Вирок № 99054096, 17.08.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1531/19

17 серпня 2021 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,

секретаря Остапишин І.Р.,

за участю прокурора Сапожнікової Ю.О.,

захисників Кукушкіна І.Л., Дяківа Д.І., Боднарука А.В.,

представника потерпілого Кінаш М.А.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богородчани кримінальне провадження № 12019090000000348 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працює робітником ФОП ОСОБА_3 , не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працює тренером-викладачем Богородчанської ДЮСШ, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.2, ст.263 ч.1 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Радча Тисменицького району, жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не судимого, працює різноробочим за підрядними договорами, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України;

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за попередньою змовою, групою осіб незаконно заволоділи транспортним засобом, автомобілем «Mercedes-Benz» Sprinter, який перебував у користуванні ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_4 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї.

Злочин обвинувачені вчинили при таких обставинах:

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи обізнаними, що на території автомобільного шроту за адресою селище Богородчани, вул.Грушевського, 52 Богородчанської ОТГ Івано-Франківської області знаходиться автомобіль марки «Mercedes-Benz» Sprinter, р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , яким володів їх спільний знайомий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи за попередньою згодою, прибули на вказану територію. Діючи умисно, з метою протиправного заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, за допомогою ключа від замка запалювання, який попередньо отримали від ОСОБА_1 , незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, вартість якого станом на 14.05.2019 року могла становити 84000,13 грн.

Окрім цього, ОСОБА_4 восени 2014 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, безоплатно набув (придбав), приніс додому та зберігав за місцем проживання 7 боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї - спортивно-мисливських малокаліберних патронів, кільцевого спалаху, калібру 5,6 мм, які 19.09.2019 року були виявлені працівниками поліції під час санціонованого обшуку за місцем проживання по АДРЕСА_2 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Пояснив, що з потерпілим ОСОБА_1 перебував у товариських стосунках і вів спільні справи з яких разом отримували дохід. Зокрема, періодично вони підшукували і за спільні кошти придбавали транспортні засоби, проводили їх ремонт та рихтування, а тоді реалізовували їх, розподіляючи отриманий від цього дохід. В кінці 2018 року ним та ОСОБА_1 за спільні кошти було придбано автомобіль марки BMW е39, який потребував ремонту. Провівши необхідні ремонтні роботи, вирішили автомобіль реалізувати. Ралізацією авто займався ОСОБА_1 . Однак протягом тривалого часу автомобіль ним не було продано. Декілька раз він просив ОСОБА_1 прискорити процес і повернути йому вкладені в автомобіль кошти, однак той відмовлявся це зроботи. В той час у користуванні ОСОБА_1 знаходився вантажний бус «Mercedes-Benz» Sprinter, польської реєстрації, який ОСОБА_1 при потребі надавав йому в користуванні. В травні 2019 року він вирішив заволодіти цим транспортним засобом мимо волі ОСОБА_1 , продати його і в такий спосіб повернути свої кошти, які були вкладені в автомобіль BMW е39. Для реалізації цього задуму він залучив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким повідомив про свій намір. 14.05.2019 року усі втрьох приїхали на його автомобілі на територію автошроту в Богородчанах, де зберігався автомобіль «Mercedes-Benz» Sprinter. Отримавши попередньо шляхом обману від ОСОБА_1 ключ від автомобіля під приводом необхідності перевезти якийсь вантаж, вони заволоділи автомобілем і у подальшому потерпілому його не повернули, а здали його на розбірку, виручивши кошти в сумі 1500 дол.США. У вчиненому щиро розкаявся, вказав, що заподіяну майнову шкоду потерпілому відшкодували, просив суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованих дій визнав, у скоєному розкаявся. Підтвердив, що дійсно за пропозицією його товариша ОСОБА_2 разом з останнім та ОСОБА_4 в травні 2019 року прибули на територію автошроту, що по вул.Грушевського в селищі Богородчани, де за попередньою домовленістю, не повідомляючи потерпілому ОСОБА_1 справжніх намірів, заволоділи його автомобілем «Mercedes-Benz» Sprinter, який згодом ОСОБА_2 реалізував. Жодної особистої вигоди з цього не мав, діяв лише в інтересах і на прохання товариша.

Допитаний як свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні обох інкримінованих злочинів визнав. Підтвердив, що товаришує з ОСОБА_2 і був присутнім при сварках останнього та ОСОБА_1 з приводу повернення коштів вкладених спільно в автомобіль. Потерпілий відмовлявся повертати гроші ОСОБА_2 поки не продасть авто. Тому за попередньою домовленістю, разом з іншими обвинуваченими, шляхом обману, під приводом необхідності тимчасового використання автомобіля, заволоділи ключем від буса «Mercedes-Benz» Sprinter польської реєстрації та забрали його з території автошроту, а згодом ОСОБА_2 продав його на розбірку. Запевнив, що власних корисливих мотивів не переслідував, хотів лише допомогти товаришу повернути свої кошти.

За фактом незаконного придбання і зберігання боєприпасів пояснив, що у період 2013-2015 року навчався у фізкультурному коледжі і під час навчання на 2-му курсі у 2014 році як студент брав участь у змаганнях з кульової стрільби. На змаганнях приховав 7 патронів від малокаліберної гвинтівки, які приніс додому і з того часу зберігав їх. Згодом про них забув, а в ході обшуку під час розслідування провадження за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, вказані патрони були виявлені працівниками полції. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що як підприємець займається ремонтом, розбіркою та реалізацією автомобілів. Підтвердив, що товаришував з ОСОБА_2 і разом з ним періодично за спільні кошти купували автомобілі, які потребували ремонту, доводили їх до привабливого товарного стану і продавали, а виручені кошти розподіляли пропорційно до попередніх вкладень. Також знав особисто ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У 2018 році він разом з ОСОБА_2 придбав автомобіль BMW е39, який потребував ремонту. Коли почали його ремонтувати, виникли проблеми, автомобіль потребував додаткових вкладень, тому тривалий час він не міг його реалізувати. ОСОБА_2 дійсно декілька раз просив повернути йому вкладені кошти, однак він відмовлявся це зробити поки не продасть автомобіль. В той же час у його володінні знаходився придбаний ним для власних потреб «Mercedes-Benz» Sprinter, р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 . В травні 2019 року ОСОБА_2 попросив дати йому тимчасово буса, нібито для перевезення якогось вантажу. Він погодився і по дружньому, довіряючи обвинуваченому, передав ОСОБА_2 ключі від авто. Згодом, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 уже самовільно заволоділи його транспортним засобом, забравши його з місця стоянки на території автошроту по вул.Грушевського в смт.Богородчани. Спершу він думав, що автомобіль йому повернуть, але коли ОСОБА_2 протягом кількох днів йому машину не повернув, довідався, що належний йому автомобіль проданий на розбірку. Після цього звернувся з заявою у поліцію. Вказав, що з обвинуваченими порозумівся і примирився, заподіяна шкода йому відшкодована у повному обсязі, притензій майнового характеру до обвинувачених на даний час не має, просив їх суворо не карати.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, їх кваліфікацію, усі обвинувачені та їх захисники вказали про недоцільність дослідження інших доказів по справі. Вказану позицію підтримали прокурор, а також потерпілий та його представник. Тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, що вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, дії ОСОБА_4 суд також кваліфікує як незаконне поводження з боєприпасами, зокрема придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. За змістом ч.2,3 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненому щиро розкаялись. Щире каяття, як обставина, яка відображає психічний стан особи, що вчинила злочин, повинна свідчити про внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто це перед усім явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею діяння, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду. Щире каяття як внутрішнє переживання особи, повинне віднайти свій зовнішній прояв у подальшій поведінці та вчинках. Судом встановлено, що усі обвинувачені примирились з потерпілим та добровільно відшкодували йому заподіяну шкоду, а вину у вчиненні інкримінованих дій визнали повністю. Перелічені обставини, відповідно до п.1, 2, ч.1 ст.66 КК України є обставинами, які пом`якшують покарання. Крім того, відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд вважає, що до пом`якшуючих покарання обставин слід віднести і позицію потерпілого ОСОБА_1 , який заявив про те, що вибачив потерпілим за вчинене, клопотав перед судом про призначення їм покарання, яке не буде пов`язане із реальним позбавленням волі.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить із сукупності всіх встановлених обставин справи. Зокрема оцінює мотиви поведінки обвинувачених, обстановку і спосіб скоєння злочину.

Злочин передбачений ч.2 ст.289 КК України, відповідно до ч.5 ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких. Законодавцем тяжкість злочину пов`язана із способом його скоєння, а також тяжкістю наслідків, що настають для потерпілого. Внаслідок вчинення злочину порушено інтереси насамперед потерпілого, а метою кримінально-правових заходів, на думку суду, має бути максимально можливе вирівнювання ситуації, що мала місце до злочину, досягнення примирення обвинуваченого та потерпілого, отримання достатньої компенсації.

При призначенні покарання слід досягти справедливого балансу інтересів суспільства в цілому і особи. На думку суду примирення учасників конфліктних відносин є підставою для вирішення ситуації у межах, визначених законом з мінімально можливими репресіями.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого, особу винних, їх характеристику з місця проживання, ставлення до вчиненого ними діяння, обставини, за яких злочин було вчинено.

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позитивно характеризуються за місцем проживання, мають вищу та професійно-технічну освіту, працевлаштовані, не судимі, усвідомили скоєне і щиро покаялися, вжили заходів до відшкодування заподіяної шкоди, а тому, на думку суду, для досягнення цілей кримінального провадження, виходячи з наведених вище вимог, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації покарання, їх виправлення можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі, яке буде призначене у межах, визначених санкцією ст.289 ч.2 КК України, а ОСОБА_4 також за ч.1 ст.263 КК України із випробуванням та одночасним контролем за їх поведінкою протягом іспитового строку. За вказаних обставин суд також вважає, що відсутні підстави для застосування додаткового факультативного покарання у виді конфіскації майна.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, попередження вчинення нових злочинів, а також збалансованим в інтересах держави, суспільства в цілому і учасників процесу, зокрема.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.373, ст.374 КПК України,-

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначити його у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

кузов автомобіля «Mercedes-Benz» Sprinter, р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що переданий на зберігання потерпілому, ключ від замка запалювання, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , карту т.з. серії НОМЕР_4 та страховий поліс на автомобіль, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Івано-Франківській області, повернути у розпорядження ОСОБА_1 ;

сім боєприпасів - спортивно-мисливських малокаліберних патронів калібру 5,6 мм, які зберігаються в УЛМТЗ ГУНП а Івано-Франківській області - знищити;

мобільний телефон марки Fly, моделі АА183 із сімкартою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна» та картою пам`яті Micro SD 512 Gb, грошові кошти в сумі 502 дол.США, сто польських злотих, чотири гривні, мобільний телефон марки Viaan моделі V182A, мобільний телефон марки Samsung S7edge з сімкартою НОМЕР_5 , вкладку від сімкарти НОМЕР_6 , мобільний телефон марки Nokia, мобільний телефон марки Samsung Galaxy S6, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Івано-Франківській області - повернути ОСОБА_4 .

Понесені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у загальному розмірі 7222,46 грн. стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгяду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя