Рішення № 99057549, 13.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року Справа № 160/96/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Серпіковій А.Ю.

за участю:

представника позивача Трубіциної В.Д.

представника відповідача Прохоренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним і нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та нечинним з 28.02.2018 року рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» №333-14/VІ від 17.08.2012 року.

В обгрунтування позову зазначено, що за результатами розгляду звернення Уповноваженого із захисту державної мови щодо скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно функціонування регіональних мов встановлено, що рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 року № 333-14/VІ «Про підтримку мовної політики в Україні» визначає заходи щодо розвитку, використання і захисту російської мови як регіональної, у зв`язку з чим не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначене рішення прийняте з метою реалізації на території області вимог Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 року №5029-VІ. Водночас, Конституційним Судом України 28.02.2018 року у справі №1-1/2018 Закон України «Про засади державної мовної політики» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Крім того, положення вказаного рішення суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Отже, рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню протиправним та нечинним з 28.02.2018 року. Державна мова є невід`ємним атрибутом конституційного ладу, держави та виконує націєтворчу функцію, проте вже понад 8 років на території Дніпропетровського регіону діє рішення, яке фактично легалізує використання російської чи іншої регіональної мови. Зволікання зі скасуванням рішення, яке спонукає органи місцевого самоврядування встановлювати статус російської мови як регіональної на рівні з українською мовою, може завдати шкоди національній єдності та українській державності. Дніпропетровська обласна рада за період майже 3 роки, що минули з дня постановлення рішення Конституційним Судом України, та майже півтори роки з дня набрання чинності Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» самостійно не вжила жодних заходів з метою скасування оскаржуваного рішення, що стало причиною звернень громадян до Уповноваженого із захисту державної мови. Водночас положеннями Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не передбачено повноважень Уповноваженого із захисту державної мови чи його Секретаріату звертатись з позовом до суду чи здійснювати представництво інтересів держави в суді. Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством не визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог законодавства під час прийняття ними рішень у сфері державної мовної політики, прокурор пред`являє цей позов як позивач. «Суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - відповідність рішень органів місцевого самоврядування вимогам Конституції України, законам та іншим нормативно-правовим актам.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 18.06.2021 року.

18.06.2021 року представник відповідача подала відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що 10.08.2021 року набрав чинності Закон України «Про засади державної мовної політики», відповідно до статті 31 якого на органи місцевого самоврядування покладалась організація виконання положень цього Закону. В оскаржуваному рішенні надані рекомендації, які відтворювали положення Закону України «Про засади державної мовної політики» та не містили жодних приписів, які б йому не відповідали або були незаконними. На момент прийняття рішення «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ Дніпропетровська обласна рада діяла в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом.

В підготовчому засіданні 18.06.2021 року оголошено перерву до 14.07.2021 року.

30.06.2021 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано доводи, що викладені в позовній заяві.

14.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.08.2021 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов в повному обсязі; представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ вирішено інформувати громаду області про застосування передбачених Законом України «Про засади державної мовної політики» заходів щодо розвитку, використання і захисту російської мови як регіональної, або інших мов, визнаних в установленому цим законом порядку регіональними на відповідних територіях.

Пунктом 2 рішення рекомендовано сільським, селищним, міським радам забезпечити в установленому порядку розгляд питань, із попереднім обговоренням з мешканцями відповідних територій, та прийняття рішень щодо:

- застосування на відповідних територіях у випадках, передбачених Законом, як регіональної російської мови, а також інших мов, зазначених у частині другій статті 7 Закону;

- ухвалення актів органів місцевого самоврядування державною мовою, російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях;

- використання на відповідних територіях у роботі, діловодстві, документації державної, російської або інших мов, визнаних регіональними на відповідних територіях;

- забезпечення спілкування з відвідувачами, громадянами, які звертаються із заявами (зверненнями, запитами) державною, російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях (залежно від мови звернення), та надання відповідей такими мовами;

- забезпечення виконання найменувань і написів на печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і табличках органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій поряд із державною мовою російською, а також іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях;

- забезпечення добору службових кадрів для роботи в органах місцевого самоврядування з урахуванням прийнятих рішень щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин;

- забезпечення реалізації громадянами прав на отримання освіти, крім державної мови, також російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях;

- забезпечення поширення офіційної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування державною мовою, російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях, а також у визначених цим Законом випадках - забезпечення автентичного перекладу на державну мову;

- видання друкованої продукції службового та ужиткового користування (бланків, форм, квитанцій, квитків тощо), що розповсюджується органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, установами та організаціями, державною мовою, російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях;

-відтворення поруч із топонімами державною мовою відповідників російською або іншими мовами, визнаними регіональними на відповідних територіях.

12.11.2020 року Уповноважений із захисту державної мови звернувся до Генерального прокурора з листом №160/11/20-у, в якому просив забезпечити звернення органами прокуратури до суду в установленому порядку щодо скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо функціонування регіональних мов на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. У додатку до листа наведено перелік рішень спрямованих на використання регіональних мов, серед яких вказано рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ.

03.12.2020 року Дніпропетровська обласна прокуратура направила звернення до Дніпропетровської обласної ради №15/3-6262-20 щодо рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ.

Листом від 14.12.2020 року №вих-4140/0/2-20 в.о. голови Дніпропетровської обласної ради повідомив, що попередній розгляд питання щодо скасування рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ належить до повноважень постійних комісій обласної ради. Станом на цей час депутатами обласної ради VІІІ скликання на першій сесії 08.12.2020 року ще не обрано керівництво обласної ради, не прийнято регламент та не призначено склад профільних комісій. Зважаючи на викладене, звернення буде направлено для розгляду й надання грунтовної інформації до відповідної профільної постійної комісії обласної ради одразу після її формування.

Беручи до уваги, що відповідачем не вчинено належних дій за зверненням Дніпропетровської обласної прокуратури, керуючись статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обгрунтування підстави для звернення до суду прокурора, останній вказав на «суспільний» та «публічний» інтерес звернення прокуратури до суду з цим позовом, який полягає у задоволення суспільної потреби щодо відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання – відповідності рішень органів місцевого самоврядування вимогам Конституції України, законам та іншим нормативно-правовим актам.

Положеннями Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не передбачено повноважень Уповноваженого із захисту державної мови чи його Секретаріату звертатись з позовом до суду чи здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи, що чинним законодавством не визначено орган, уповноважений державою на звернення до суду з таким позовом, суд приходить до висновку про наявність у прокурора повноважень на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 року рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» №333-14/VІ від 17.08.2012 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Оскаржуване рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ прийняте з метою реалізації на території області вимог Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 року №5029-VІ.

Так, статтею 5 Закону України «Про засади державної мовної політики» було визначено, що державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов.

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» до кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, за умови якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10% і більше чисельності її населення.

Статтею 31 Закону «Про засади державної мовної політики» на органи місцевого самоврядування покладалась організація його виконання.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» від 28.02.2018 року №1-1/2018, Закон України «Про засади державної мовної політики» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 152 Конституції України).

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення констатовано, що Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 року № 5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, Закон України «Про засади державної мовної політики» втратив чинність 28.02.2018 року.

Відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова; застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 року № 2704-VIII визначено статус української мови як єдиної державної мови в Україні, який включає в себе наступне:

1. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

2. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації.

3. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

4. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України.

5. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

6. Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

7. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

8. Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 1-р/2021 від 14.07.2021 року визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Таким чином, положення рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Пунктом 9 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» доручено органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям державної і комунальної форм власності у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення своїх нормативних актів у відповідність із цим Законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України та статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В порушення зазначених норм Дніпропетровська обласна рада не привела рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17.08.2012 року №333-14/VІ у відповідність із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

На підставі частини 2 статті 144 Конституції України, частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Керуючись частиною 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Оскільки рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 року №333-14/VI прийняте з метою реалізації Закону України «Про засади державної мовної політики», який визнано неконституційним та втратив чинність 28.02.2018 року, суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», наявні підстави для визнання його протиправним та нечинним з 28.02.2018 року.

З аналізу матеріалів справи та наведених правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, у зв`язку із чим задовольняє заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3504 від 21.12.2020 року.

Отже, на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (адреса: вул.Д.Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02909938) до Дніпропетровської обласної ради (адреса: пр.О.Поля, 2, м.Дніпро, 49044; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 23928934) про визнання протиправним і нечинним рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і нечинним з 28.02.2018 року рішення Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» №333-14/VІ від 17.08.2012 року.

Стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок Дніпропетровської обласної ради судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 18.08.2021 року.

Суддя М.В. Бондар