Ухвала суду № 98996542, 12.08.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1810/20

Провадження № 1-кп/206/48/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора Путрова А.В.,

захисників-адвокатів Черкавського Ю.С., Ковтун Є.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12020040700000035 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.

30 квітня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 червня 2020 року.

В подальшому строк тримання під вартою відносно обвинувачених неодноразово продовжувався, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_1 востаннє строк тримання під вартою було продовжено до 22 серпня 2021 року включно.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю строком до 16 травня 2021 року включно.

В подальшому строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 неодноразово продовжувався, востаннє на строк до 22 серпня 2021 року включно.

12 серпня 2021 року до суду надійшли клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали, а обвинувачений ОСОБА_2 у період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту неодноразово його порушував та залишав місце свого проживання без дозволу суду, зокрема останній раз 31.05.2021, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12021041700000274 від 20.07.2021, згідно яких 31.05.2021 ОСОБА_2 підписав договір про надання фінансового кредиту під заставу, яким заклав до ломбарду «Онікс» раніше викрадене у потерпілого ОСОБА_3 майно.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Черкавський Ю.С. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт. Сторона захисту вважає, що прокурором не доведено жодного ризику, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду та не з`являтися за його викликами, або вчинити нові злочини.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Ковтун Є.Ю. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зокрема обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що 31 травня 2021 року він дійсно залишив місце свого проживання, однак це було зумовлено тим, що йому необхідно було знайти та повідомити свідка сторони захисту про необхідність явки до суду на наступне судове засідання для його допиту. В цей час він зустрів свого знайомого, який попросив його про допомогу, а саме щоб він заклав речі у ломбард, за що пообіцяв йому грошову винагороду. Оскільки він не має змоги працювати, знаходячись на цілодобовому домашньому арешті та йому важлива кожна копійка, він погодився на пропозицію свого знайомого. Просив суд не змінювати йому запобіжний захід на тримання під вартою, наголошуючи на тому, що свій обов`язок явки до суду він виконує добросовісно.

Заслухавши думки прокурора, обвинувачених та їх захисників, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачає види запобіжних заходів, серед яких є найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, неодноразово судимий за злочини з корисливих мотивів, вчинив злочини в період іспитового строку, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів.

У обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні сталі соціальні зв`язки та знаючи про покарання, останній може переховуватись від суду, отже ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не відпали, у зв`язку з чим, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України враховуються судом, однак сам по собі допит свідків та потерпілих не виключає можливості, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, вважати, що ризики вчинення нових корисливих злочинів та переховування від суду - вже відсутні.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 липня 2021 року - 2379 грн.

Враховуючи особу обвинуваченого та його матеріальне становище, суд вважає, що застава у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (59475 грн.) буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не являється завідомо непомірною для нього.

В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Суд не може прийняти до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про те, що застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки ризики, що наведені прокурором, заслуговують на увагу та стороною захисту вони не спростовані.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу З цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Так, ухвалою суду від 18 березня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю, строком на 60 днів, а саме до 16 травня 2021 року включно. Звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 з під варти негайно в залі суду. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська; заборонено ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за місцем його фактичного мешкання: АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності його явки на вимогу суду; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками; з метою фіксації місцезнаходження ОСОБА_2 , застосувати електронні засоби контролю, дозволивши закріпити їх на тіло обвинуваченого.

В подальшому, строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту неодноразово продовжувався судом, востаннє до 22 серпня 2021 року.

Прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , посилався на те, що обвинувачений всупереч рішенню суду про застосування до нього запобіжного заходу, нехтуючи своїми обов`язками неодноразово порушив умови застосування до нього запобіжного заходу, а саме 18.04.2021 та 26.04.2021, коли відносно нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення, а також 31.05.2021, коли обвинувачений заклав до ломбарду раніше викрадене майно.

Прокурор вважає, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи свій обов`язок дотримуватись умов застосування до нього запобіжного заходу умисно неодноразово порушив його та вчинив адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Отже, законодавець наділяє прокурора заявляти клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу.

Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов`язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обов`язковими умовами за ч. 2 ст. 200 КПК України є обґрунтування прокурором обставин, які є передумовою звернення із клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки виконання завдань кримінального провадження через їх наявність може бути утруднена.

У даному випадку, прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 посилається на те, що обвинуваченим тричі було порушено режим цілодобового домашнього арешту.

Так, обставини порушення обвинуваченим ОСОБА_2 18.04.2021 та 26.04.2021 вже були предметом розгляду під час звернення прокурора із клопотанням про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 та судом було встановлено об`єктивну необхідність залишення обвинуваченим у вказані дні місця свого проживання без дозволу суду.

Що стосується обставин порушення режиму цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 31.05.2021, то вказані обставини дійсно мали місце, однак обвинувачений суду пояснив, що це було зумовлено необхідністю забезпечення явки свідка сторони захисту у наступне судове засідання.

Що стосується самого факту укладення у вказаний день договору фінансового кредиту під заставу та закладання викраденого майна до ломбарду, суд зазначає, що сам обвинувачений цього факту не заперечує, однак вказує про те, що не був обізнаний про те, що вказане майно було викрадене. Пояснення ОСОБА_2 також викладені у протоколі допиту його як свідка в іншому кримінальному провадженні.

При цьому, у вказаному кримінальному провадженні будь-якої нової підозри обвинуваченому не пред`явлено.

В той же час суд звертає увагу, що окрім обов`язку не залишати місце свого постійного мешкання під час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ухвалами суду на обвинуваченого ОСОБА_2 було покладено ще ряд обов`язків, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду та утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками.

Вказані обов`язки беззаперечно виконуються обвинуваченим ОСОБА_2 , останній кожного разу вчасно прибуває до суду для участі у судових засіданнях, не перешкоджає здійсненню судового провадження у даному кримінальному провадженні та на теперішній час у суду не має інформації про будь-які контакти обвинуваченого з потерпілими чи свідками.

Крім того, прокурор у клопотанні посилається на існування ризиків, передбачених пп. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак з урахуванням особи обвинуваченого, його сімейного стану та наявності у нього неповнолітньої дитини, суд вважає недоцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені прокурором ризики не виправдовують заміну ОСОБА_2 домашнього арешту на винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Крім того, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, судом у відповідній ухвалі від 18.03.2021 було зазначено, що такий запобіжний захід має здійснюватися одночасно із застосування електронного засобу контролю, який мав би своєчасно інформувати про порушення ОСОБА_2 режиму цілодобового домашнього арешту, що в свою чергу могло б попередити вчинення останнім ряду адміністративних порушень, однак засоби електронного контролю до теперішнього часу до обвинуваченого застосовані досі не були.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у зв`язку з чим вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 10 жовтня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (59475 грн.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Обвинувачений або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІП) та номер справи або частка майна такого.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 на строк два місяці наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Р.О.Кушнірчук