Вирок № 99069800, 18.08.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10723/20

Провадження №1-кп/463/311/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря - Онишкевича О.І.,

прокурора - Фігурського Ю.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження № 12020140040001104 від 3 серпня 2020 року про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, зі слів має на утриманні дітей 2006, 2013 років народження, не судимого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 -

за ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_2 2 серпня 2020 року приблизно о 21 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Личаківській у м. Львові в напрямку центральної частини міста, грубо порушив вимоги розділу 18 п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, які виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився транспортний засіб, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_1 .

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що 2 серпня 2020 року о 21 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався вулицею Личаківською у м. Львові в напрямку центральної частини міста. Під`їхавши до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким стояв мікроавтобус, здійснив об`їзд вказаного транспортного засобу справа і здійснив наїзд на потерпілу, яка переходила дорогу на пішохідному переході. В судовому засіданні розкаявся, просив суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому інші докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Його дії за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні зізнавальних показаннях самого обвинуваченого, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, який є нетяжким злочином, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора та потерпілої, які просили призначати покарання зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої результати оцінки правопорушника показали низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства та можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням окремих обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З системного аналізу положень КПК у їх взаємозв`язку із положеннями КК, які регламентують правові наслідки вчинення кримінальних правопорушень, випливає, що тяжкість злочину як критерій, який має враховуватися під час призначення покарання, має первинне значення для обрання конкретного виду та розміру покарання за вчинений злочин. Саме ознака тяжкості злочину є об`єктивною детермінантою, яка повинна акумулювати в собі всі негативні наслідки, що настали через порушення кримінально-правової заборони; вона відображає ступінь суспільної небезпечності діяння та саме вона є базовою основою для визначення покарання, яке належить призначити особі для досягнення умовної співрозмірності між злочином та покаранням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З врахуванням посткримінальної поведінки обвинуваченого, невідшкодування заподіяної шкоди, враховуючи позицію прокурора та потерпілої, які просили позбавити обвинуваченого права керувати транспортними засобами, враховуючи наслідки вчиненого обвинуваченим злочину у вигляді спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень та строк реабілітації останньої (оскільки обвинувачена тривалий час прибувала до суду, ходячи за допомогою милиць), грубого порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, необхідності попередження вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень в майбутньому, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Стягнути з обвинуваченого в користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 4 903,5 гривень.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому основне покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі у кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: CD-R диск з записом подій 2 серпня 2020 року – зберігати при матеріалах справи, автомобіль «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 – залишити у його власності.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 4 903 (чотири тисячі дев`ятсот три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Стрепко Н.Л.