Рішення № 99003988, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р. Справа№200/5794/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 9937, в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини 9937 щодо ненарахування та виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 25.10.2017 року по 01.02.2018, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 25.10.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, врахувавши при підрахунку підвищення грошового забезпечення всі його складові, які не мають разового характеру, а саме: до підвищення посадового окладу: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, щомісячну премію, грошову винагороду відповідно до п.5 ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, надбавку за ризик для життя, винагороду за участь в АТО/ООС; після підвищення посадового окладу: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, винагороду за участь в АТО/ООС та виплатити її, з урахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 при обчисленні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законодавством на відповідний рік та зобовязати відповідача вчинити дії щодо такого перерахунку та сплатити недоплачені позивачу за період з 1 березня 2018 року по 25 жовтня 2020 року, протягом 2018, 2019 та 2020, 2021 років суми грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати відповідача скласти нову довідку - розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивача, включивши в розрахунок суми винагороди за участь в АТО/ООС, винагороди за бойове чергування, надбавки за ОПС служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, індексацію та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату нарахованої компенсації, з урахуванням раніше сплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що під час проходження позивачем служби у ВЧ 9937 останньою неправильно здійснювалася індексація грошового забезпечення позивача. До того, відповідачем неправомірно розраховано компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без включення в розрахунок винагороди за учать в АТО та за бойове чергування, індексації та інших видів грошового забезпечення. Також відповідачем неправильно розрахована компенсація за неотримане речове майно, оскільки не застосовано вартість майна станом на 01.01.2021.

Крім іншого, позивач зауважив про неправильне застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704) при розрахунку розміру його грошового забезпечення, оскільки ВЧ 9937 не застосовано положення пункту 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 цієї постанови.

Внаслідок незастосування вказаних положень, розмір грошового забезпечення зменшився, тому при звільненні в запас позивачу недоплачена певна сума належних виплат, що є підставою для стягнення суми компенсації втрати частини доходів.

Вважає, що відповідачем порушено його права, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Військової частини 9937 довідку-розрахунок належних сум при звільненні ОСОБА_1 , доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за весь період служби (довідки про нарахування та виплату, копій особистих карток за вказаний період, тощо), із зазначенням причин ненарахування/невиплати (у разі, якщо такі нарахування/виплата не здійснювались), інформацію щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій із додаванням відповідних доказів, доказів нарахування та виплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, документи на підтвердження здійснення відповідних виплат (платіжних відомостей, інших бухгалтерських чи банківських документів на підтвердження перерахування коштів позивачу, з вказівкою відповідних дат, здійснення перерахування), довідок про середньомісячне грошове забезпечення за останні два місяця що передують звільненню ОСОБА_1 . Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат, середній заробіток, - залишено без розгляду.

У встановлений судом термін через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зміст примітки Додатку 14 до Постанови № 704 протирічить змісту самої постанови, тому застосуванню не підлягає. Відтак, грошове забезпечення виплачувалося позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог, які стосуються індексації грошового забезпечення, відповідач зазначає, при нарахуванні індексації позивачу використовувались наступні базові місяці: жовтень 2017 року та березень 2018 року.

Також відповідач зазначає, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року. А тому, в задоволенні позовних вимог в даній частині належить відмовити.

Щодо заявленого періоду, за який позивач просить нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідач зазначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На день виключення зі списків особового складу частини грошове забезпечення склало 11590,50 грн., в тому числі:

посадовий оклад - 2820,00 грн.;

оклад за військовим званням - 880,00 грн.;

надбавка за вислугу років 25%- 925,00 грн.;

надбавка за особливість проходження служби 50% - 2312,50 грн.;

преміювання 165% - 4653,00 грн.

Таким чином, сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2020 роки складає 11590, 50 грн. (11590, 50 грн. / 30 календарних днів * 42 календарних днів = 16226,70 грн.).

З огляду на наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року (Військова частина 9937).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наказом начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 23.10.2020 ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.10.2020.

Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення від 06.01.2021 № 17 позивачу нарахована та виплачена індексація за період з 25.10.2017 по 25.10.2020 всього у розмірі 4 161, 64 грн.

Сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2020 роки склала 11590, 50 грн. (11590, 50 грн. / 30 календарних днів * 42 календарних днів = 16226,70 грн.).

З довідки-розрахунку на виплату компенсації за не отримане речове майно вартістю станом на 01.01.2021 позивачу виплачено, з урахуванням податків та зборів 15 399, 74 грн.

29.12.2020 року представник позивача звернувся до Військової частини 9937 із адвокатським запитом, в якому просив виплатити всі суми компенсацій, які на його думку, належні до виплати.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Зокрема, вирішуючи питання про можливість застосування показника мінімальної заробітної плати при обчисленні грошового забезпечення суд виходить з такого.

Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно здодатком 14;

Пунктом 4 цієї Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

У примітці до додатку № 14 цієї Постанови визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Постановою КМУ № 103 від 21.02.2018 пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно здодатками 1,12,13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, пункт 6 постанови КМУ № 103, яким внесені зміни до постанови КМУ № 704, визнано протиправним та скасовано.

Водночас, зміст примітки до Додатку № 14 Постанови № 704 не зазнав жодних змін та діє у первісній редакції.

Як вбачається із позовної заяви зміст доводів в цій частині вимог зводиться до того, що для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у 2018 році мав використовуватися показник, що дорівнює 1861,50 грн (50 % мінімальної заробітної плати); у 2019 році, відповідно, 2086,50 грн; у 2020 році 2361,50 грн.

Але, фактично, відповідний показник відповідачем не використовувався, а відповідні види грошового забезпечення виплачувалися у розмірі, меншому ніж розрахував позивач.

Суд вважає наведені доводи необґрунтованими з огляду на положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(надалі також Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, якими установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, керуючись принципом пріоритетності норм законів перед підзаконними нормативно-правовими актами, суд зазначає, що протягом усього спірного періоду не було підстав застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для здійснення відповідних виплат.

Дана позиція суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ, згідно якого: 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З викладеного вбачається, що відповідачем не допущено виплати грошового забезпечення у розмірі, меншому ніж законодавчо визначений, а таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини 9937, які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законодавством на відповідний рік та зобов`язання вчинити дії щодо такого перерахунку та сплатити недоплачені позивачу за період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року, протягом 2018, 2019 та 2020, 2021 років суми грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги позивача стосовно індексації грошового забезпечення, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень 1 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною першою статті другої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно із статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

У відповідності до статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

З аналізу наведених норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015 року, установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Пункт 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року (який застосовувався до 25.10.2017 року), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Таким чином, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 затверджена Схема посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 втратила чинність з 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанова № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року, у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України". Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалося, що є підставою для встановлення базового місяця для проведення індексації січень 2008 року.

Відтак, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, що виплачене у період з 25.10.2017 року по 28.02.2018 року.

Щодо періоду з 01.03.2018 року по 25.10.2020 року суд зазначає наступне.

1 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

З 1 березня 2018 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

На підставі чого суд робить висновок, що з 1 березня 2018 року по 25.10.2020 року відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації березень 2018 року.

Доказів сплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідачем не надано.

Так, враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправними дій через нездійснення розрахунку та виплати індексації у період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року в повному обсязі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.10.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 25.10.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, врахувавши при підрахунку підвищення грошового забезпечення всі його складові, які не мають разового характеру, з урахування виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача скласти нову довідку - розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивача, включивши в розрахунок суми винагороди за участь в АТО/ООС, винагороди за бойове чергування, надбавки за ОПС служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, індексацію та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату нарахованої компенсації, з урахуванням раніше сплачених сум.

Відповідно до роздавальної відомості довідки-розрахунку, сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2020 роки склала 11590, 50 грн. (11590, 50 грн. / 30 календарних днів * 42 календарних днів = 16226,70 грн.).

Позивач не погоджується з розрахунком відповідача, та зазначає, що щомісячне грошове забезпечення позивача на день звільнення крім зазначених відповідачем в розрахунку складових повинно включати ще не нараховану позивачем в повному обсязі індексацію, винагороду за АТО, винагорода за бойове чергування, надбавка за ОПС служби та інші види грошового забезпечення.

Згідно з частин 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Щодо наявності/відсутності підстав для включення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Правовідносини щодо виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за №488/28618.

Аналіз цих нормативно-правових актів дає підстави вважати, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до Закону №2011.

На виконання п.4 постанови КМУ №24 Міністерством оборони України видано Наказ від 2 лютого 2015 року №49, яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок №49).

Відповідно до п.4 Порядку №49 виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Розділом ІІ Порядку №49 визначено механізм та умови виплати винагороди військовослужбовцям (крім резервістів) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

Так, військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: (1) залучені до проведення АТО; (2) перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); (3) перебувають у районі проведення АТО.

Отже, винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним серед іншого в постановах від 02 червня 2021 року у справі №240/11441/19, від 10.06.2021 у справі №126/2383/16-а, від 17.06.2021 у справі № 423/2139/17.

Заначене стосується також позовних вимог щодо зарахування в оновлену довідку винагороди за чергування, надбавки за ОПС служби, інших щомісячних додаткових видів грошвого забезпечення.

Разом із цим, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено судом вище, відповідачем не здійснено розрахунок та виплату індексація грошового збазпечення позивача у період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, безпідставно не були включені виплати, що мають постійний характер, а саме суми індексації грошового забезпечення позивача.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки до повноважень суду відноситься перевірка правомірності вчиненої дії чи бездіяльності, а нарахування та виплата індексації грошового утримання та компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки відноситься до компетенції відповідача, судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач не вірно розрахував зазначені виплати про що зазначено вище. Враховуючи, що за результатом розгляду справи судом встановлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивача розрахована без застосування належних показників для її обчислення, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, з відрахуванням раніше сплачених сум. Адже у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових грошового забезпечення, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі зазначених вище складових.

Щодо вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та недоплаченого грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відтак, конструкція формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16., від 18 грудня 2018 року № 816/301/16.

Отже, враховуючи неправомірність проведення відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 року компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах адміністративної справи докази стосовно понесених судових витрат позивачем відсутні. Також матеріали справи не містять доказів стосовно судових витрат, які можуть бути понесені позивачем.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 134, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 9937 (м. Маріуполь, в. Гагаріна, 150-а, ЄДРПОУ 14321726) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 9937 Донецький прикордонний загін Східне регіональне управління Державної прикордонної служби щодо ненарахування та виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.10.2017 року по 25.10.2020.

Зобов`язати Військову частину 9937 Донецький прикордонний загін Східне регіональне управління Державної прикордонної служби нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.10.2017 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 25.10.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, врахувавши при підрахунку підвищення грошового забезпечення всі його складові, які не мають разового характеру, з урахування виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину №9937 (юридична адреса: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150а, код ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, з відрахуванням раніше сплачених сум та з врахуванням суми індексації на день звільнення.

Зобов`язати Військову частину №9937 (юридична адреса: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150а, код ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 25.10.2017 року по 25.10.2020 нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.В. Стойка