Ухвала суду № 99001330, 16.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2684/21

Провадження № 6/0203/148/2021

УХВАЛА

16 серпня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Колесніченко О.В.,

за участю секретаря - Худицькій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи – Селянське(фермерське) господарство «Шторм», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження його, як боржника у виконавчому провадженні, у праві виїзду за межі України, вжитого ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року у справі №203/901/15-ц до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року по справі №904/1606/14 згідно виданого наказу від 29 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «ШТОРМ» заборгованості в сумі 148000 грн. та судового збору в розмірі 2960 грн., виконання якого здійснювалось у виконавчому провадженні № 43187956 Кіровським відділом ДВС ДМУЮ, проте 28 березня 2016 року постановою державного виконавця Кіровського ВДВС наказ господарського суду №904/1606/14 повернутий стягувачу і до спливу 28 березня 2017 року строку повторного пред`явлення до виконання, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року), СФГ “ШТОРМ” більше наказ господарського суду до примусового виконання не пред`являло, у зв`язку з чим станом на 12 липня 2021 року такий трирічний строк пропущений, у зв`язку з чим вжитими заходами забезпечення виконання судового рішення господарського суду право заявника ОСОБА_1 на вільне пересування поза межами країни порушується щонайменше з 28 березня 2017 року, враховуючи, що його дружина ОСОБА_2 , з якою він у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2014 року, постійно мешкає у Грузії з 2013 року разом з їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Тбілісі, і він не має можливості на возз`єднання з сім`єю за відсутності чинних виконавчих проваджень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2021 року передано в провадження судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви, усі учасники розгляду в судове засідання не прибули; представник боржника у заяві від 12 серпня 2021 року клопотала про розгляд заяви у її відсутності, наполягаючи на її задоволенні з наведених у ній підстав; стягувач та державний виконавець причин неявки суду не повідомили, явку уповноважених представників до суду не забезпечили, у зв`язку з чим згідно ч.6 ст. 441 ЦПК України су розглядає дану заяву у їх відсутності та згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали заяви, додані до заяви докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Частиною 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні державного виконавця Кіровської державної виконавчої служби ДМУЮ Куземи Я.Г. перебувало виконавче провадження №43187956 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн., на підставі якого судом виданий Наказ №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року у справі №203/901/15-ц провадження 6/0203/44/2015 за поданням державного виконавця Кіровського ВДВС ДМУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, боржника у виконавчому провадженні №43187956 ФОП ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за кордон до виконання останнім в повному обсязі зобов`язань за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн., на підставі якого судом виданий Наказ №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року.

Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС ДМУЮ Куземою Я.Г. від 28 березня 2016 року Наказ №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року, виданий на підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року, повернутий стягувачу СГ «Шторм», в якій також зазначено про можливість повторного пред`явлення стягувачем для виконання цього виконавчого документу до 28 березня 2017 року(а.с.14).

У відповідності до наданого витягу з пошуку даних АСВП виконавчий документ у вигляді Наказу №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року, виданий на підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн. до повторного пред`явлення стягувачем не подавався та станом на 09 липня 2021 року відкритого виконавчого провадження зі стягнення з заявника ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн. немає (а.с.15).

В силу частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла 16-ти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоровя чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.

Рішенням Європейського суду по правам людини, прийнятим 11 травня 2021 года по справі «Стецов проти України» (заява № 5170/15, щодо заборони виїзду за межі України, накладеного на заявника в зв`язку з несплатою боргу, встановленого судовим рішенням), ЄСПЛ встановив в діях держави порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та постановив, що Україна повинна сплатити Стецову компенсацію моральної шкоди та судові витрати. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Згідно частин 1,5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі. (п.4 розділу 13).

Як встановлено в судовому засіданні, виконавче провадження №43187956, відкрите з примусового виконання наказу №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн. та закінчене на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(зі змінами та доповненнями від 28 грудня 2015 року), у зв`язку з безрезультатністю заходів з розшуку транспортного засобу боржника, що відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України 02.04.2012 № 512/5, є підставою для скасування обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за кордон.

Крім того, з часу повернення виконавчого документа постановою державного виконавця від 28 березня 2016 року стягувач більше не пред`являв наказ господарського суду до виконання станом на 12 липня 2021 року, що свідчить про пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, визначеного наведенимим нормами Закону України «Про виконавче провадження» і такий строк у встановленому законом процесуальному порядку не поновлювався, що тягне наслідком неможливість примусового виконання вимог стягувача, окрім як лише прийняти добровільне виконання боржником.

Одночасно, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 30 квітня 2014 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , у відповідності до свідоцтва про шлюб від 30 квітня 2014 року, виданого Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, наданого до заяви у копії(а.с.8) з його офіційним перекладом грузинською мовою(а.с.9,10).

Дружина ОСОБА_4 з 2013 року постійно мешкає в Грузії, документована паспортом Грузії, який дійсний до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_5 від шлюбу в Грузії м.Тбілісі народився син ОСОБА_3 , у відповідності до наданого в копії свідоцтва про народження дитини грузинською мовою та офіційним перекладом українською мовою(а.с.12,13), який постійно проживає разом із матір`ю ОСОБА_6 на території м. Тбілісі.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що заявник ОСОБА_1 через вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року обмеження пересування за межі України позбавлений можливості возз`єднання з сім`єю, що суперечить статті 51 Конституції України та ч.ч.1,2 статті 5 Сімейного кодексу України, а тому, з урахуванням встановлення судом пропуску строку пред`явлення стягувачем СГ «Шторм» до примусового виконання наказу №904/1606/14 від 29 квітня 2014 року, виданого на підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь СГ «Шторм» боргу у розмірі 150 960 грн., у встановлений постановою державного виконавця строк, та відсутності станом на день розгляду цієї заяви відкритого виконавчого провадження з даного питання, слід скасувати заходи забезпечення виконання зазначеного виконавчого документу у примусовому порядку шляхом обмеження ФОП ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 260, 263, 268, 441ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи – Селянське(фермерське) господарство «Шторм», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи-підприємця, громадянина України ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03 квітня 2003 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), встановлене ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року по справі № 203/901/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги відповідно до пп. пп. 15.1, 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська з правом обов`язкового поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали.

Повна ухвала складена 16.08.2021.

Суддя О.В. Колесніченко