Рішення № 99059282, 08.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2021 року м. Рівне №460/8763/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Сищук К.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Олексюк С.М.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулося до суду з позовом до Поліської митниця Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000280/2 від 09.09.2020, №UA204120/2020/000346/2 від 21.10.2020.

Згідно з позовною заявою і поясненнями представника позивача ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» подано до Поліської митниці митну декларацію №UA204120/2020/0870211 від 07.09.2020 щодо митного оформлення товару - запасних частин для автомобілів на загальну суму 32387,97 Євро та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною контакту. Проте, митним органом декларанта зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, з таких причин: наявність оформлень аналогічних товарів в базі ЄАІС Держмитслужби згідно інших МД за вищим рівнем митної вартості, а також розбіжності у долучених для митного оформлення документах. Надалі відповідачем винесене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000280/2 від 09.09.2020. Надалі 20.10.2020 декларантом позивача подано до Поліської митниці Держмитслужби ще одну митну декларацію № UA204120/2020/100954 для митного оформлення товару: елементів підвіски автомобілів відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № TR2018/05/16 від 16.05.2019 на загальну суму 30 351,77 Євро. Однак відповідач зобов`язав декларанта позивача надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, з причин розбіжностей та неточностей у заявлених документах. Позивач вказує, що такі рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не існувало. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач проти позовних вимог заперечив. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД № UА UA204120/2020/0870211, в наданих документах було встановлено наступні розбіжності та неточності: до митного оформлення подано фактуру інвойс IHR2020000000148 від 26.08.2020 та інвойс IHR2020000000149 від 26.08.2020, а в декларації країни відправлення 20341300ЕХ528640 від 26.08.2020 зазначені фактури 20243160110886012576471/1 і 20243160110886012576467/1, а додатково наданий платіжний документ неможливо поширити на заявлену партію товарів, оскільки оплата здійснена на підставі інвойсу № IHR2020000000098, IHR2020000000097 від 26.08.2020. Надалі, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/100954, в наданих документах було встановлено наступні розбіжності: до митного оформлення подано фактуру IHR2020000000176 від 08.10.202020, IHR2020000000177 від 08.10.2020, натомість в декларації країни відправлення 20341300ЕХ655306 від 09.10.2020р. зазначена Е-Fatura- 243160110886013294401/1, Е-Fatura 20243160110886013294940/1, а також в декларації країни відправлення 20341300ЕХ655306 від 09.10.2020 розбіжності щодо валюти контракту та умов поставки. Натомість митниця володіла інформацією про попередні розмитнення імпортованих позивачем товарів за вищим рівнем митної вартості. Повідомив, що декларантом позивача не надані витребувані документи, відтак відповідачем обґрунтовано скориговані митні вартості імпортованого товару. З тих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив і пояснення, в яких повідомив що вказана у експортній декларації №20341300EX528640 сума 32387,97 Євро є вартістю поставленого товару по інвойсам IHR2020000000148 від 26.08.2020 та IHR2020000000149 від 26.08.2020 на умовах DAP Луцьк, Україна. Сума FOB 30887,97 EURO є вартістю того ж товару без врахування вартості доставки до пункту призначення. Сума 38281,41 USD є еквівалентом суми 32387,97 EURO станом на дату оформлення декларації. Також пояснив, що зазначена у експортній декларації №20341300EX655306 сума 30351,77 Євро є вартістю поставленого товару по інвойсам IHR2020000000176 від 26.08.2020 та інвойсу IHR2020000000177 від 08.10.2020 на умовах DAP Луцьк, Україна. Сума FOB 28901,77 EURO є вартістю того ж товару без врахування вартості доставки до пункту призначення. Сума 35707,58 USD є еквівалентом суми 30351,77 EURO станом на дату оформлення декларації.

Інші заяви по суті спору від сторін не надходили.

Ухвалою від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.01.2021.

20.01.2021 у судовому засіданні підготовче засідання відкладено до 17.02.2021.

Підготовче засідання призначене на 17.02.2021 відкладено до 24.03.2021, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 24.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021.

Надалі розгляд справи по суті неодноразово переносився у зв`язку з задоволенням клопотань сторін про відкладення розгляду справи, а також для підготовки і надання додаткових пояснень представником позивача .

08.07.2021 у відкритому судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

16.05.2018 між ТОВ «ДалісАутомотів Груп» і компанією «A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» укладений контракт № TR2018/05/16 на поставку автомобільних запасних частин (п. 1.1 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 цього контракту по кожній поставці сторони домовляються про терміни поставки, які підтверджуються у відповідному інвойсі на підставі правил Incoterms 2010. Умови поставки DAP Луцьк, Україна якщо інше не вказано в інвойсі.

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що способом оплати за товар є передоплата в розмірі 100% від суми проформи-інвойсу протягом 15 днів з дати виставлення рахунку чи шляхом відстрочки платежу на 60 днів з дати інвойсу після спільного погодження між сторонами контракту.

Надалі Товариством з обмеженою відповідальністю «ДалісАутомотів Груп» подано до Поліської митниці митну декларацію від 07.09.2020 UA204120/2020/0870211 (а.с. 15-19) щодо митного оформлення товару - запасних частин для автомобілів на загальну суму 32387,97 Євро відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № TR2018/05/16 від 16.05.2019, укладеного з компанією «A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» (далі по тексту - Контракт).

До митної декларації надані наступні документи: інвойс IHR2020000000148 від 26.08.2020 на суму 19854,58 Євро (а.с. 129-136); інвойс IHR2020000000149 від 26.08.2020 на суму 12533,39 Євро (а.с. 137-141); автотранспортна накладна (CMR) № 0090916 від 29.08.2020 (а.с. 25);сертифікат про походження товару D 0200351 від 26.08.2020 (а.с. 143); прейскурант (прайс-лист) виробника товару (а.с. 145-146); зовнішньоекономічний договір № TR2018/05/16 від 16.05.2018 (а.с. 8-12); додаткова угода до контракту № 1 від 27.08.2019 (а.с. 13-14); копія митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ528640 від 26.08.2020 (а.с. 30).

07.09.2020 Поліська митниця надіслала позивачу вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, прайс- листи, каталоги та інші.

У відповідь на зазначену вимогу позивачем 08.09.2020 додатково було надано Поліській митниці такі документи: листи постачальника, каталог виробника товару, митну декларацію, інвойси та банківську виписку по минулому розмитненню, заяву декларанта про оформлення на підставі наявних документів, що не заперечується відповідачем.

Зокрема, компанія«A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» у листі від 07.09.2020 повідомила, що номер 20243160110886012576471/1 вказаний у експортній декларації на товар не являється номером Е-фактури. Даний номер вводиться при створенні декларації на основі номера Е-фактури IHR2020000000149 від 26.08.2020 (а.с. 53).

09.09.2020 Поліська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА204120/2020/000280/2 (а.с. 54-58) та видала картку відмови в прийнятті митної декларації № UА204120/2020/01319 (а.с. 59).

У рішенні № UА204120/2020/000280/2 вказано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД № UA204120/2020/0870211, в наданих документах було встановлено наступні розбіжностіта неточності:

до митного оформлення подано фактуру інвойс IHR2020000000148 від 26.08.2020 та інвойс IHR2020000000149 від 26.08.2020 а в декларації країни відправлення 20341300ЕХ528640 від 26.08.2020 зазначена 20243160110886012576471/1, 20243160110886012576467/1;

додатково наданий платіжний документ неможливо поширити на заявлену партію товарів, оскільки оплата здійснена на підставі інвойсу № IHR2020000000098, IHR2020000000097 від 26.08.2020.

Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості:

товару №2 МД від 19.06.2020 №UA209170/2020/41132 (7,1 USD/кг);

товару №3 МД від 27.08.2020 №UA508280/2020/7054 (7,0USD/кг);

товару №4 МД від 21.08.2020 №UA807200/2020/12750 (6,15 USD/кг);

товару №7 МД від 27.08.2020 №UA508280/2020/7054 (7,0USD/кг);

товару №9 МД від 17.08.2020 №UA80720/2020/12511 (6,15USD/кг);

Відповідно до вказаного рішення митний орган скоригував митну вартість частини партії товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості на основі раніше визначених митним органом митних вартостей з врахуванням співставлення найменувань, артикулів та розмірів із розрахунку на товар №2 - 7,1 USD/кг., товар № 3- 7,0 USD/кг., товар

№ 4 - 6,15 USD/кг., товар № 7 - 7,0 USD/кг., товар № 9 - 6,15 USD/кг. Таким чином відповідачем визначено митну вартість товару №2 - 2 438,13 EUR, товару №3-14 206,92 EUR, товару № 4 - 890,08 EUR, товару № 7 - 9 403,32 EUR, товару № 9 - 751,07 EUR.

Надалі, 20.10.2020 декларантом позивача подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію UA204120/2020/100954 для митного оформлення товару: елементів підвіски авто відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № TR2018/05/16 від 16.05.2019 на загальну суму 30 351,77 Євро (а.с. 66-69).

Разом з цією МД митному органу надані такі документи: пакувальний лист б.н. від 08.10.2020 (а.с.162-163); пакувальний лист б.н. від 08.10.2020 (а.с. 164-167); інвойс IHR2020000000176 від 08.10.2020 на суму 21716,11 Євро (а.с. 168-172); інвойс IHR2020000000177 від 08.10.2020 на суму 8635,66 Євро (а.с. 173-175); автотранспортна накладна (CMR) № АН200273 від 12.10.2020 (а.с. 76); сертифікат про походження товару D 0200354 від 09.10.2020 (а.с. 176-177); прейскурант (прайс-лист) виробника товару зовнішньоекономічний договір № TR2018/05/16 від 16.05.2019 ;додаткова угода до контракту № 1 від 27.08.2019; листи постачальника від 09.10.2020;копія митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ655306 від 09.10.2020 (а.с. 178-179).

20.10.2020 відповідач через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями надіслав позивачу вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, прайс- листи, каталоги та інші.

У відповідь на таку вимогу декларантом позивача 21.10.2020 додатково було надано митному органу наступні документи: лист постачальника, лист-пояснення ТОВ «ДАГ» та заяву декларанта про оформлення на підставі наявних документів, що не заперечується відповідачем.

Згідно з листами постачальника від 09.10.2020 компанія«A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» підтверджує, що номери 243160110886013294401/1 та 20243160110886013294940/1вказані у експортних деклараціях на товар не є номерами Е-фактури. Дані номери вводяться при створенні декларацій на основі номерів Е-фактури IHR2020000000176 та IHR2020000000177.

21.10.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204120/2020/000346/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204120/2020/01686.

У рішенні № UA204120/2020/000346/2 вказано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/100954, в наданих документах було встановлено наступні розбіжності:

до митного оформлення подано фактуру IHR2020000000176 від 08.10.202020, IHR2020000000177 від 08.10.2020 натомість в декларації країни відправлення 203413 00ЕХ655306 від 09.10.2020р. зазначена Е-Fatura- 243160110886013294401/1, Е-Fatura 20243160110886013294940/1;

в декларації країни відправлення 20341300ЕХ655306 від 09.10.2020 наявні розбіжності щодо валюти контракту та умов поставки.

Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів правильності визначення митної вартості товарів:

-товар №2 - МД від 03.08.2020 №UА204120/2020/64146 (7,7 USD/кг);

-товар №3 - МД від 23.07.2020№UА500070/2020/2273997054 (7,02USD/кг);

-товар №4 - МД від 14.08.2020 №UА500080/2020/14978(6,16 USD/кг);

-товар №8 - МД від 14.08.2020 № UА500080/2020/14978(6,16 USD/кг);

З цих причин митний орган скоригував митну вартість частини партії товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості на основі раніше визначених митним органом митних вартостей з врахуванням співставлення найменувань, артикулів та розмірів із розрахунку на товар №2 - 7,70 USD/кг., товар № 3 - 7,02 USD/кг., товар № 4 - 6.16 USD/кг., товар № 8 -6,16 USD/кг. Таким чином відповідачем визначено митну вартість товару №2 - 620,6329 EUR, товару № 3 - 16 859,2606 EUR, товару № 4 - 339,7198 EUR, товару № 8 - 272,645 1 EUR.

Не погоджуючись зі згаданими вище рішеннями відповідача про коригування митної вартості на поставлений товар позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі-МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що після аналізу відповідачем всіх документів поданих до митного оформлення разом з митною декларацією № UA204120/2020/0870211 сукупності митний орган прийняв рішення про корегування митної вартості від 09.09.2020 вказавши ряд підстав для його ухвалення, кожній з яких суд надає правову оцінку.

Так, стосовно того, що до митного оформлення подано фактуру інвойс IHR2020000000148 від 26.08.2020 та інвойс IHR2020000000149 від 26.08.2020 а в декларації країни відправлення 20341300ЕХ528640 від 26.08.2020 зазначена фактура 20243160110886012576471/1, 20243160110886012576467/1 суд зазначає наступне.

Декларант позивача визначив митну вартість партії товару за цією МД на підставі виставлених йому рахунків IHR2020000000148 від 26.08.2020 на суму 19854,58 Євро та IHR2020000000149 від 26.08.2020 на суму 12533,39 Євро. Всього на загальну суму 32387,97 Євро, що повністю узгоджується з числовими даними митної вартості поставленого товару вказаними у декларації.

В інвойсах поданих до митного оформлення зазначено кількість запасних частин для автомобілів за найменуваннями, та їх вартість, як окремо за кожний товар, так і в загальному - за партію, достовірність цих документів відповідачем не спростована.

Водночас у переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведених у статті 53 Митного кодексу України відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення» однак він може надаватися в якості додаткового, як у даному випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Водночас жодних розбіжностей щодо числових значень інвойси, надані позивачем та експортна декларація не містять, зокрема, загальна вартість товару в інвойсах дорівнює вартості, зазначеній в експортній декларації - 32387,97 EUR.

При цьому, на думку суду, E-fatura та інвойс не є тотожними документами. Перший подається експортером при створенні та реєстрації експортної декларації у відповідності до законодавства Туреччини. Другий створюється як супровідний документ, в якому зафіксовані домовленості сторін зовнішньоекономічного договору щодо умов поставки, номенклатури, кількості та вартості товару, який має бути поставлений продавцем покупцю. Цей факт також підтверджується листом компанії - продавця товару «A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» від 07.09.2020, в якому зазначено, що номер вказаний у експортній декларації на товар не являється номером Е-фактури. Даний номер вводиться при створенні декларації на основі номера Е-фактури IHR2020000000149 від 26.08.2020. Цей лист додатково надавався митному органу, але не був врахований ним при прийнятті спірного рішення.

Позивач підтвердив, що додатково наданий платіжний документ дійсно стосувався інших інвойсів: № IHR2020000000098, IHR2020000000097 від 26.08.2020 за іншою поставкою. Однак разом з даним платіжним документом декларантом надано копії таких інвойсів, а також ВМД № UA204120/2020/045449 від 17.06.2020. Дані документи були додатково надані митному органу з метою доведення інформації про розмитнення ідентичних товарів, а не з метою підтвердження вартості партії товару за МД № UA204120/2020/0870211.

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Перелік підстав для формування митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, що наведений у частині третій статті 53 МК України є виключним (вичерпним): у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; у разі якщо документи містять ознаки підробки; у разі якщо документи або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів: товару №2 МД від 19.06.2020 №UA209170/2020/41132 (7,1 USD/кг);товару №3 МД від 27.08.2020 №UA508280/2020/7054 (7,0USD/кг); товару №4 МД від 21.08.2020 №UA807200/2020/12750 (6,15 USD/кг); товару №7 МД від 27.08.2020 №UA508280/2020/7054 (7,0USD/кг); товару №9 МД від 17.08.2020 №UA80720/2020/12511 (6,15USD/кг); не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

Таким чином, відповідачем не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже засвідчують митну вартість товару.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того суд вважає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу її визначення.

З наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для розмитнення товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення відповідача: про коригування митної вартості товарів 17.03.2020 №UA204120/2020/000023/1 не відповідає критеріям встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушує майнові права та законні інтереси позивача.

Стосовно правомірності спірного рішення №UA204120/2020/000346/2 від 21.10.2020 суд вказує таке.

З аналізу змісту цього документа підставами для його прийняття стало те що до митного оформлення подано фактуру IHR2020000000176 від 08.10.202020, IHR2020000000177 від 08.10.2020 натомість в декларації країни відправлення 203413 00ЕХ65 5306 від 09.10.2020р. зазначена Е-Fatura- 243160110886013294401/1, Е-Fatura 20243160110886013294940/1, а також те що, в декларації країни відправлення 20341300ЕХ655306 від 09.10.2020 розбіжності щодо валюти контракту та умов поставки.

20.10.2020 декларантом позивача подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію UA204120/2020/100954 для митного оформлення товару: елементів підвіски автомобілів відповідно до зовнішньоекономічного контракту № TR2018/05/16 від 16.05.2019 на загальну суму 30 351,77 Євро.

Визначена у МД митна вартість повністю узгоджується з загальною сумою по виставленим продавцем товару інвойсам: IHR2020000000176 від 08.10.2020 на суму 21716,11 Євро та IHR2020000000177 від 08.10.2020 на суму 8635,66 Євро, а також з іншими документами поданими до митного контролю.

Суд наголошує, що в інвойсах поданих до митного оформлення зазначена кількість запасних частин для автомобілів за найменуваннями, та їх вартість, як окремо за кожний товар, так і в загальному - за партію, а достовірність цих документів відповідачем не спростована.

Крім того, стосовно відмінності номерів рахунків у поданій відповідачу митній декларації та експортній декларації країни відправлення, то згідно з листами постачальника від 09.10.2020 компанії «A.R.M. OTOMOTTV DIS TICARETPAZARLAMA A.S.» номери 243160110886013294401/1 та 20243160110886013294940/1 вказані у експортних деклараціях на товар не є номерами Е-фактури. Дані номери вводяться при створенні декларацій на основі номерів Е-фактури IHR2020000000176 та IHR2020000000177. Такі документи надавались відповідачу, однак не були ним враховані при ухвалені спірного рішення.

Поряд з цим, різниця в таких номерах жодним чином не спростовує числові значення вартості товару зазначених у виставлених продавцем рахунках, а тому не може бути достатньою підставою для коригування митної вартості.

Стосовно розбіжностей у валюті контракту та умовах поставки, то у листі від 25.05.2021 постачальник товару повідомив, що вказана у експортній декларації №20341300EX528640 сума 32387,97 Євро є вартістю поставленого товару по інвойсам IHR2020000000148 від 26.08.2020 та інвойс IHR2020000000149 від 26.08.2020 на умовах DAP Луцьк, Україна. Сума FOB 30887,97 EURO є вартістю того ж товару без врахування вартості доставки до пункту призначення. Сума 38281,41 USD є еквівалентом суми 32387,97 EURO станом на дату оформлення декларації. Також пояснив, що зазначена у експортній декларації №20341300EX655306 сума 30351,77 Євро є вартістю поставленого товару по інвойсам IHR2020000000176 від 26.08.2020 та інвойс IHR2020000000177 від 08.10.2020 на умовах DAP Луцьк, Україна. Сума FOB 28901,77 EURO є вартістю того ж товару без врахування вартості доставки до пункту призначення. Сума 35707,58 USD є еквівалентом суми 30351,77 EURO станом на дату оформлення декларації.

При цьому на дату митного оформлення товару відповідачу були подані документи, які у своїй сукупності давали можливість співставити вартість товару заявленого декларантом позивача у МД та експортною декларацією відправника, натомість жодних висновків про числову різницю або неправильне визначення курсу валют у цих сумах митний орган у спірному рішенні не вказав, а ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є вагомою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З наведеного суд вважає, що наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом, а тому спірне рішення № UA204120/2020/000346/2 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

До того ж спірні рішення не містять опису неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1, 3 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 6300 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії:

договору № 02-11/20/5 від 02 листопада 2020 року про надання правової допомоги адвокатом Бойко Юрієм Володимировичем (а.с 191-192);

додатку до договору №1 від 02.11.2020 у якому міститься вартість послуг адвоката.

Також на підтвердження зазначених вище витрат до суду наданий оригінал акту про надані послуги від 20.04.2021. Згідно з яким позивачу було надано такі послуги загальною вартістю 6300 грн:

1) вивчення матеріалів справи вартістю 1500 грн (3 год.);

2) написання позовної заяви вартістю 3200 грн (4 год.);

3) написання відповіді на відзив вартістю 1600 грн (2 годин).

Також у матеріалах справи міститься платіжне доручення №8047 від 20.04.2021 про сплату адвокату Бойко Ю. В. коштів у сумі 6300 грн (а.с. 195).

Також суд бере до уваги, що наведені приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось.

Однак це не означає, що суд може відмовити у стягненні таких витрат у зв`язку з зазначенням у документах про надання професійної правничої допомоги недостовірних відомостей.

Разом з тим, хоча, акт виконаних робіт містить детальний опис робіт, здійснених адвокатом, однак суд не бере до уваги подані документи, оскільки у матеріалах справи немає жодних доказів, які по перше, підтверджують зайняття Бойко Ю. В. адвокатською діяльністю, а по друге, надання ним правничої допомоги у даній справі.

Так, у матеріалах справи не міститься жодних документів підписаних цією особою, а в судових засіданнях позивача представляв представник - Олексеюк С.М., а не Бойко Ю.В.

За таких обставин, з огляду на не підтвердження позивачем реальності отримання правничої допомоги саме від ОСОБА_1 , суд відмовляє у стягненні означених витрат у сумі 6300 грн.

Щодо відшкодування витрат на послуги перекладача суд виходить з такого.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на послуги перекладача позивач надав акт виконаних робіт №РА-0000008 від 02.02.2021, згідно якого вартість послуг наданих ТзОВ «ЛА-ВІТА» по перекладу митної документації, A.R.M., пакувальних листів, рахунків-фактур, прайс листів склала 8340 грн, у тому числі ПДВ 1390 грн (а.с. 181), а також платіжне доручення №6577 від 04.02.2021 на зазначену суму.

Проте, у акті виконаних робіт вартість наданих послуг зазначена у загальному, однак немає прайсу з цінами за один аркуш такого перекладу, відтак, неможливо перевірити правильність визначення загальної суми. До того ж матеріали справи не містять цивільно-правової угоди на підставі якої надавалися зазначені послуги.

З наведеного суд вважає, що позивач не довів у повній мірі суму понесених витрат на послуги перекладача.

Водночас сплачені позивачем фінансові гарантії для випуску імпортованих товарів у вільний обіг складають 42108,52 грн, натомість лише витрати на послуги перекладача становлять 8340 грн, тобто майже 20 % від ціни позову, а тому розмір таких витрат, на переконання суду є непропорційним до предмета спору і завищеним.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність всіх належних документів, які засвідчують факт понесення витрат на перекладацькі послуги, а також їх фактичний розмір, суд відмовляє у стягненні таких витрат з відповідача.

Разом з тим, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4204 грн сплачена відповідно до платіжного доручення №4096 від 26.11.2020 (а.с. 7).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул.І.Франка, 29 Б, код ЄДРПОУ 41160309) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000280/2 від 09.09.2020, №UA204120/2020/000346/2 від 21.10.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 4204, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 серпня 2021 року

Суддя У.М. Нор