Рішення № 98979965, 12.08.2021, Городоцький районний суд Львівської області

441/500/18 2/441/187/2021

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2021 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Українець П.Ф.

з участю секретаря Нагірної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської обл. справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

відповідно до умов кредитного договору № б/н від 28.11.2013р. ОСОБА_1 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» (далі Банк) кредит в сумі 5 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

26.03.2018р. Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 68 534 грн. 03 коп. заборгованості за цим договором, вимоги мотивував тим, що відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконує, заборгованість, яка утворилась через невиконання ним умов договору, не погашає, просив також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 16.07.2018р. позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Баку 68 534 грн 03 коп. заборгованості за кредитним договором, вирішено питання судових витрат (а.с.54-57).

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської обл. від 18.11.2020р. вищеозначене рішення, за заявою представника відповідача, скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.111-113).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні із позовом до суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.33).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, у заяві від 13.07.2021р. позов заперечила, просила про розгляд справи за її відсутності. У відзиві на позов від 08.12.2020р. (а.с.118-120) представник відповідача вимоги заперечила, мотивуючи тим, що відповідач отримав у Банку кредит, у вигляді кредитного ліміту в сумі 5 000 грн., що доказів про збільшення кредитного ліміту немає, що відповідач сплатив вказану суму кредитного ліміту, тому заборгованість за тілом кредиту в сумі 32 564 грн. 23 коп. є надуманою. Що з огляду на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові №342/180/17-ц від 03.07.2019р., підстав до стягнення в користь Банку з ОСОБА_1 14 006 грн. заборгованості за відсотками, 18 223 грн. 33 коп. пені 3 739 грн. 72 коп. штрафу немає, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Просила в позові відмовити за безпідстаністю позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч .1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 28.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний догові б/н, відповідно до якого відповідач отримав у Банку кредит у сумі 5 000 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, з кінцевим термін повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки - 28.11.2015р.

Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.11.2013р. (а.с.6-7), заборгованість відповідача перед Банком на 18.03.2018р. становить 68 534 грн. 03 коп., з яких 32 564 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом, 14 006 грн. 75 коп. - заборгованості за відсотками, 18 223 грн. 33 коп. - пеня і 3 739 грн. 72 коп. - штраф.

Між тим, як вбачається із змісту позовної заяви та означеного розрахунку, кредитний ліміт який надавався відповідачу складав суму 5 000 грн.

При матеріалах справи відсутні будь-які докази збільшення кредитного ліміту, зокрема до суми 32 564 грн. 23 коп., як про це покликається позивач.

Не здобуто таких доказів судом і під час розгляду справи в суді.

Таким чином, суд вважає, що тіло кредиту може складатись виключно з того кредитного ліміту, який був наданий відповідачу і становить 5000 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Між тим, у анкеті-заяві ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 28.11.2013р. процентна ставка не зазначена (а.с.8).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими Банком до позовної заяви Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву від 23.06.2010р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

За відсутності підтверджень щодо конкретно запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг у Банку, надані позивачем Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача - www.privatbank.ua, неодноразово змінювалися Банком.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Таким чином, вимоги про стягнення прострочених відсотків, пені та штрафу з відповідача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, Анкета-заява не містить відомостей про строк дії кредитного договору, відсутні процентна ставка, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), тому суд не вбачає правових підстав для стягнення на користь Банку заборгованості за відсотками, пені та штрафу.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 5 000 гривень, що складає тіло кредиту.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України та п.39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Банку судовий збір в сумі 123 грн. 34 коп. пропорційно частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259-260, 263-265, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 «Д», р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299)5 000 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.11.2013р. та 123 грн. 34 коп. судового збору, а всього 5 123 грн. 34 коп.

В решті позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: П.Ф.Українець