Рішення № 99059281, 08.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2021 року м. Рівне №460/9004/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Сищук К.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Олексюк С.М.,

відповідача: представник Федченко О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулося до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправиним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 204120/2020/000338/2 від 13.10.2020.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" подано до Поліської митниці митну декларацію №UA204120/2020/097001 від 12.10.2020 щодо митного оформлення товару - запасних частин для автомобілів на загальну суму 93291,20 USD та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною контакту. Проте, митним органом декларанта зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. Надалі відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000338/2 від 13.10.2020 та надано картку відмови в прийнятті митної декларації №UA204120/2020/01644. Позивач вказує, що таке рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не існувало. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження

На адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень повідомив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявленого до митного оформлення за митною декларацією №UA204120/2020/097001 від 12.10.2020 встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. Зокрема, зазначив, що вимога митного органу щодо надання додаткових витребуваних документів виконана не була, декларантом позивача відмовлено в наданні додатково витребуваних документів. З тих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в яких повідомив що в прайс-листі постачальником зазначено ціни FOBUSD. Тобто ціни вказані з урахуванням поставки та завантаження на борт судна Ningbo, Китай. При цьому ціни в прайс-листі та інвойсі повністю співпадають. Вартість включена декларантом до митної вартості. Зазначив, що рішення митного органу не містить інформації про те, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули на коригування, щодо обсягів, умов поставки, фактурної вартості, країни походження.

19.02.2021 розгляд справи відкладено до 24.03.2021.

Ухвалою суду від 24.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021.

21.04.2021 розгляд справи відкладено до 12.05.2021, яке в подальшому відкладено до 01.06.2021 та 08.07.2021.

08.07.2021 у відкритому судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

12.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» з метою оформлення імпортованого товару у відповідності до зовнішньоекономічного контракту № ЕВІ190827 від 27.08.2019 , укладеного з «NINGBO ЕВ1 BEARINGS & AVTO PARTS INDUSTRY CO., LTD» подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію UA204120/2020/097001.

До митного оформлення було заявлено вантаж: елементи підвіски авто. Виробник, продавець і відправник - «NINGBO ЕВ1 BEARINGS & AVTO PARTS INDUSTRY CO., LTD»

(Китайська Народна Республіка), загальна сума - 93 292,20 USD.

Виконуючи приписи частини другої ст.53 МК України позивачем при поданні митної декларації надано відповідачу наступні документи: пакувальний лист Б/Н від 28.08.2020, проформа-інвойс 20EBI-UA9012 від 16.05.2020, інвойс ТТ20ЕВ10206 від 28.08.2020, коносамент MAEU204695850 від 01.09.2020, автотранспортна накладна (CMR) Б/Н від 11.10.2020, сертифікат про походження товару С207562812520147 від 31.08.2020, банківський платіжний документ б/н від 18.06.2020, банківський платіжний документ б/н від 23.09.2020, документ, що підтверджує вартість страхування РУІЕ20330221170000002874 від 31.08.2020, прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 05.05.2020, зовнішньоекономічний договір № ЕВІ190827 від 27.08.2019, лист виробника від 28.08.2020, копія митної декларації країни відправлення 310120200517587115 від 28.08.2020.

12.10.2020 відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи, каталоги та ін.

У відповідь на вимогу позивачем 13.10.2020 додатково було надано відповідачу лист- пояснення та заяву декларанта про оформлення на підставі наявних документів.

13.10.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204120/2020/000338/2 та надав картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204120/2020/01644.

Відповідно до вказаного рішення митний орган скоригував митну вартість частини партії товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості на основі раніше визначених митним органом митних вартостей з врахуванням співставлення найменувань, артикулів та розмірів із розрахунку на товар №3-5,2862 USD/кг. Таким чином відповідачем визначено митну вартість товару №3 - 21 449, 02 USD.

Не погоджуючись зі згаданими вище рішеннями відповідача про коригування митної вартості на поставлений товар позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі-МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що після аналізу відповідачем всіх документів поданих до митного оформлення разом з митною декларацією № UA204120/2020/097001 сукупності митний орган прийняв рішення про корегування митної вартості від 13.10.2020 вказавши ряд підстав для його ухвалення, кожній з яких суд надає правову оцінку.

12.10.2020 декларантом позивача подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію UA204120/2020/097001 для митного оформлення товару: елементів підвіски автомобілів відповідно до зовнішньоекономічного контракту № ЕВІ190827 від 27.08.2019 на загальну суму 93291,20 USD.

Визначена у МД митна вартість повністю узгоджується з загальною сумою по виставленим продавцем товару інвойсом ТТ20ЕВ10206 від 28.08.2020 на суму 93291,20 USD, а також з документами поданими до митного контролю, а саме зокрема: від 18.06.2020 інвойс №20ЕВІ-UA9012 від 16.05.2020 та платіжним документом від 18.06.2020 відповідно до якого позивачем сплачено 31847,28 USD, що становить 30 % від вартості замовленого товару у відповідності до зазначеного проформи -інвойсу.

Суд наголошує, що в інвойсах поданих до митного оформлення зазначена кількість запасних частин для автомобілів за найменуваннями, та їх вартість, як окремо за кожний товар, так і в загальному - за партію, а достовірність цих документів відповідачем не спростована.

При цьому на дату митного оформлення товару відповідачу були подані документи, які у своїй сукупності давали можливість співставити вартість товару заявленого декларантом позивача у МД та експортною декларацією відправника, натомість жодних висновків про числову різницю або неправильне визначення курсу валют у цих сумах митний орган у спірному рішенні не вказав, а ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є вагомою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, відповідачем не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже засвідчують митну вартість товару.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також, посилання відповідача, що заявлені торгівельні марки та виробники імпортованих товарів не підтверджені документально, суд не бере до уваги оскільки до митного оформлення при подачі митної деларації позивачем було додано лист постачальника про те, що він є виробником товарів під брендом SOLGY для ексклюзивного постачання для ТОВ "ДАГ" відповідно до контракту №EBI190827 від 27.08.2019. Зокрема,до митної декларації додавався сертифікат про походження товару С207562812520147 від 31.08.2020 відповідно до якого країною походження товару є КНР.

Щодо посилання відповідача, що в поданій митній декларації товар поставляється на умовах CIF , а до митного оформлення подано прайс-лист б/н від 05.05.2020, який стосується товарів поставлених на умовах SNCONERMS FOB, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в прайс-листі постачальником зазначено ціни FOBUSD, що у відповідності до правил Інкотермс 2010 означає поставку на борт судна в порт відвантаження. Тобто ціни вказані з урахуванням поставки та завантаження на борт судна в Ningbo, Китай. При цьому ціни в прайс-листі та інвойсі повністю співпадають, а вартість включена декларантом до митної вартості.

З наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для розмитнення товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 17.03.2020 №UA204120/2020/000338/2 не відповідає критеріям встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушує майнові права та законні інтереси позивача.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1, 3 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 5500 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії:

договору № 02-11/20/6 від 02 листопада 2020 року про надання правової допомоги адвокатом Бойко Юрієм Володимировичем;

додатку до договору №1 від 02.11.2020 у якому міститься вартість послуг адвоката.

Також на підтвердження зазначених вище витрат до суду наданий оригінал акту про надані послуги від 20.04.2021. Згідно з яким позивачу було надано такі послуги загальною вартістю 5500 грн:

1) вивчення матеріалів справи вартістю 1000 грн (2 год.);

2) написання позовної заяви вартістю 2400 грн (3 год.);

3) написання відповіді на відзив вартістю 1600 грн (2 годин);

4) написання клопотань по справі вартістю 500 грн (1 година).

Також у матеріалах справи міститься платіжне доручення №8046 від 20.04.2021 про сплату адвокату Бойко Ю. В. коштів у сумі 5500 грн.

Також суд бере до уваги, що наведені приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось.

Однак це не означає, що суд може відмовити у стягненні таких витрат у зв`язку з зазначенням у документах про надання професійної правничої допомоги недостовірних відомостей.

Разом з тим, хоча, акт виконаних робіт містить детальний опис робіт, здійснених адвокатом, однак суд не бере до уваги подані документи, оскільки у матеріалах справи немає жодних доказів, які по перше, підтверджують зайняття Бойко Ю. В. адвокатською діяльністю, а по друге, надання ним правничої допомоги у даній справі.

Так, у матеріалах справи не міститься жодних документів підписаних цією особою, а в судових засіданнях позивача представляв представник - Олексеюк С.М., а не Бойко Ю.В.

За таких обставин, з огляду на не підтвердження позивачем реальності отримання правничої допомоги саме від ОСОБА_1 , суд відмовляє у стягненні означених витрат у сумі 5500 грн.

Щодо відшкодування витрат на послуги перекладача суд виходить з такого.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на послуги перекладача позивач надав акт виконаних робіт №РА-0000044 від 18.05.2021, згідно якого вартість послуг наданих ТзОВ «ЛА-ВІТА» склала 8340 грн, у тому числі ПДВ 1390 грн., а також платіжне доручення №8637 від 19.05.2021 на зазначену суму.

Проте, у акті виконаних робіт вартість наданих послуг зазначена у загальному, однак немає прайсу з цінами за один аркуш такого перекладу, відтак, неможливо перевірити правильність визначення загальної суми. До того ж матеріали справи не містять цивільно-правової угоди на підставі якої надавалися зазначені послуги.

З наведеного суд вважає, що позивач не довів у повній мірі суму понесених витрат на послуги перекладача.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність всіх належних документів, які засвідчують факт понесення витрат на перекладацькі послуги, а також їх фактичний розмір, суд відмовляє у стягненні таких витрат з відповідача.

Разом з тим, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102,00 грн сплачена відповідно до платіжного доручення №4145 від 01.12.2020.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул.І.Франка, 29 Б, код ЄДРПОУ 41160309) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 204120/2020/000338/2 від 13.10.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 2102, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 серпня 2021 року

Суддя У.М. Нор