Ухвала суду № 98974953, 04.08.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7164/21

Провадження № 4-с/344/46/21

У Х В А Л А

04 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Івано-Франківський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), АТ ,,ПроКредит Банк” на бездіяльність ДВС та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

в заяві вказано, що на виконанні Івано-Франківського міського відділу ДВС знаходилось виконавче провадження №29346583 щодо виконання судового наказу №2н-179/2008 виданого 04.02.2008 року Івано-Франківським міським судом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗАТ ,,ПроКредит Банк” 34556,49 грн. заборгованості за кредитним договором. 23.04.2008 року за заявою стягувача на підставі вказаного судового наказу відділом ДВС відкрито виконавче провадження. 17.11.2011 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. 04.04.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна) виконавчий документ повернутий стягувачу. 31.03.2021 року представником скаржника адвокатом Горином В.М. на поштову адресу Івано-Франківського міського відділу ДВС надіслано заяву про скасування арешту майна. Згідно відповіді від 30.04.2021 року на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №29346583 з виконання наказу №2н-119, виданого Івано-Франківським міським судом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗАТ ,,ПроКредит Банк” 34556,49 грн. заборгованості за кредитним договором. 04.04.2013 року виконавче провадження завершено та по ньому винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження” (відсутність майна боржника). Дана підстава завершення виконавчого провадження у відповідності до Закону України ,,Про виконавче провадження” не передбачає зняття арешту з майна боржника. У всіх інших випадках арешт майна може бути знятий за рішенням суду. З відповіді також стало відомо, що стягувач, якому і було повернуто виконавчий документ, з 04.04.2013 року вдруге так і не пред`явив судовий наказ до виконання. Скаржник вважає, що орган ДВС в постанові від 04.04.2013 року про закінчення виконавчого провадження №29346583, в порушення вимог ст. 50 Закону України ,,Про виконавче провадження” (діючого на момент вчинення виконавчих дій), не вирішив питання про зняття арешту з майна ОСОБА_4 , що був накладений постановою від 17.11.2011 року, чим допустив бездіяльність. На даний час матеріали вказаного виконавчого провадження знищені. Тому скаржник просила визнати незаконними дії Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), які полягають у відмові у знятті арешту накладеного на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №29346583 та зобов`язати скасувати постанову про арешт майна від 17.11.2011 року.

Представником скаржника подано заяву про розгляд скарги за його відсутності та відсутності скаржника.

Інші сторони провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду скарги повідомлені належним чином, заперечень щодо скарги та клопотань щодо реалізації прав суду не подано.

04.02.2008 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗАТ ,,ПроКредит Банк” 34556,49 грн. заборгованості за кредитним договором.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав постановою від 17.11.2011 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження.

31.03.2021 року представник скаржника адвокат Горин В.М. звернувся до Івано-Франківського міського відділу ДВС із заявою про скасування арешту накладеного постановою від 17.11.2011 року у виконавчому провадженні №29346583 та видачу довідки про те, що виконавче провадження №29346583 знищено.

Згідно відповіді начальника Івано-Франківського МВ ДВС від 30.04.2021 року на виконанні перебувало виконавче провадження №29346583 з виконання наказу №2н-119, виданого 24.12.2012 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ЗАТ ,,ПроКредит Банк” 34556,49 грн. 04.04.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження” (відсутність майна боржника). Дана підстава завершення виконавчого провадження у відповідності до Закону України ,,Про виконавче провадження” не передбачає зняття арешту з майна боржника. А також роз`яснено, що відповідно до ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Постанова про арешт майна боржника не скасована.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України ,,Про виконавче провадження № 606-XIV”).

Згідно з п.2 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження” виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону України ,,Про виконавче провадження”, зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України ,,Про виконавче провадження” арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі статтею 49 Закону України ,,Про виконавче провадження” повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Передбачені ч.4 ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження” (в новій редакції) підстави для зняття арешту на теперішній час відсутні. Відповідно до ч.5 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Вимоги скаржника про визнання дій Івано-Франківського міського відділу ДВС, які полягають у відмові у знятті арешту та зобов`язання скасувати постанову про арешт майна не є обгрунтованими, оскільки орган виконавчої служби діяв у відповідності до вимог Закону, а тому, підстави для задоволення скарги відсутні.

Таким чином у задоволенні скарги необхідно відмовити.

В ч.1 ст.81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи Івано-Франківський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), АТ ,,ПроКредитБанк”на бездіяльність ДВС та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.О. Бородовський