Ухвала суду № 99020813, 11.08.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2-212/11

Провадження № 4-с/242/32/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2021 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Мар`їнський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и в:

24.06.2021 р. заявник звернувся до суду із зазначеною скаргою.

В обґрунтування якої зазначив, що 18.02.2011 р. Мар`їнським РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 24560005 з примусового виконання виконавчого листа № 2-212-11, виданого 12.01.2011 р. Ворошиловським районним судом м.Донецька про стягнення з нього на користь стягувача ПАТ «Укрсиббанк» в розмірі 709353,98 грн.15.04.2021 р. було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «Кей-колект» на підставі ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.01.2013 р. Як вбачається зі змісту платіжної вимоги від 01.06.2021 р. № 24560005/1 суб`єкт оскарження вимагає сплатити суму в розмірі 698674,36 грн. за виконавчим листом. Копія супровідного листа № 18565 до зазначеної постанови свідчить про її спрямування суб`єктом оскарження на адресу АБ «УКРГАЗБАНК» 10.06.2021 р. Вважає, що дії суб`єкта оскарження при винесенні цієї платіжної вимоги підлягають визнанню судом неправомірними так як при їх винесенні були порушені приписи ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: спрямування платіжної вимоги після спливу 6 робочих днів, що є порушенням ч.3 ст.13 Закону.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про день слухання справи повідомлялися належним чином. Суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника скаржника, оскільки згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Згідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з платіжної вимоги № 24560005/1 її видано 01.06.2021 р.

Як вбачається з копії супровідного листа від 10.06.2021 р. № 18565, на адресу банку було направлено платіжну вимогу стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що всупереч положень ч.3 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» платіжну вимогу було направлено з порушенням термінів, як зазначено в тексті скарги.

Натомість, заявник просить визнати неправомірними дії Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) при винесенні платіжної вимоги від 10.06.2021 р. № 24560005/1.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Таким чином, суд вважає, що скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки державний виконавець при винесені даної платіжної вимоги діяв відповідно до Закону.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа Мар`їнський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання дій неправомірними відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.Г.Черков