Рішення № 99046405, 22.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Справа № 160/17485/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваціон плюс» про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків ,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваціон плюс", в якому просить:

- підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Іноваціон плюс" застосованого рішеннями ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.11.2020, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 92/А.

В обгрунтування позовної заяви вказано, що обґрунтовано фактом здійснення відповідачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою суду було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Судова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак 19.06.2021 до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення "адресат не розшуканий".

Відповідно до вимог статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судова кореспонденція вважається врученою відповідачу належним чином.

Станом на час розгляду справи по суті відзив від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Конверт до суду повернувся 19.06.2021, оскільки 20 та 21 червня 2021 припадає на вихідний та святковий день, справу розглянуто в перший робочий день 22.06.2021.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.10.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України було видано наказ №73 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Іноваціон плюс". Перевірку провести за період діяльності з 30.05.2020 на момент закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства, в частині виробництва, обліку, облік, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.10.2020 № 73 та згідно з направленнями Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.10.2020 № 70/14-29-01-04-31 та №71/14-29-01-04-31, №72/14-29-01-04-31 виданими головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Буслаєва Катерина, головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Філатова Наталія, головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртової продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Масюк Андрій.

03.11.2020 вказаними фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт відмови від підписання направлень на перевірку, про те, що ОСОБА_1 , особа що фактично проводить розрахункові операції після ознайомлення з направленнями на проведення перевірки від 26.10.2020 №70/14-29-01-04-31, №17/14-29-01-04-31 та №72/14-29-01-04-37 відмовився від їх підписання (а.с. 13).

05.11.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку згідно наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.10.2020 №73, товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваціон плюс" (код за ЄДРПОУ 42263669). Перевірку проведено з 03.11.2020 по 04.11.2020

В результаті перевірки встановлено порушення:

1.ТОВ "Іноваціон плюс" в порушення вимог частини 20 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" зі змінами та доповненнями здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: вул. Остапа Вишні, 92/А, м. Миколаїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

2.ТОВ "Іноваціон плюс" в порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" здійснює реалізацію підакцизного пального через АЗС за адресою:вул. Остапа Вишні, 92/А, м. Миколаїв без застосування зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО та/або без застосування зареєстрованих фіскальним сервером контролюючого органу програмних РРО та без надання розрахункових документів.

3.На території АЗС розташовано 3 резервуари, які не обладнано рівнемірами -лічильниками та 2 паливороздавальні колонки, на які відсутні позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Управління податкового аудиту ГУ ДПС в Миколївській області звернулося до в.о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області Прокоф`єва Д. із зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв`язку з відсутністю реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, за місцем здійснення діяльності: вул. Остапа Вишні, 92/А, м. Миколаїв, що засвідчується актом фактичної паеревірки від 05.11.2020 №811/14-29-09-02/42263669.

Рішенням в. о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області від 09.11.2020 № 46 застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваціон плюс" (код за ЄДРПОУ 42263669), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вул. Остапа Вишні, 92/А, м. Миколаїв.

На виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваціон плюс", застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно положень ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

-у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Положеннями п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно приписів п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно п.п. 94.6.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

Разом з тим, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Як встановлено судом, у пункті 94.2 вказаної статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 91 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податів відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна наведенні в пункті 94.2 вказаної статті та є вичерпним.

Пунктом 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначене у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платини податків, яке надсилається, зокрема, платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що припиненні адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнанні арешту обґрунтованим.

Пунктом 94.21 ПК України встановлено, що у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Як вбачається із системи КП "ДСС" 16.11.2020 о 13:08 год. ГУ ДПС в Миколаївській області керуючись пунктами 94.2, 94.6, 94.10 Податкового кодексу України було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст. 283 КАС.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 160/15102/20 (суддя Луніна О.С.) заяву Головного управління ДПС в Миколаївській області про підтвердження обгрунтованості повного адміністративного арешту майна ТОВ «Іноваціон плюс» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом 24 годин з моменту отримання копії даної ухвали шляхом надання до канцелярії суду:

- документи, що підтверджують повноваження особи суб`єкта владних повноважень, яка підписала заяву;

- оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. за вимоги немайнового характеру.

Позивач, як суб`єкт владних повноважень не скористався своїм правом на усунення недоліків позову та не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі №160/15102/20 заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту в порядку ст. 283 КАС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваціон плюс» -було повернено заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків.

Отже, контролюючим органом було реалізовано владну управлінську компетенцію щодо прийняття та реалізації рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків шляхом звернення до суду з відповідною заявою, яка була розглянута судом в межах адміністративної справи №160/15102/20.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 КАС України, повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення де суду.

Отже, у випадку повернення заяви, поданої в порядку ст. 283 КАС України, податковий орган наділений правом повторно звернутись до суду з такою самок заявою не пізніше 48 годин з моменту складання акту про відмову від допуску до фактичної перевірки.

Проте, податковий орган не скористався правом на повторне звернення з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Іноваціон плюс» та звернувся до суду з даним адміністративним позовом з тими самими вимогами в загальному порядку.

Та обставина, що заява не була розглянута по суті, оскільки провадження не було відкрито через її недоліки не може братися судом до уваги та не можу слугувати підставою для розгляду спірного питання у загальному порядку, оскільки не є поважними, позивач не виконав умови суду та не усунув недоліки, які судом зазначені. Обставини справи вказують, що контролюючий орган, в даному випадку діяв обізнано.

Статтею 283 КАС України визначено порядок звернення податкових органів до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж години, для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КАС України, відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Аналіз вказаних положень КАС України дає підстави вважати, що податковий орган наділений правом звернутись до суду в загальному порядку з тими самими вимогами виключно у разі відмови у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

За таких обставин, з огляду на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна ТОВ «Іноваціон плюс» вважається припиненим, оскільки з моменту прийняття рішення в.о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області Д. Прокоф`єва від 09.11.2020 вже минуло 96 годин.

Повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Такі висновки суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.08.2019 р. по справі №520/9858/18.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд зауважує, що арешт коштів на рахунках платника податків буде нічим іншим, як здійсненням контролю за користуванням майном, а тому становитиме втручання держави у мирне володіння ТОВ «Іноваціон плюс» майном.

Водночас втручання державного органу у право вільно володіти своїм майном у цій конкретній правовій ситуації переслідує законну мету і є виправданим, оскільки воно відповідає законним публічним інтересам, зокрема забезпечення сплати відповідачем податків і, як наслідок наповнення коштами державного бюджету України.

Проте, таке втручання, з-поміж, встановленого законом і задля суспільного інтересу, має досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та умовами захисту основних прав людини.

За наслідками розгляду справи судом встановлено порушення процедури підтвердження умовного адміністративного арешту платника податку, що виключає його обґрунтованість, у зв`язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність податкового повідомлення-рішення перед судом не доведена.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,6, код ЄДРПОУ 43144729) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваціон плюс" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 42263669) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко