Вирок № 98997455, 16.08.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2062/21

Провадження № 1-кп/645/504/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Проневича Д.О., Малій О.Л.,

за участю:

прокурора - Іщенко А.В., Бабанян Г.Л., Мартиша М.М.,

захисника - адвоката Дугіної Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальное провадження № 12021220460000315 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніш судимого 18.12.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 10.12.2013 року Червонозадським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 24.12.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 27.12.2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 17.03.2014 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186,ч. 4 ст.70 КК України до 4 років 1 місяць позбавлення волі; 26.04.2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 28.12.2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлений волі, звільнений по відбуттю строку покарання 01.10.2019 року; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

05.03.2021 року, приблизно о 11.10 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , побачив раніше незнайому йому ОСОБА_2 . В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_2 поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого.

Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, 05.03.2021 року, приблизно о 11 год. 15 хв., ОСОБА_1 наздогнав потерпілу ОСОБА_2 , та діючи умисно, відкрито, повторно і протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, підійшовши до ОСОБА_2 зі спини, схопив двома руками за мочки обох вух потерпілу та коли остання повернулась до нього обличчям зірвав двома руками з мочок обох вух сережки, виконані зі сплаву золота 585 проби вагою 1,12 грам, як брухту золота, вартість яких згідно судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/5429-ТВ від 11.03.2021року склала 983 грн. 21 коп.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи від 10.03.2021року № 09/413 С/2021 у вигляді садна та поверхневої забійної рани на голові, що по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, (згідно п.п. 2.3.2. «б» п. 2.3.5 Наказу МОЗ України від 17.01.1995року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Після чого, ОСОБА_1 , не реагуючи на численні прохання потерпілої ОСОБА_2 , повернути належне їй майно, розуміючи відкритість власних дій та обізнаність про це потерпілої, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 на вище вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину згідно обвинувального акту визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся, обставини вчиненого злочину, викладені у вироку вище, не заперечував. Пояснив, що у першій половині дня, на вул.Танкопія, побачив раніш не знайому йому потерпілу, на якій були одягнуті золоті сережки. З метою заволодіння вказаними сережками він наздогнав потерпілу позаду, схопив обома руками за сережки та потягнув їх донизу, таким чином зірвавши їх з вух потерпілої. Заволодівши сережками потерпілої він відразу попрямував до ломбарду та здав їх.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься її заява про слухання справи без її участі, не заперечувала проти порядку дослідження доказів, встановленого ч. 3 ст. 349 КПК України, цивільний позов потерпілою в рамках кримінального провадження не заявлений.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити докази в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо долі речових доказів та розміру судових витрат.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він має непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, наявні інші кримінальні провадження, в яких ОСОБА_1 інкримінуються аналогічні злочини, в тому числі вчиненні після звільнення з-під варти в зв`язку із внесенням застави в даному кримінальному провадженні. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 на наркологічному і психіатричному обліку не перебуває, не працює, офіційних та легальних джерел існування не має, розлучений, має постійне місце проживання.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку, зокрема потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд не встановив.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові у кримінальній справі № 363/975/18 від 12.11.2020 року щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте визнання своєї провини у вчиненому, осуд своєї поведінки, намагання особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки скоєного.

Таких обставин за наслідками розгляду справи суд не встановив. У матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого, відшкодувати завдану потерпілій шкоду, усвідомити усі складові вчинених дій у їх послідовності та готовність нести за це покарання. Навпаки, матеріали справи свідчать, що після звільнення з-під варти 06.05.2021 року в зв`язку із внесенням застави матір`ю обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області Петренко Р., інкриміновано вчинення аналогічних злочинів, які мали місце 14, 22, 29 травня 2021 року по відношенню до жінок похилого віку. Безпідставні заяви ОСОБА_1 у судовому засіданні про визнання своєї вини під час судового розгляду, відсутність відшкодування завданої ним шкоди, повернення майна потерпілій до моменту взяття під варту за наступним кримінальним провадженням свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 незважаючи на минулі судимості знову вчинив навмисний злочин, шкоди потерпілій не відшкодував, з метою справедливого покарання за вчинене та виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 слід призначити з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі.

В зв`язку з призначенням обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі до набрання вироком законної сили запобіжний захід слід обрати у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Положення про звернення застави у дохід держави за порушення обвинуваченим обов`язків, покладених на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу, визначені ч. 8 ст. 182 КПК України.

Згідно ч. 8 ст. 182 КПК України «у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору».

Загальній природі передбаченої ч. 8 ст. 182 КПК санкції за порушення визначених при обранні запобіжного заходу обов`язків притаманні каральний та стимулюючий характер, які є відмінною рисою покарання кримінального характеру.

Суд вважає, що при вирішенні питання щодо застосування судом ч. 8 ст. 182 КПК України мають дотримуватися гарантії ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, в т. ч. й принцип пропорційності як складова верховенства права в контексті відповідних статей та у його розумінні в рішенні КСУ від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004, за яким «покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного». Тобто, суд має оцінити співвідношення тяжкості (можливі і фактичні наслідки порушення обов`язку) та обставин (в який спосіб підозрюваний порушив обов`язок) скоєного і особу винного (обставини, що характеризують особу та її поведінку впродовж всього кримінального провадження).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.05.2021 року у підготовчому судовому засіданні в даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 03.07.2021 року із визначенням застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до сплину терміну тримання під вартою. При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 підлягав звільненню з-під варти. У разі внесення застави, на ОСОБА_1 було покладено обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з Харківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування та/або місця роботи; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Аналогічний запобіжний захід застосовувався ОСОБА_1 і на стадії досудового розслідування на підставі ухвали слідчої судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 22.03.2021 року.

У відповідність до положень ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Матеріали справи свідчать, що 06.05.2021 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області надійшли кошти в розмірі 45 400 грн. з призначенням платежу застава згідно ухвали Фрунзенського районного суду м.Харкова від 22.03.2021 року відносно ОСОБА_1 від ОСОБА_4 .

Відповідно до розписки, складеної 06.05.2021 року адміністрацією ДУ «Харківський слідчий ізолятор» роз`яснено ОСОБА_4 у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, за яку нею внесено заставу, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпеченням належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання обов`язків, що передбачені вимогами ст.194 КПК України, зазначених в ухвалі суду. Також роз`яснено, що у разі неприбуття особи, за яку внесено заставу, за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомлення про причини її неявки, а також у випадку порушення інших покладених на неї обов`язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

06.05.2021 року адміністрацією Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_1 було звільнено з-під варти в зв`язку із внесенням застави.

В судове засідання 08.06.2021 року в приміщення Фрунзенського районного суду м.Харкова обвинувачений ОСОБА_1 не з`явився в зв`язку з взяттям під варту в рамках іншого кримінального провадження №1202122111200000566 від 15.05.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.06.2021 року. Матеріали справи свідчать, що після звільнення з-під варти 06.05.2021 року ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області Петренко Р. по кримінальному провадженню №1202122111200000566 від 15.05.2021 року, інкриміновано вчинення злочинів, які мали місце 14, 22, 29 травня 2021 року, тобто під час перебування обвинуваченим під заставою.

На підставі наведеного, суд вважає, що з боку заставодавця ОСОБА_4 не було забезпечено належної поведінки обвинуваченого та дотримання покладених на нього обов`язків, розцінювати з поважної причини його неявку в судове засідання в зв`язку з взяттям під варту за новим обвинуваченням не надається можливим, а тому внесену ОСОБА_4 суму застави 45 400 грн. слід звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно положень ст.124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/5429-ТВ від 11.03.2021року у розмірі 653 грн. 80 коп.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 03.06.2021 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 22.03.2021 року по 06.05.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертизи у розмірі 653 грн. 80 коп.

Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн., які внесені в якості застави ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчої судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 22.03.2021 року.

Речовий доказ - відеозапис, отриманий з магазину ПП «Подопригора» за 05.03.2021 року, який поміщено на компакт диск DVD-R «Alerus», об`ємом 700 Mb, та відеозапис отриманий з ломбарду «Дарс» за 05.03.2021 року, що поміщено на компакт диск CD-R «Alerus», об`ємом 700 Mb, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суд роз`яснює обвинуваченому, потерпілій, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий - суддя