Рішення № 98992651, 21.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/6933/16-ц

пр. № 2/336/34/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Павловцеві В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказавши, що 08.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №015/08, за умовами якого кредитування здійснювалося окремими частинами - траншами, зі сплатою 14,5 відсотків річних за кредитом та комісій в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 275000 гривень з кінцевим строком погашення до 07.02.2018 року.

24.10.2008 року було укладено додаткову угоду №1 до договору не відновлювальної кредитної лінії №15/08 від 08.02.2008 року, згідно з якою Додаток 1 до кредитного договору було викладено в новій редакції.

З метою забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_1 за договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №015/081і від 08.02.2008 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов`язань за договором станом на 04.10.2016 року виникла заборгованість в сумі 660176,08 гривень, з яких 235671,08 гривень заборгованість за кредитом, 191175,02 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 62582,12 гривень заборгованість по комісії, 73075,71 гривень пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 69025,67 гривень пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 14766,85 гривень інфляційних втрат за кредитом та 13879,63 гривень інфляційних втрат за відсотками, яку позивач просить стягнути на свою користь та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 з реалізацією предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою вартістю предмета іпотеки, визначеної на стадії виконання рішення суду на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ухвалою суду від 09.12.2016 року було відкрите провадження у справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії та звернення стягнення на предмет іпотеки був задоволений в повному обсягу.

15.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення суду.

11.06.2018 року представником позивача було надіслано до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року заочне рішення суду скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

26.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 направила до суду відзив на позовну заяву за змістом якого заперечувала проти позову заявивши вимогу про застосування строку позовної давності, оскільки з наданих позивачем доказів, останній платіж за тілом кредиту боржник здійснив 10.01.2011 року у сумі 4948,92 гривень, а зі сплати відсотків - 14.04.2011 року у сумі 11567,42 гривень. При цьому порушення зобов`язань з боку боржника щодо сплати необхідних щомісячних коштів, відбулось ще з травня 2009 року. Отже з цього моменту, з 07.05.2009 року, у банка виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо строків та розмірів його погашення. За умов договору, протягом 30 днів з дня отримання вимоги про дострокове повернення коштів, кредитор має право вимагати дострокового повернення коштів, натомість як позивач направив таку вимогу лише 22.12.2009 року. Отже, строк дії договору кредитором був змінений з 07.02.2018 року на 22.01.2010 року, та з цього часу почався перебіг строків позовної давності, сплив якого припадає на 22.01.2013 року. Оскільки відповідач 10.01.2011 року частково погасив заборгованість за кредитом та 14.04.2011 року зі сплати відсотків, з 11.01.2011 року почав перебіг новий трирічний строк позовної давності за основним зобов`язанням, а також річний строк для вимог щодо стягнення пені, сплив якого припадає на 10.01.2014 року. Натомість як позивач з позовом звернувся лише у листопаді 2016 року, тобто поза межами встановленого строку позовної давності, на підставі чого ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову.

20.08.2018 року ОСОБА_1 направив до суду відзив на позов, в якому також просив застосувати строк позовної давності, заперечуючи проти наданих позивачем розрахунків пені за невиконання умов кредитного договору, та вказує про те, що саме до 10.01.2014 року у позивача існувало право на пред`явлення вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 235671,08 гривень, яким позивач своєчасно не скористався та пропустив строк позовної давності з приводу стягнення відсотків за користування кредитом та пені. При цьому вважав за можливе частково задовольнити вимоги банку в сумі 143747,47 гривень, з яких 102539,43 гривень заборгованості зі сплати відсотків за період з 05.10.2013 року по 04.10.2016 року; 2607,81 гривень у виді трьох відсотків річних за користування кредитом за період з 05.10.2015 року по 04.10.2016 року; 4932,62 гривень інфляційних втрат за період з 0510.2015 року по 04.10.2016 року та 33667,58 гривень пені за період з 05.10.2015 року по 04.10.2016 року, застосувавши до іншої частини позовних вимог строк позовної давності.

04.09.2018 року позивач направив до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 в якому заперечували проти доводів відповідача щодо пропуску строків позовної давності тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають стягненню, зокрема в частині стягнення за договором в період з 05.10.2013 року по 05.09.2016 року, а також розмір інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2019 року проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року справу прийнято до провадження суддею Дацюк О.І., призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду.

17.10.2019 року відповідачі направили до суду заяви про розгляд справи без їх особистої участі, але за участі їх представника.

28.12.2019 року від АТ «Альфа-Банк» надійшла заява про заміну позивача по цій справі ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 19.03.2020 року позивача ПАТ «Укрсоцбанк» замінено його правонаступником АТ «Альфа-Банк».

Представником позивача направлено до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності наполягаючи на задоволенні позову.

18.05.2021 року представником відповідача направила до суду до відзиву ОСОБА_1 , згідно з якими просила застосувати строки позовної давності до всієї суми заборгованості за кредитним договором, оскільки доказами та письмовими поясненнями позивача підтверджено, що останній платіж зі сплати кредиту позичальник здійснив 10.01.2011 року у сумі 4948,92 гривень, а зі сплати відсотків 14.04.2011 року у сумі 11567,42 гривень. Оскільки кредитор змінив строк повернення кредиту у зв`язку з порушенням позичальником умов договору з 07.02.2018 року на 22.01.2010 року, тому на момент звернення з позовом позивачем вже був пропущений строк позовної давності щодо основної суми заборгованості, а відповідачем, в свою чергу сплачено 114353,91 гривень заборгованості зі сплати відсотків, що перевищує визначену у розрахунку суму відсотків яка складає 74734,75 гривень.

Інших заяв та клопотань сторонами не заявлялось, а судом не вирішувалось.

В судовому засіданні представник позивача на позові наполягала на зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, а також у письмових поясненнях підставах.

Представник відповідача проти позову заперечувала з вказаних у відзиві на позов та письмових поясненнях підстав.

У відповідності до наявних у матеріалах справи заяв подальший розгляд справи представник позивача та представник відповідача просили здійснювати за їх відсутності.

При вивченні письмових доказів судом встановлено таке.

08.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №015/08.

24.10.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору не відновлювальної кредитної лінії №15/08 від 08.02.2008 року, згідно з якою Додаток №1 до кредитного договору було викладено в новій редакції.

Згідно з п.п. 1.1.1. п. 1.1.договору, надання кредиту було здійснено окремими частинами - траншами зі сплатою 14,5 % річних за кредитом та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом у сумі 275000 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту до 07.02.2018 року.

Видача кредиту підтверджується меморіальним ордером № CR021001 від 08.02.2008 року та випискою по рахунку.

Згідно з графіком погашення кредиту, ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати банку щомісячно 2292 гривні для погашення платежу за кредитом з 07.03.2008 року по 05.01.2018 року, останній платіж за кредитом має бути сплачений 07.02.2018 року в сумі 2522 гривні.

Відповідно до умов п.п. 2.4. договору, сплата процентів за користування кредитом повинна здійснюватись у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (траншів кредиту) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1.2, п. 2.4. договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.п. 1.1., 2.6.3., 2.5. 3.3.16. договору, позичальник сплачує пеню в національній валюті в розмірі подвійних облікових ставок НБУ, що діє у період невиконання зобов`язань за кредитом, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Як визначено у п.п. 3.3.16 договору, позичальник на вимогу кредитора у випадках, передбачених п. 2.8, 2.12.3, 3.2.7 договору, зобов`язаний достроково, протягом 30 календарних днів від дня отримання цієї вимоги повернути кредит, нараховані процентb та можливі штрафні санкції.

З метою забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_1 за договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №015/081і від 08.02.2008 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 393900 гривень станом на дату укладення іпотечного договору.

Через невиконання відповідачами умов кредитного договору, 22.12.2009 року АКСР «Укрсоцбанк» направило відповідачам повідомлення про порушення заборгованості за кредитним договором, та відповідачу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення заборгованості по кредитному договору в сумі 252876,39 гривень, яка утворилась станом на 18.12.2009 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов`язань за договором станом на 04.10.2016 року виникла заборгованість в сумі 660176,08 гривень, з яких 235671,08 гривень заборгованість за кредитом, 191175,02 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 62582,12 гривень заборгованість по комісії, 73075,71 гривень пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 69025,67 гривень пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 14766,85 гривень інфляційних втрат за кредитом та 13879,63 гривень інфляційних втрат за відсотками.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діалогового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказує ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (штрафом, пенею).

За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитним договором з 06.03.2009 року, останній платіж зі сплати заборгованості було здійснено 10.01.2011 року в сумі 4948,92 гривень, а зі сплати відсотків - 14.04.2011 року, сплативши суму 11567,42 гривень.

Водночас, п. 3.2.2.2 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, банк має право, зокрема, вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов`язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати відсотків, а також можливої неустойки (пені, штрафу), що також узгоджується з п. 3.3.16 договору.

Отже, виходячи з того, що сторони узгодили питання дострокового повернення кредиту, тобто - зміну строку дії основного зобов`язання.

За ст. 1048 ч. 1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, відповідно до ст. 1050 ч. 2 ЦПК України.

Оскільки з 22.01.2010 року позивач застосував право дострокової вимоги на повернення кредиту, з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі, тому саме до цієї дати встановлено строк існування кредитного зобов`язання і можуть бути обчислені відсотки за кредитом.

Як зазначено у правовій позиції ВП ВС, викладеною у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/2012 пр. 14-10цс18, Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції. Позивач звернувся до суду з позовом 24 грудня 2012 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу. Отже, висновок апеляційного суду про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, по суті є правильним.

Отже, заявлена позивачем вимога щодо сплати відсотків за період з 23.01.2010 року по 04.10.2016 року задоволенню не підлягає, оскільки перебуває поза межами дії кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідачами заявлено про сплив позовної давності щодо стягнення як основної суми боргу за кредитним договором, так і відсотків за користування кредитом, пені та інфляційних втрат.

З досліджених судом доказів встановлено, що банк просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 03.10.2016 року, натомість як строк позовної давності за основним зобов`язанням сплинув 10.01.2014 року, а річний строк для стягнення сумі відсотків, пені та інфляційних втрат сплинув 10.01.2014 року.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити заяви відповідачів щодо застосування позовної давності у даній справі.

Таким чином, пред`явлені банком вимоги до відповідачів поза межами строку позовної давності належить залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії та звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк