Рішення № 98977873, 05.08.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/544/20

(2/199/444/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Університету митної справи та фінансів до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради та Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Університет митної справи та фінансів звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради та Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом Академії митної служби України від 05.12.2007 №564 «Про надання службового житла» ОСОБА_6 надано службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю із 3-х осіб.

На підставі вищевказаного наказу Академії митної служби України від 11 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та Академією митної служби України укладено договір найму службової квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Жовтневої у м.Дніпропетровську Ради №1019 від 21.12.2007 року затверджено список службовців Академії митної служби України на заселення квартири АДРЕСА_2 , в якому зазначено ОСОБА_6 разом із його сім`єю.

ОСОБА_6 21.01.2008 року видано ордер на жиле приміщення №00393.

Наразі Академію митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Університету митної справи та фінансів. Відповідно до п.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 17.02.2015 року №159 «Про деякі питання припинення Академії митної служби України та Дніпропетровської державної фінансової академії» Університет митної справи та фінансів є правонаступником усіх прав і обов`язків Академії митної служби України.

Узявши участь у конкурсі на зайняття посади доцента кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, ОСОБА_6 не пройшов конкурсного відбору і на підставі витягу з протоколу №2 від 25 серпня 2016 року засідання вченої ради факультету управління 31.08.2016 року звільнений наказом Університет митної справи та фінансів №695-к.

Листом Університету митної справи та фінансів від 01.02.2017 №16-37/01/77 направлено повідомлення про необхідність звільнити службове житло та пропозицію про узгодження питання стосовно надання іншого житлового приміщення. Даний лист ОСОБА_6 не отримав і він повернувся до адресата, у зв`язку із закінченням терміну зберігання на пошті. Також комісією Університету митної справи та фінансів здійснено неодноразові виїзди за адресою службової квартири з метою вручення вищевказаного листа, які також виявилися безрезультатними.

Оскільки ОСОБА_6 ухилявся від вирішення питання звільнення службового житла, Університет митної справи та фінансів звернувся з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська про виселення ОСОБА_6 ..

На момент звернення Університету митної справи та фінансів до суду з позовом про виселення ОСОБА_6 із службового житла, у ньому була зареєстрована лише одна особа – сам ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою від 26.01.2017 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Після відкриття провадження по справі №199/2487/17 та початку розгляду справи судом першої інстанції в службовому житлі зареєстрована невідома особа – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 лютого 2018 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська прийнято рішення по справі №199/2487/17, яким ОСОБА_6 виселено із службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

11 травня 2018 року старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56380086 про виселення ОСОБА_6 ..

25 травня 2018 року державним виконавцем на виконання рішення суду про виселення ОСОБА_6 здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_6 .. За результатами даного виїзду було встановлено, що в квартирі знаходиться невідомий чоловік, на прохання державного виконавця покликати ОСОБА_6 чоловік повідомив, що ОСОБА_6 відсутній за даною адресою та запропонував надати його номер телефону. Зі слів сусідів першого поверху (кв.76) у квартирі АДРЕСА_3 проживає молода сім`я.

13 червня 2018 року державним виконавцем на виконання рішення суду про виселення ОСОБА_6 здійснено повторний виїзд за адресою проживання ОСОБА_6 .. На момент проведення даного виїзду за адресою АДРЕСА_1 , зі слів присутніх осіб ( ОСОБА_8 ) встановлено, що за даною адресою мешкає він ( ОСОБА_8 ) та його дружина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із малолітньою дитиною. Зі слів сусідів, заступника голови ОСББ ОСОБА_10 , ОСОБА_6 у кв. АДРЕСА_2 , не проживає.

Не погоджуючись з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року у справі №199/2487/17 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначив, що наразі у службовому житлі проживають крім нього ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , та нещодавно у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилася дитина. Жодних відомостей про ступінь споріднення даних осіб із ОСОБА_6 апелянт не надав.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 постановою Дніпровського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Університетом митної справи та фінансів отримано довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 20.12.2019 року, у якій вказано, що у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищевказані особи не є працівниками Університету митної справи та фінансів та дозвіл на проживання у службовому житлі не отримували.

Із метою вирішення питання щодо добровільного звільнення житла, позивач направив листа від 10.12.2019 року за №10-38/01/1923 до ОСОБА_12 та ОСОБА_2 із пропозицією добровільно звільнити службове житло, але наразі жодної відповіді не надійшло.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути перешкоди Університету митної справи та фінансів у здійсненні права користування й розпорядження майном, шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із службового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокат Максимов М.І. надав до суду відзив, у якому зазначив, що ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_8 та їхні малолітні діти, зареєстровані та постійно мешкають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого житла на праві власності або користування не мають.

Сім`я ОСОБА_13 вселилися у вказану квартиру зі згоди наймача вказаного жилого приміщення ОСОБА_6 , який у 2007 році отримав службову квартиру за адресою:, АДРЕСА_1 , на сім`ю із 3-х чоловік.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2018 року виселено ОСОБА_6 із займаної службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із наданням іншого жилого приміщення.

Родина ОСОБА_13 продовжила проживати та на даний час проживає у вказаній квартирі, іншого житла не мають. Виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення суттєво порушить їх права та права їх малолітніх дітей.

Посилаючись на вищевикладене, просив суду відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ректор Університету митної справи та фінансів Бочаров Д.О. надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що обставини, які викладені стороною відповідача у відзиві стосовно тривалого спільного проживання разом з ОСОБА_6 у службовому житлі, не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами.

Службова квартира, в якій наразі проживають відповідачі, була надана ОСОБА_6 та його сім`ї. На момент звернення позивача до суду із позовом про виселення ОСОБА_6 зі службового житла, у спірній квартирі була зареєстрована лише одна особа - сам ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою від 26.01.2017 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Після відкриття провадження по справі №199/2487/17 про виселення ОСОБА_6 , у службовому житлі була зареєстрована невідома особа - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 20 грудня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказані особи почали проживати та були зареєстровані у службовому житлі лише після звернення позивача з позовом про виселення ОСОБА_6 , твердження про тривале спільне проживання із ОСОБА_6 та членами його сім`ї не відповідають дійсності.

Ким приходиться ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 ОСОБА_6 , невідомо. Жодних документів на підтвердження їх ступеня спорідненості не надано.

Проживати в службовому житлі відповідачі почали лише після звернення позивача до суду з позовом про виселення ОСОБА_6 ..

В апеляційній скарзі на рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська по справі №199/2487/17 ОСОБА_6 вказував, що з ним проживають: ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , їх малолітня дитина та ОСОБА_15 , які становлять єдину сім`ю, у зв`язку з цим житло, яке йому надано замість службової квартири є замале, оскільки не враховано право на житло інших осіб.

У постанові Дніпровського апеляційного суду у справі №199/2487/17 вказано, що інші особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 ) правових підстав на отримання іншого житла не мають, оскільки не є членами сім`ї ОСОБА_6 , а доказів протилежного ОСОБА_6 до суду не надано.

Також, постановою Дніпровського апеляційного суду було встановлено, що у службовому житлі ОСОБА_6 вже тривалий час не проживає, оскільки він має місце роботи та отримує пенсію в іншому місті - Харкові, яке територіально значно віддалене від місця знаходження службової квартири, а в службовій квартирі взагалі проживають інші особи.

Таким чином, відповідачі намагаються легалізувати своє проживання під виглядом однієї сім`ї з ОСОБА_6 у службовому житлі, які насправді не мають жодного ступеня спорідненості з колишнім наймачем, спільно тривалий час не проживають, спільного господарства не ведуть, а тому їх реєстрація та проживання в службовому житлі є безпідставними і неправомірними.

Крім цього, вимоги відповідачів щодо необхідності надання їм іншого жилого приміщення у зв`язку з виселенням зі службового житла є безпідставними, оскільки відповідно до абз.3 ст.125 ЖК Української надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Особи, які наразі безпідставно проживають у службовому житлі, у трудових відносинах з Академією митної служби України чи Університетом митної справи та фінансів не перебували й не перебувають.

Відповідачі не є наймачами службового житла, також вони не є членами сім`ї колишнього наймача - ОСОБА_6 , тому їх проживання в службовому житлі є неправомірним. Право дітей на житло в даному випадку є похідним від наймача житла чи власника, а оскільки відповідачі такими не є, тому правомірних підстав для користування службовим житлом вони не мають.

Позивач не відноситься до органів, які мають право надавати житло громадянам, що потребують соціального захисту. Квартира, в якій проживають відповідачі, є службовим житлом. Таким чином, службове житло надається відповідним категоріям працівників, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Натомість, в штаті Університету митної справи та фінансів є працівники, які тривалий час працюють в університеті, проживають із сім`ями (у тому числі з малолітніми дітьми) у гуртожитку, та потребують поліпшення житлових умов. Відтак, дана службова квартира необхідна для забезпечення власних працівників та членів їх сімей службовим житлом.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив його задовольнити.

Відповідачі у судове засіданні не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, директор департаменту Пономарьов А.С. надав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям, однак попередній дозвіл органів опіки та піклування не надавався.

Враховуючи, те що у відповідачів та їх малолітніх дітей немає іншого житла, як на праві власності, так і на праві користування, окрім спірної квартири, в якій вони зареєстровані та наразі проживають, то це безумовно впливає на її права та інтереси та є порушенням вимоги Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та вимоги Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, зі змінами та в редакції від 21 грудня 1995 року.

Посилаючись на вказані обставини представник Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської міської ради просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, начальник управління-служби у справах дітей Темченко Л.О. надав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що відповідно до акту обстеження умов проживання №03/1803 від 22.05.2020 року, складеного спеціалістами управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано та проживає 5 осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 (проживає без реєстрації).

Умови проживання задовільні, у квартирі дотримуються санітарно-гігієнічних умов, квартира облаштована усім необхідним. Для дітей створені усі необхідні умови. Зі слів ОСОБА_2 , сім`я проживає за даною адресою з кінця 2015 року, також ОСОБА_2 було повідомлено, що іншого житла вони не мають та сім`я планує жити в цій квартирі і надалі.

Посилаючись на вказані обставини та керуючись ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради вважає недоцільним виселення малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із вказаного житлового приміщення. Просив суд розглянути питання відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням житлових прав дітей.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Академії митної служби України від 05.12.2007 №564 «Про надання службового житла» ОСОБА_6 надано службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю з 3-х осіб (а.с.11).

На підставі вищевказаного наказу Академії митної служби України від 11 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та Академією митної служби України укладено договір найму службової квартири АДРЕСА_2 (а.с.13-14).

Виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровського районної ради Народних депутатів ОСОБА_6 21.01.2008 року видано ордер на жиле приміщення №00393 на право зайняття житлового приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , на сім`ю із 3-х осіб: квартиронаймач: ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_16 , син ОСОБА_11 (а.с.18).

Академію митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Університету митної справи та фінансів. Відповідно до п.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 17.02.2015 року №159 «Про деякі питання припинення Академії митної служби України та Дніпропетровської державної фінансової академії» Університет митної справи та фінансів є правонаступником усіх прав і обов`язків Академії митної служби України.

Узявши участь у конкурсі на зайняття посади доцента кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, ОСОБА_6 не пройшов конкурсного відбору і на підставі витягу з протоколу №2 від 25 серпня 2016 року засідання вченої ради факультету управління 31.08.2016 року звільнений наказом Університет митної справи та фінансів №695-к (а.с.19).

Оскільки стаж роботи ОСОБА_6 в Університеті митної справи та фінансів становить понад 10 років, листом Університету митної справи та фінансів від 01.02.2017 №16-37/01/77 направлено повідомлення про необхідність звільнити службове житло та пропозицію про узгодження питання стосовно надання іншого житлового приміщення, також комісією Університету митної справи та фінансів здійснено неодноразові виїзди за адресою службової квартири з метою вручення вищевказаного листа, які також виявилися безрезультатними.

Оскільки ОСОБА_6 ухилявся від вирішення питання звільнення службового житла, Університет митної справи та фінансів 10.04.2017 року звернувся із позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська до ОСОБА_6 , про виселення зі службового жилого приміщення з наданням іншого жилого приміщення.

Згідно з довідкою від 26.01.2017 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , на час звернення Університету митної справи та фінансів до суду з позовом про виселення ОСОБА_6 зі службового житла, у ньому був зареєстрований лише ОСОБА_6 (а.с.24).

Після відкриття провадження по справі №199/2487/17, у службовому житлі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвала своє місце мешкання – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 17.05.2017 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.25).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2018 року ОСОБА_6 виселено із займаної службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із наданням іншого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 16,9 кв.м (а.с.20-22).

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року - залишено без змін (а.с.28-33).

Відповідно до листа Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради від 11.08.2020 року №4/5-140 встановлено, що відповідно до даних картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 08.02.2008 року;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 24.02.2017 року;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 25.05.2018 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 05.11.2019 року (а.с.171).

Позивач вказує, що також підтверджено представником відповідачів у відзиві, що відповідач ОСОБА_8 без реєстрації проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

Вказана обставина визнана учасниками справи та не підлягає доказуванню, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст.118 ЖК України, передбачено службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч.1 ст.122 ЖК України).

Відповідно до ст.124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ніколи не перебували у трудових відносинах ані з Університетом митної справи та фінансів, ані з Академією митної служби України.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідачів стосовно того, що відповідачі вселилися у вказану квартиру зі згоди колишнього наймача вказаного жилого приміщення ОСОБА_6 , який у 2007 році отримав службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю із 3-х чоловік, а тому як члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, мають право користуватися нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Як вже встановлено судом, виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровського районної ради Народних депутатів ОСОБА_6 21.01.2008 року видано ордер на жиле приміщення №00393 на право зайняття житлового приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , на сім`ю із 3-х осіб: квартиронаймач: ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_16 , син ОСОБА_11 (а.с.18).

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Однак, до суду не надано жодного доказу того, що відповідачі були членами сім`ї колишнього наймача службового приміщення ОСОБА_6 , постійно проживали разом з наймачем та вели з ним спільне господарство, крім цього до суду не надано доказів родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Так, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 був зареєстрований з 08.02.2008 року, натомість ОСОБА_3 зареєструвала своє місце мешкання за вказаною адресою лише 24.02.2017 року, вже після звільнення ОСОБА_6 із Університету митної справи та фінансів 31.08.2016 року, коли перестали існувати правові підстави для його користування службовим житлом.

Також, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2019 року встановлено, що інші особи ( ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 ) правових підстав на отримання іншого житла не мають оскільки не с членами сім`ї ОСОБА_6 , а доказів протилежного ОСОБА_6 до суду не надано.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно до ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. Така правова позиція визначена у справі за №6-2010цс16.

Згідно зі ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги зміст статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи із житлового приміщення.

Так, у рішенні від 02.12.2010 у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine", заява №19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Виселення особи із житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах "Дакус проти України" ("Dakus v. Ukraine") від 14 грудня 2017 року, заява N 19957/07; "Кривіцька та Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine") від 2 березня 2011 року, заява N 30856/03; "Садов`як проти України" ("Sadovyak v. Ukraine") від 17 травня 2018 року, заява N 17365/14).

Суд, надаючи оцінку пропорційності виселення відповідачів із службового житла, враховує, що відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення, без належної правової підстави, доводи сторони відповідача щодо вселення у вказану квартиру зі згоди колишнього наймача спірного жилого приміщення, як членів сім`ї, та потреби надання їм іншого житлового приміщення, об`єктивно не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та є недоведеними.

Поряд з викладеним, суд зазначає також і про те, що відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд при вирішення даного спору враховує норми Конвенції про захист прав дитини, оскільки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми, і останні не можуть бути позбавлені житла без доведених та законних на те підстав.

Право дітей, як членів сім`ї, на користування спірним житлом є похідним від права особи, яка має право користування службовим житлом, а оскільки відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вселилися у спірне житло без належної правової підстави, у суду є достатні підстави для виселення дітей разом з батьками, без надання іншого житлового приміщення.

У даному випадку, відсутні підстави для констатації порушення правил статті 8 Конвенції та ст.11 ЦПК України щодо пропорційності втручання в життя відповідачів, оскільки таке втручання є передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним в даному випадку, оскільки, службове житло використовується позивачем для забезпечення житлом його працівників, які також мають малолітніх дітей та не забезпечені житлом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов задовольнити та усунути перешкоди Університету митної справи та фінансів у здійсненні права користування й розпорядження майном, шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із службового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Така форма втручання у право на повагу до житла, на думку суду, відповідатиме співмірності такого заходу із переслідуваною законною метою.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на корить позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1051,00 гривень із кожного.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 13, 81, 89, 258, 263, 264, ЦПК України, ст. 9, 64, 118, 116, 124 ЖК України, суд, -

у Х В А Л И В:

Позов Університету митної справи та фінансів до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради та Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення, - задовольнити.

Усунути перешкоди Університету митної справи та фінансів у здійсненні права користування й розпорядження майном, шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із службового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Університету митної справи та фінансів 1051,00 гривень витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Університету митної справи та фінансів 1051,00 гривень витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12.08.2021 року.

Суддя