Вирок № 99067249, 17.08.2021, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14069/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2021 м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючої судді Казмиренко Л.В.,

за участю секретаря Шарупи В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 вересня 2019 року за №12019100070003180 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27.11.2019 року вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Петренка С.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

11.09.2019 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_1 перебуваючи в одному з приміщень об`єкту незавершеного будівництва ТОВ "Столичні інженерні системи", розташованого за адресою м. Київ. вул. Електриків, 23-Б, та маючи доступ до складського приміщення цього ж об`єкту незавершеного будівництва, яке було відчинене, зайшов до нього, де побачив дві коробки з інженерними матеріалами, що належать ТОВ "Столичні інженерні системи". В цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення вказаного чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 11.09.2019 року, близько 17 год. 00 хв., знаходячись у складському приміщенні об`єкту незавершеного будівництва ТОВ "Столичні інженерні системи", розташованого за адресою м.Київ, вул. Електриків, 23-Б, впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, взяв дві коробки з інженерними матеріалами, в яких знаходилися регулятор перепаду тиску «5-30кПА, Ду15мм 3р НЕ14000/241» з комплектуючими мідною трубкою, пломбою, паспортом регулятора вартістю 1582 грн. 49 коп., автоматичні розповітрювачі в кількості 8 штук, вартістю 122 грн. 77 коп. за одиницю, фільтр грубої очистки «Іт 1920100», вартістю 393 грн. 83 коп., а всього майно загальною вартістю 2958 грн. 48 коп.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 переніс їх до виходу з території об`єкту незавершеного будівництва, а саме до контрольно пропускного пункту, де залишив їх, запевнивши охоронників, що забере дані речі коли закінчить зміну, таким чином вчинивши дії, спрямовані на таємне викрадення вказаного чужого майна.

Проте ОСОБА_1 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки викрадені речі були виявлені працівниками ТОВ "Столичні інженерні системи", у зв`язку з чим він не отримав можливості розпорядитись чужим майном.

Своїми діями, які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та погодився з правовою кваліфікацією висунутого йому обвинувачення. У скоєному щиро кається, вказав, що зробив для себе належні висновки, просить його суворо не карати.

Представник потерпілого ТОВ "Столичні інженерні системи" Петрук А.А. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, вказав, що цивільний позов подавати не буде, покарання просив визначити відповідно до санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого проти власності, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має постійне місце проживання, за яким скарг на його поведінку не надходило, відношення обвинуваченого до вчиненого.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, поведінку ОСОБА_1 під час судового розгляду, який усвідомлюючи свою провину сприяв з`ясуванню обставин вчинення кримінального правопорушення, дав критичну оцінку свого злочинного діяння, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.

При цьому, як роз`яснила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25.06.2018 (справі №511/37/16-к) правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив даний злочин до постановлення вироку Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2019 року, то остаточне покарання йому слід призначити за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку, якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК України , які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК України встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Зміст ст. 70 КК України не передбачає самостійного виконання вироків.

Тому суд, при призначенні покарання за злочин, про який стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання від відбування якого особу звільнено згідно положень ст. 75 КК України, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів (застосувавши ст. 70 КК України).

Таким чином, суд, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, має право вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Разом із цим, необхідно виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК України не передбачено повне або часткове складання, поглинення іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК України правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК України, вмотивувавши своє рішення щодо цього.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований злочин 11 вересня 2019 року, тобто до ухвалення попереднього вироку Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року, яким щодо нього було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком.

Тому суд призначаючи остаточне покарання ОСОБА_1 на підставі ст.70 КК України, спочатку призначає покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України , а потім за сукупністю усіх вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі і передбачених ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч. 2 ст.185 КК України, за які він засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначає остаточне покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без відбування ним призначеного покарання, а тому вважає за доцільне звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

При цьому суд зазначає, що об`єднана палата ККС Верховного Суду відступила від висновку колегії суддів (рішення від 23 вересня 2019 року провадження № 51-2631км19). Правовий висновок зводиться до того, що якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , щодо якого було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, до ухвалення вироку в першій справі і за який він засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з іспитовим строком, то самостійне виконання таких вироків не ґрунтується на вимогах закону України про кримінальну відповідальність. Наявність двох вироків щодо особи, які підлягають самостійному виконанню, це фактично призначення засудженому двох покарань, що призводить до погіршення його правового становища.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за який він засуджується цим вироком, та кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, за який його засуджено вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2019 року до 2 років позбавлення волі, остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- регулятор перепаду тиску «5-30Кпа, Ду15мм 3р НЕ14000/241» з комплектуючими мідною трубкою, пломбою, паспортом регулятора, автоматичні розповітрювачі в кількості 8 штук, фільтр грубої очистки «Іт1920100» - залишити у володінні ТОВ "Столичні інженерні системи".

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, представнику потерпілого.

Суддя: Л.В.Казмиренко