Рішення № 98982074, 02.08.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2021 року м. Ужгород№ 260/1718/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - представник адвокат Бойко Б.Б.

відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить:

- Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області код ЄДРПОУ 20453063 щодо відмови в переході на пенсію державного службовця згідно ЗУ «Про державну службу» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області код ЄДРПОУ 20453063 перевести (здійснити перехід) пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1 на пенсію державного службовця. 3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області код СДРПОУ 20453063 на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 26 серпня 2009 року є пенсіонером за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи позивача на посаді голови Малодобронської сільської ради Ужгородського району становить 34 роки. З метою переходу на інший вид пенсії він звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів не поширення дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування та Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про державну службу».

01 червня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначив, що з 01 травня 2016 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримують пенсії на загальних підставах, за виключеннями тих, які станом на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України. Норми вказаного законодавчого акту не поширюються на посадових осіб органів місцевого самоврядування. З огляду на що вважає, що у позивача відсутнє право на отримання пенсії державного службовця.

В судовмоу засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про дату та місце судового розгляду був повідомлений належним після закінченняпідготовчого судового засідання, про що міститься розписка в матеріалах справи. Крім того, з представниками сторін була узгоджена дата судового засідання.

Однак , 02 серпня 2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду, однак нічим не обгрунтована, у звязку з чим розглядає дану у справі у відповідності до п.1 ч.3 ст 205 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 серпня 2009 року є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 26.08.2009 року.

Загальний стаж роботи позивача на посаді голови Малодобронської сільської ради Ужгородського району становить 34 роки що підтверджується записами в трудовій книжці від 17.08.1966 року (номер запису з 12 по 19) та записами трудової книжки НОМЕР_3 від 01.12.2020 року № 20.

З метою подання заяви про перехід на інший вид пенсії, позивач звернувся до Малодобронської сільської ради Ужгородського району відповідно,і йому було видано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Посадовий оклад - 7500 гри., надбавка за ранг (7 ранг) - 600 грн., надбавка за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 34 років 10 місяців). Усього 11340 грн.

Також позивачу було надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01.05.2016 по 31.10.2020 роки.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії (пенсію державного службовця)

За результатами розгляду поданої заяви листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 04.12.2020 року №0700-1505-8/44360, позивачу було надано відповідь , якою відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з огляду на те, що дія такого не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закону №889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.

За нормами ст. 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723).

Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.

При цьому державною службою в Україні в розумінні норм ст. 1 Закону №3723 є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2493).

Служба в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст. 1 Закону №2493, це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону №2493, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493, дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" визначено, що

- стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283).

Так, п. 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"(Класифікація посад в органах місцевого самоврядування в органах місцевого самоврядування) посада голови сільради , яку обіймав позивач починаючи з 1990 року до 01.12.2020 року , відноситься до четвертої категорії.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16 та від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не заявляє наявність будь-яких інших підстав для відмови позивачу переведенні на пенсію державного службовця, окрім неможливості зарахувати стаж роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи те, що станом на 01 травня 2016 року позивач займав посаду, що віднесена до посад, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби, мав більше 10 років такого стажу, суд вважає, що позивач має право на отримання пенсії в порядку, передбаченому ст. 37 Закону №3723.

Крім того, суд вважає, що на момент звернення до відповідача із заявою про переведення його на пенсію державного службовця ним дотримано умов, встановлених ст. 37 Закону №2493, в частині досягнення мінімально необхідного віку, наявності достатнього загального стажу служби в органах , що прирівнюються до державної служби ,що дає право на отримання держаної пенсії, а тому орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до органу Пенсійного фонду України 27 листопада 2020 року, а тому, враховуючи вимоги ст. 45 Закону, позивач має право на переведення на пенсію державного службовця з цієї дати.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., про що в матеріалах справи міститься доказ Квитанція № 39045 від 06.05.2021 року. Таким чином, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 04.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію згідно ЗУ "Про державну службу".

3. Зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) прийняти рішення про переведення пенсії ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 на пенсію державного службовця з 27.11.2020 року .

4. Стягнути з ГУ ПФУ в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 сплачений судовий збір в розмірі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.ПлехановаПовний текст рішення виготовлено та підписано 09 серпня 2021 року