Рішення № 98978152, 12.08.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/13/21

Справа №289/1371/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати дії останнього протиправними та скасувати постанову серії БАБ №922636 від 28.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5, 6 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, а судові витрати стягнути на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 5, 6 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за те, що він 28.06.2021 керував транспортним засобом «хонда», номерний знак б/н, без документів та з низкою інших порушень.

Позивач зазначає, що він зазначених в постанові правопорушень не скоював, в той день 28.06.2021 він перебував по вул. Центральній, пив каву, біля нього зупинилася поліцейська машина, з якої вийшов поліцейський та звинуватив позивача в керуванні мопедом без документів, а коли позивач почав заперечувати та попросив надати докази скоєння правопорушення поліцейський повернувся до службового автомобіля та поїхав, навіть не перевіривши документи позивача для встановлення його особи. В подальшому позивач поштою отримав копію постанови, в якій навіть не видно рукописний текст, та яку вважає незаконною, що і стало причиною його звернення до суду.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.19).

Копії ухвали від 28.07.2021 було направлено сторонам, а відповідачеві крім того - копію позовної заяви з додатками на 14 арк., яку останній отримав 04.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Відповідач відзив у визначений строк суду не надав, заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.06.2021 поліцейським СРПП ВПД №1 (прізвище, ім`я та по батькові неможливо прочитати) відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 5, 6 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за те, що він 28.06.2021 о 17-10 годині в с. Потіївка по вул. Центральна керував скутером «хонда» номерний знак б/н, без мотошолома, не зареєстрованому у встановленому порядку, відсутній страховий поліс, а також не має права керування вказаним транспортним засобом, при цьому не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку. Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності відсутній (а.с.13).

Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (в тому числі ч. 5, 6 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395 (надалі - Інструкція) визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

При цьому, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст.9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує проти вчинення ним вказаних в протоколі адміністративних правопорушень.

Зазначені твердження позивача відповідачем не спростовані.

Суд при цьому зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому порядку.

Відповідно до положеньКУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 у справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.

Відповідачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач допустив зазначені в постанові адміністративні правопорушення, зокрема, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, речових доказів тощо.

Суд знаходить, що сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

В іншому випадку, є підстави вважати, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем з порушенням норм КУпАП, а тому підлягає скасуванню.

Особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

Так, ч. 3 цієї статті визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність в діях позивача складу зазначених у постанові про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 (12301, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Шевченка, 10) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАБ № 922636 від 28.06.2021 відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5, 6 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Старий Бульвар, будинок 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) судовий збір у сумі 454,00 грн.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. С. Сіренко