Рішення № 99059613, 18.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 р. № 520/11455/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 коефіцієнту стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) обчислити і нарахувати виплатити пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнту стажу 0,72, та виплатити недоотриману пенсію, починаючи з 01.10.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно зменшено коефіцієнт стажу, оскільки коефіцієнт страхового стажу повинен бути розрахований на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" та складати 0,72.

Від представника відповідача – Піпченко Т., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні починаючи з 26.02.1993 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2014 року Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року позивачу був проведений перерахунок, з яким вона не погодившись звернулась до відповідача за роз`ясненнями.

Згідно відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 20.04.2021 року позивачу роз`яснено, що згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П=3п х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст. 40 цього закону, з якого обчислюється пенсія, у гривнях: Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 25 цього Закону.

Ваш страховий стаж, визначений відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», складає 33 роки 3 місяці 25 днів, в тому числі робота за списком №1-4 роки 10 місяців 3 дні.

Згідно зі ст. 24 цього закону за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

З огляду на зазначене, до страхового стажу позивача додатково зараховано 4 роки (33 роки 3 місяці 25 днів + 4 роки = 37 років 3 місяців 25 днів). Коефіцієнт страхового стажу складає 0,37250.

Позивач не погодилась із вищезазначеним та звернулась до суду.

Щодо строків звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Нормами статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно достатті 40цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цьогоЗакону.

За правилами частини другої статті 40 Закону України №1058 (у редакції Закону станом на 01.01.2004), заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn - визначається шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Усі помісячні коефіцієнти підсумовуються і поділяються на кількість місяців страхового стажу. Виходить середньоарифметичний коефіцієнт заробітку.

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де Кз коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Отже, один із головних чинників при розрахунку середньої заробітної плати для призначення пенсії є індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (Кз), який визначається з п`ятьма знаками після коми.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 16.09.1993 року (заява позивача про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), відповідачем розраховано пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням загального страхового стажу 33 роки 03 місяців 25 днів (стаж зараховано по 22,06,1993 року) в тому числі пільговий стаж за списком №1 складає 04 роки 10 місяців 03 дні та заробітної плати за періоди роботи з 01.03.1960 року по 28.02.1965 року, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 0,0117439.

09 липня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV та « Про недержавне пенсійне забезпечення» №1057-ІV, які набирають чинності з 01 січня 2004 року.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі-Закон №1058) передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш вигідні для себе. Перший варіант - за новою формулою, другий – за так званою двоскладовою формулою.

Основою для обчислення розміру пенсії за новою формулою є скоригована заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу. Розмір пенсії за віком визначається за формулою П=Зп*Кс(відповідно до статті 27 Закону №1058), де П – розмір пенсії (у грн.)

Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія (у грн.) (визначена відповідно до статті 40 Закону №1058);

Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи ( визначений відповідно до ст. 25 Закону №1058).

Відповідно до першого варіанту обчислення розміру пенсії за віком, для визначення однієї зі складових цієї формули – заробітної плати (Зп) необхідно визначити середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку. Його обчислюють шляхом ділення заробітної плати особи за кожен місяць періоду, за який враховується заробіток, на середню заробітну плату в галузях економіки за цей же місяць. Суму коефіцієнтів за весь період, за який враховують заробітну плату, ділять на кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітку.

В даному випадку, починаючи з 01.01.2004, пенсію за віком позивачу було розраховано за цим варіантом обчислення розміру пенсії, виходячи з наступного: середньомісячний заробіток - 0,01013; коефіцієнт стажу -0,37250; розмір пенсії за віком - 158,16; доплата згідно Постанови КМУ від 11.03.2004 №312 -19,75; загальний розмір пенсії до виплати - 184,34 грн.

В подальшому розмір пенсії неодноразово змінювався відповідно до діючого пенсійного законодавства.

Виходячи з наданих відповідачем доказів, станом на 01.01.2021 пенсія за віком позивача розрахована з наступного: середньомісячний заробіток 6773,7200; коефіцієнт стажу - 0,37250; розмір пенсії за віком - 2523,21; доплата за понаднормовий стаж (за 17 років)- 300,73; надбавка на догляд інв.І гр. - 50,00; підвищення дітям війни - 66,43; загальний розмір пенсії до виплати - 2940,37 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що другий варіант обчислення розміру пенсії за віком, якого вимагає позивач – це варіант за двоскладовою формулою, а саме визначається розмір пенсії, яка складається із двох частин: частина, яка припадає на період стажу до набрання чинності Законом, а також та частина пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом №1058.

Перша із цих двох частин (стаж до 1 січня 2004) визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ ( зі змінами та доповненнями) та з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діятиме на момент набрання чинності Законом №1058. Друга частина обчислюватиметься за нормами нового Закону без обмеження максимальним розміром. Частина пенсії обчислена за період стажу до 1 січня 2004 буде проіндексована до моменту фактичного виходу на пенсію та підсумована з другою частиною пенсії, обчисленою за період страхового стажу після набрання чинності Законом №1058.

Виходячи зі змісту відзиву на позов, спеціалістами Головного управління було здійснено попередній розрахунок пенсії за віком позивача за двоскладовою формулою, а саме : середньомісячний заробіток – 1 складова - 0,0100, середньомісячний заробіток – 2 складова - 0,0000.

Тобто, перша складова: Заг. Процент розрах. від заробітку – 72, Коеф. Підвищення осн. розміру пенсії 2 * 1,81 * 2,875 * 2 * 3 * 2,89855 * 3 * 2 * 1,2 * 1,17 * 1,22 * 1,922 * 1,922 * 1,899 * 1,108 * 1,1 * 1,22 * 1,11 * 1,4 * 1,12283 * 1,10256 * 1,1 * 1,05708 * 1,12.

Розмір пенсії з обмеженням – 168

Друга складова : розмір пенсії за віком - 0,00, доплата до прожиткового мінімуму (1769,00) -1601,00, доплата 65р. до 40% МЗП(2400,00) - 631,00, доплата за понад норм. стаж за 17 років - 168*17% - 28,56, загальний розмір пенсії по 2-х складових 2428,56, підвищення дітям війни 66,43, надбавка на догляд інваліду І групи - 50,00,загальний розмір пенсії до виплати 2544,99 грн.

Суд зазначає, що враховуючи попередній розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 за двоскладовою формулою, є очевидним, що розмір пенсії до виплати буде менший за розмір пенсії за віком, яку позивач отримує на сьогодні.

Доказів здійснення невірного математичного розрахунку, що наявний у матеріалах справи, стосовно застосування коефіцієнту страхового стражу, позивачем не зазначено, а судом не встановлено, матеріали справи не містять доказів про наявність з боку відповідача порушень діючого на момент призначення позивачеві пенсії пенсійного законодавства, щодо обчислення стажу, визначення середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсій, періоду розрахунку, розміру заробітної плати або коефіцієнтів.

Враховуючи наявні матеріали справи, в тому числі доводи і міркування учасників процесу, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що спірним лише є питання щодо правомірності зменшення відповідачем розміру індивідуального коефіцієнту по заробітній платі позивача, внаслідок чого були зменшені його пенсійні виплати, тобто правильність здійснення відповідачем математичного розрахунку такого коефіцієнта.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що доданий позивачем розрахунок пенсії здійснений у довільній формі, не ґрунтується на вимогам чинного законодавства та не підтверджений документально.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами - учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, в Рішенні від 03.06.2014 (Заява №43331/12, справа "Валентина Великода проти України") Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 134, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.