метою виконання обгону попутного автомобіля, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та змінив напрямок руху свого автомобіля ліворуч, допустив його занос на зустрічній смузі для руху транспортних засобів, після чого змінив напрямок руху праворуч з подальшим його виїздом за межі проїзної частини праворуч по ходу його руху та допустив перекидання транспортного засобу.

В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тулуба у вигляді переломів задніх відрізків 11-го ребра справа та 10-го ребра зліва, компрессійно-уламкового перелому тіла 1-го поперекового хребця, перелому поперечного відростку зліва 5-го поперекового хребця, уламкового перелому бічних мас та тіл крижі на рівні 1, 2-го крижових хребців, розривів яєчників з обох боків, заочеревинної гематоми, яка ускладнилась порушенням функції тазових органів, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 10,1, 12.6, 12.9 б) та дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

-10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-12.6 «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком дозволяється рух із швидкістю:... на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год»;

-12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7;

-дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах...

Таким чином, допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 10.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, який був уточнений 14 квітня 2021 року, у якому потерпіла просить стягнути з відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь грошові кошти у розмірі 238 838 грн. 48 коп., а з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 238 626 грн. 74 коп. та витрати на надання правової допомоги в розмірі 14 272 грн. 00 коп. (том №1 а.с.167-171).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністтю, суду пояснив, що він 23 червня 2019 року керував автомобілем марки «Нісан», в автомобілі була ОСОБА_2 Рухаючись зі швидкістю до 100 км/год. по трасі поблизу с. Широке, Василівського району, Запорізької області, виконуючи маневр обгону автомобіля в попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу, не впорався с керуванням, після чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини та перекинувся. В результаті ДТП пасажирка ОСОБА_2 отримала тяжкі травми, була доставлена в лікарню, у нього була закрита черепно-мозкова травма, та забій грудної клітки. На лікування потерпілої надавав частково матеріальну допомогу, просить вибачення та повністю визнає заявлений нею цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 238 838 грн., щиро кається у скоєному.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона була на виставці промислових товарів, там був і ОСОБА_1 . Оскільки він їхав до м. Полтави, вона попросила теж її підвести зі своїм товаром. В автомобілі, вони були в двох. Рухаючись поблизу с. Широке дорога була рівна, тому швидкість руху автомобіля була завищена. ОСОБА_1 спішив, виїхав на зустрічну смугу руху, не впорався з керуванням машина з`їхала з проїзної частини дороги, перевернулась. В результаті ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, була прооперована, тривалий час перебувала у лікарні на лікуванні, визнана інвалідом ІІ групи. На лікування витратила великі кошти, за відшкодуванням звернулась до страхової компанії, але до теперішнього часу не отримала виплати. Свою моральну шкоду оцінює в 238 838 грн. та просить стягнути їх з ОСОБА_1 , оскільки від його дій вона перенесла страждання, фізичну біль, вона обмежена в життєдіяльності, порушено спосіб її життя, до цього часу вона знаходиться в стресовому стані.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням письмових матеріалів та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів щодо судових витрат та речових доказів.

Крім повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість знайшла своє повне підтвердження в досліджених судом доказах, а саме:

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 червня 2019 року, стенограмою, схемою та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що слідчим СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бондаренко М.М. в період часу з 19 годин 20 хвилин по 21 годин 20 хвилин було оглянуто ділянку автодороги 88 км. + 250 м. автодороги «Енергодар-Василівка-Бердянськ» в напрямку руху від м. Бердянськ до м. Василівка, де транспортний засіб автомобіль марки «NISSAN PRIMASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги. Автодорога в місці ДТП призначена для руху в двох напрямках і має 2 смуги для руху, число смуг для руху в напрямку проведення огляду - одна, в зустрічному напрямку - одна. Проїзна частина автодороги асфальтобетонна, суха, чиста, дорожня розмітка 1.1, дорожні знаки відсутні. ДТП сталося в світлу пору доби.

На схемі, ілюстративній таблиці до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано кінцеве положення автомобіля марки «NISSAN PRIMASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , на місці пригоди (том №1 а.с.212-221);

- постанові слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бондаренко М.М. від 24 червня 2019 року, якою речовим доказом визнано: автомобіль марки «NISSAN PRIMASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщений на огороджену територію Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області (том №1 а.с.222);

- висновку експерта № 9-456 від 15 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що на момент експертного огляду та дослідження рульове керування автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилось у працездатному стані, робоча гальмівна (гальмова) система - у стані обмеженої працездатності, а ходова частина - у непрацездатному стані. Визначити, коли відносно моменту ДТП сталася відмова робочої гальмівної (гальмової) системи автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 у вигляді руйнації гальмівного диску гальмового механізму заднього лівого

колеса та руйнації кріплення гальмівного диску до маточини заднього лівого колеса не є можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта при проведенні інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». Отже, в цілому визначити стан РГС автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 (працездатний або обмежено працездатний) до моменту ДТП не надається можливим. Пошкодження ходової частини автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 у вигляді зміщення пружини підвіски заднього лівого колеса, пошкодження дисків переднього правого та заднього правого коліс виникли в момент ДТП. Визначити, коли відносно моменту ДТП виникла відмова ходової частини у вигляді відсутності тиску повітря в шинах передніх та заднього правого коліс, відсутності заднього лівого колеса на своєму конструктивно визначеному місці та відсутності пружини підвіски заднього правого колеса на своєму конструктивно визначеному місці не є можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта при проведенні інженерно-траспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження транспортних засобів». Отже, в цілому визначити стан ходової частини автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту ДТП не надається можливим. Відповідь на дане питання стосовно рульового керування автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 позбавлена логічного сенсу, оскільки на момент експертного огляду та дослідження рульове керування перебувало у працездатному стані. Відповісти на дане питання стосовно відмови робочої гальмівної (гальмової) системи автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 у вигляді руйнації гальмівного диску гальмового механізму заднього лівого колеса та руйнації кріплення гальмівного диску до маточини заднього лівого колеса можливо лише після вирішення питання, що до моменту виникнення зазначеної відмови. Оскільки, по зазначеній вище причині визначити стан робочої гальмівної (гальмової) системи автомобіля ««NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (працездатний або обмежено працездатний) до моменту ДТП не надається можливим, то відповісти на дане питання стосовно робочої гальмівної (гальмової) системи в цілому не є можливим. Відповісти на дане питання стосовно відмови ходової частини автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 у вигляді відсутності тиску повітря в шинах передніх та заднього правого коліс, відсутності заднього лівого колеса на своєму конструктивно визначеному міст, відсутності пружини підвіски заднього правого колеса на своєму конструктивно визначеному місці можливо лише після вирішення питання щодо моменту виникнення зазначеної відмови. Враховуючи, що по зазначеній вище причині визначити стан ходової частини автомобіля «NISSAN PRIMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 до моменту ДТП не надається можливим, то відповісти на дане питання стосовно ходової частини досліджуваного автомобіля в цілому не є можливим При цьому відповідь на дане питання стосовно виявлених та описаних вищє пошкоджень ходової частини автомобіля «NISSAN PRIMASTER» реєстраційний номер НОМЕР_1 у вигляді зміщення пружини підвіски заднього лівого колеса, пошкодження дисків переднього правового та заднього правого колеса позбавлена логічного сенсу, оскільки вони виникли в момент ДТП (том №1 а.с.225-234);

- висновку експерта № 58-М від 18 червня 2020 року, відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_2 мала місце тупа травма тулуба у вигляді переломів задніх відрізків 11-го ребра справа та 10-го ребра зліва, компрессійно-уламкового перелому тіла 1- го поперекового хребця, перелому поперечного відростку зліва 5-го поперекового хребця, уламкового перелому бічних мас та тіл крижі на рівні 1,2-го крижових хребців, розривів яєчників з обох боків, заочеревинної гематоми, яка ускладнилася порушенням функції тазових органів. Дане пошкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, загрозливих для життя на момент спричинння (згідно п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.). Весь комплекс вище описанних пошкоджень міг утворитися в умовах ДПТ, а саме від виступаючих деталей салону автомобіля (здавлення мід тупими предметами в салоні автомобіля), в результаті зіткнення рухаючого автомобіля з перешкодою. Направлення травмуючої сили, найбільш вірогідно, спереду назадо по відношенню до осі постраждалої. Давність утворення пошкоджень не суперечить строкам та обставинам, вказаним в постанові. Діагноз «сотрясение головного мозга» при оцінці ступення тяжкості не враховується, так як не було проведено обстеження згідно «Протоколу надання медичної допомоги хворим із струсом головного мозку», затвердженого наказом МОЗ Украхни від 25 квітня 2006 року №245 (том №1 а.с.237-240);

- висновку експерта № 9-847 від 30 вересня 2020 року, відповідно до якого встановлено, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 для забезпечення безпеки руху з технічної точки зору повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 12.6, 12.9 б) та дорожньої розмітки 1.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації технічна можливість у водія ОСОБА_1 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог п. 10.1 ПДР України. Дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 10.1, 12.6, 12.9 б) та дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР України. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 10 1 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією ДТП (том №1 а.с. 241-243).

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Так, ОСОБА_1 , вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких злочинів, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має сталі соціальні зв`язки, на його утриманні знаходиться донька, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства (психічним розладом).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, повне визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного злочину, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для досягнення цілей кримінального покарання та таким, що відповідає засадам справедливості, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_2 уточений цивільний позов від 14 квітня 2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За приписами ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред`явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою.

Приписами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 Цивільного кодексу України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів. Моральна шкода - втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

За роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року (зі змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, та самого позивача, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі, наслідки втрати професійної працездатності та набуття інвалідності позивачем, стан його здоров`я на теперішній час та медичні рекомендації, додержання яких тягне за собою внесення коректив у звичайний спосіб життя позивача.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до ст.23 ЦК України при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З урахуванням тяжкості тілесних ушкоджень, глибини та тривалості фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_2 , яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, а також стала інвалідом другої групи, тобто ушкодження її здоров`я має не відновлювальний характер, істотність вимушених змін у способі їх життя, з урахуванням того, що обвинувачений визнав заявлений цивільний позов потерпілої у повному обсязі та з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її користь моральної шкоди у розмірі 238 626 грн. 74 коп. підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення на її користь грошових коштів у розмірі 238 838 грн. 48 коп., на підстав п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд вважає за необхідним залишити цивільний позов без розгляду.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі №814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу було надано договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_2 і адвокатом Покоєвич А.О. від 05 листопада 2020 року, ордер про надання правової допомоги Серії АІ №1025281 від 02 листопада 2020 року, розрахунок витрат на правничу допомогу, квитанція від 05 листопада 2020 року про оплату правничої допомоги на суму 14 272 грн. 00 коп. (том №1 а.с.26,70, 71, 73).

Отже, є підстави для стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 14 272 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати для проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 9-456 від 15 серпня 2019 року у розмірі 1 884 грн. 12 коп. та судової інженерно-транспортної експертизи № 9-847 від 30 вересня 2020 року у розмірі 1 307 грн. 60 коп., всього 3191 грн. 72 коп.

Згідно приписів ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та в інших випадках.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, беручи до уваги, що санкція ч.2 ст.286 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, тому суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області 1-кс/311/1077/2019 від 25 червня 2020 року, 1-кп/311/11/2020 від 05 лютого 2021 року на зазначене в ухвалі майно.

Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку - 3-х (трьох) років іспитового строку, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Уточнений циільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН – НОМЕР_4 ) моральну шкоду у сумі 238 626 грн. 74 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 14 272 грн. 00 коп., а всього 252 898 (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн. 74 коп.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Арешти на майно, накладений ухвалами слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області 1-кс/311/1077/2019 від 25 червня 2020 року, 1-кп/311/11/2020 від 05 лютого 2021 року – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 9-456 від 15 серпня 2019 року у розмірі 1 884 грн. 12 коп. та судової інженерно-транспортної експертизи № 9-847 від 30 вересня 2020 року у розмірі 1 307 грн. 60 коп., всього 3 191 (три тисячі сто дев`яносто одну) грн. 72 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «NISSAN PRIMASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 – залишити у розпорядженні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.П. Пушкарьова