Рішення № 98984660, 22.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

22 липня 2021 р. Справа № 120/2846/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи міністерства охорони здоров`я України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся з заявою до відповідача про надання направлення на проходження медико-соціального експертного обстеження в Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (НДІ РОІ) ВНМУ ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця) для визначення об`єктивного етану здоров`я і в подальшому представлення заключення до Вінницького обласного центру МСЕК МОЗ України на розгляд комісії. Однак, Відповідач своїм листом №156/03-02/05 від 03 березня 2021 року, на думку позивача, необґрунтовано відмовив та позбавив його права на захист та надання доказів об`єктивного стану здоров`я шляхом проходження медико-соціального експертного обстеження, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 09.04.2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.06.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.06.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній не погоджується із твердженнями відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.

Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі тим, що відповідно до наказів голови Вінницького окружного адміністративного суду №068-в/к та №069-в/к від 14.05.2021 року головуючий суддя Крапівницька Н.Л. перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій та в період 2016-2018 роках брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях.

27 січня 2020 року рішенням «Центральної медико-соціальної експертної комісії міністерства охорони здоров`я України» позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 11.11.2019 року терміном на один рік, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

У подальшому під час проходження повторного огляду на встановлення та/або продовження інвалідності за результатами рішень Вінницької обласної медико-соціальної експертизи №2 (надалі - МСЕК) від 13.01.2021 року група інвалідності (продовження, зміна) позивачу не була встановлена.

01.02.2021 року в порядку оскарження рішення Вінницької обласної МСЕК № 2 позивача ОСОБА_1 було оглянуто Вінницькою обласною МСЕК №1. За результатами огляду інвалідом не визнаний.

У зв`язку із незгодою з рішеннями обласної МСЕК №2 та обласної МСЕК №1, згідно заяви, медичну справу гр. ОСОБА_1 було направлено на ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України”. Позивачу проведено заочний розгляд Центральною медико-соціальної експертною комісією МОЗ України від 12.02.2021 року, що порушує вимоги ч.5 положення «Про порядок умови та категорії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року (зі змінами), про заборону проведення заочного розгляд) засідання комісії - група інвалідності не була встановлена.

Не погоджуючись з даними рішеннями МСЕК-2, МСЕК-1 Вінницького обласного центру МСЕК МОЗ України, з листом Центрального МСЕК МОЗ України, 25.02.2021 року, позивач звернувся с заявою до відповідача про надання йому направлення на проходження медико-соціального експертного обстеження в Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (НДІ РОІ) ВНМУ ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця), для визначення об`єктивного етану здоров`я, для подальшого представлення заключення до Вінницького обласного центру МСЕК МОЗ України на розгляд комісії.

Відповідач листом №156/03-02/05 від 03.03.2021 року відмовив позивачу у наданні направлення на проходження медико-соціального експертного обстеження.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Як встановлено статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 49 Конституції України визначено, що кожен має право на охорону здоров`я.

Відповідно до частин 3, 24 Положення «Про порядок, умови та категорії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року, Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю за направленням відповідного лікувально- профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, може направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико - соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).

Відповідно до пунктів 1.4, 1.10 «Інструкції про встановлення групи інвалідності», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 від 05.09.2011 року, Медико - соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи, опитування хворого, об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно ст.1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Основними принципами охорони здоров`я в України відповідно до ст.4 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» є: дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ним державних гарантій; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної і реабілітаційної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров`я;

Статтею 6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено право на охорону здоров`я, зокрема: кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я; можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров`я порушуються права громадянина України на охорону здоров`я.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , 1987 р.н., мешканець м. Тульчин, повторно був оглянутий обласною МСЕК №2 13.01.2021 року. Діагноз: Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), центральна форма, двобічний сакроілеїт. Rо II ст., активність І ст., легка цервіко та люмбалгія. Порушення функції хребта (ПФХ) 0-1 ст. без порушення функції суглобів (ПФС). За результатами огляду інвалідом не визнаний.

01.02.2021 року в порядку оскарження рішення Вінницької обласної МСЕК № 2 гр. ОСОБА_1 було оглянуто Вінницькою обласною МСЕК №1. За результатами огляду інвалідом не визнаний.

У зв`язку із незгодою з рішеннями обласної МСЕК №2 та обласної МСЕК №1, згідно заяви, медичну справу гр. ОСОБА_1 було направлено на ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України".

Але у зв`язку з карантинними заходами у державі, ЦМСЕК МОЗ України заочно розглянула медичну експертну справу гр. ОСОБА_1 та винесла рішення: підстав для встановлення групи інвалідності в даний час немає.

Відтак суд вважає, що рішення обласних МСЕК Вінницької області відповідають вимогам постанови КМУ «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року №1317 та «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561 (заключення ДЗ „ЦМСЕК МОЗ України” №» 56-13/2/-104 від 12.02.2021 року).

З огляду на суть позовної заяви гр. ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Згідно п.24 "Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково - дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер”. Постанови КМУ «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року №1317 ЦМСЕК МОЗ, обласні МСЕК можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського Державного науково дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, на момент звернення позивача, діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством України.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України щодо ненадання ОСОБА_1 направлення на проходження медико-соціального експертного обстеження в Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (НДІ РОІ) ВНМУ ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця), не підлягають задоволенню.

Однак, в матеріалах справи є лист-відповідь від 23.04.21 р., №03-06/А-4387/4861-зв в якому Міністерство охорони здоров`я України рекомендувало ДЗ "Центральна медико-соціальна експерта комісія МОЗ України" повторно оглянути позивача ОСОБА_1 за його присутністю щодо визначення об`єктивного етану здоров`я, і подальшого представлення заключення до Вінницького обласного центру МСЕК МОЗ України (відповідач).

Так відповідно до норм п. 13. Положення "Про медико-соціальну експертизу", яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх;узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності, веде у розрізі лікарів облік відповідних випадків та щороку подає МОЗ пропозиції щодо покращення ситуації у цій сфері; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

Пунктом 15 даного Положення 1317 передбачено, що Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. 16. Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше.

Пунктом 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тобто, право особи на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень рішень є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації.

Таким чином, суд звертає увагу, що в порушення вказаних норм ДЗ «Центральна медико-соціальна експерта комісія МОЗ України» позивача ОСОБА_1 , позбавила можливості давати пояснення про стан свого здоров`я , тобто, захисту саме його інтересів, та брати безпосередню участь і бути присутнім під час розгляду питання про встановлення йому інвалідності повторно.

Вимога ефективності судового захисту базується на міжнародних зобов`язаннях України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Разом з цим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною першою вказаної норми суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

За таких обставин та, керуючись положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає необхідним, зобов`язати відповідача, з метою захисту прав позивача та одержання ним бажаного результату, повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 25.02.2021 року, з урахуванням правових висновків зроблених судом у цьому рішенні.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати направлення для проходження медико-соціального експертного обстеження в науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця), суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, суд вважає, що повноваження відповідача щодо надання направлення для проходження медико-соціального експертного обстеження є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто, відносяться до його виключної компетенції.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд робить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 25.02.2021 року щодо визначення об`єктивного етану здоров`я, з урахуванням правових висновків зроблених судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ).

Відповідач - Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України (21029, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92, ЄДРПОУ-20097160).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: