Рішення № 98983642, 12.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 серпня 2021 р. справа № 520/10069/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, у якому, з урахуванням ухвали від 26.07.2021 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, не нарахування та не сплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, щодо затримки повного розрахунку з позивачем при звільненні;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року у сумі 3375,17 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 32065,90 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07.09.2019 по день фактичного розрахунку.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2011 до 18.10.2017 індексація виплат заробітної плати поліцейським не проводилось, через відсутність зазначених змін у Порядку проведення Індексації грошових доходів населення, а тому вимоги позивача в частині нарахування та виплати йому індексації його грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки також відсутні будь-які правові підстави для їх задоволення.

Також відповідач вказав, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22Л0Л993 № 3551-ХД, законодавством не передбачена.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що з 11.08.1997 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України, з 07.11.2015 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

06.09.2019 наказом № 822 о/с від 29.08.2019 позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до Рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ від 29.10.2015 №20/І/ХІІІ/410 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.

06.11.2015 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 15.09.2020 №743/111/22-2020 про суму нарахованої та сплаченої індексації ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по вересень 2019 року, останньому не була нарахована та сплачена індексація грошового забезпечення у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі – Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закону, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

На підставі ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення позивача підлягає індексації відповідно до закону.

Правове регулювання інституту оплати праці наведено у розділі VI Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Такий порядок регулює Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за №669/28799.

Відповідно до п. 11 розділу I вказаного Порядку, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

З урахуванням викладених обставин справи, суд дійшов висновку, що не нараховуючи та не виплачуючи позивачу суми індексації грошового забезпечення, відповідач діяв в супереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 підлягають задоволенню.

Оскільки нормами законодавства України передбачено проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення поліцейських та обмеження виконання цих норм законодавства не може відбуватися за відсутністю відповідного порядку проведення індексації.

Таким чином, суд вважає, що відсутність змін у Порядку проведення індексації грошових доходів населення не є підставою для не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Щодо позовних вимог про невиплату позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Згідно довідок Головного управління Націонапьної поліції в Луганській області від 10.09.2020 №6359/111/39-2020 та №6360/111/39-2020 позивачу додаткова відпустка як учаснику бойових дій надавалася в 2018 році у кількості 14 днів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, положеннями абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У даному випадку положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19 та від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач як учасник бойових дій має право на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Щодо аргументів відзиву в цій частині позовних вимог суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що компенсація за невикористані додаткові відпустки обмежується тільки роком звільнення поліцейського та не поширюється на роки, що передували звільненню.

Щодо вимог позивача про стягнення сум невиплаченої позивачу індексації та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає, що такі суми позивачу нараховані не були, обчислення відповідних сум за спірні періоди є дискреційними повноваженнями позивача, що мають бути реалізовані на виконання цього рішення суду, а тому з метою належного захисту прав позивача суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації та грошової компенсації за спірні періоди.

При цьому щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що огляду на постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", пунктом 20 якої роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю стягує на корись працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Такі ж висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 16 січня 2019 року у справі №802/1052/17-а.

У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм встановлено, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Відповідно до довідки про доходи від 19.10.2020 № 862/111/22-2020, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області, сума грошового забезпечення позивача складає: за липень 2019 року (31 календарний день) - 19660,12 грн; за серпень 2019 року (31 календарний день), - 19994,6 грн. Середньоденний заробіток складає 693,59 грн.

Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає з 07.09.2019 по 12.08.2021 (день постановлення судового рішення) 639,59 грн * 493 дні = 315317,87 грн.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, не нарахування та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні, щодо затримки повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40108845) здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2019 роки.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 315317 (триста п`ятнадцять тисяч триста сімнадцять) грн 87 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12 серпня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов