Рішення № 98974396, 27.05.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4252/19

№ провадження 2/208/361/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Грищенко О.Л., Учасники справи

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської радипро визнання право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради про визнання право власності на нерухоме майно.

У своєму позові позивач просить суд з урахуванням уточнень, визнати за нею право власності на гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 26,0 кв.м., з присвоєнням управлінням містобудування та архітектури Кам`янської міської ради нової адреси нерухомого майна.

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що 20.06.1990 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів №177-3/23 «Про дозвіл на провадження проектно-вишукувальних робіт для будівництва 14-поверхового житлового будинкуна ІV мікрорайоні лівобережної частині міста з вбудовано-прибудованими приміщеннями спортивного клубу, палацу піонерів та школярів у лівобережній частині міста , АТС на 10000 номерів на ІV мікрорайоні, благоустрій набережної у лівобережній частині міста, реконструкція та розширення меблевої фабрики, виробничої бази СУ «Отделстрой» треста «Дніпродзержинськ буд», свято Варварської церкви в пгт. Карнаухівка, кооперативних гаражів в районі вул. Республіканської» було надано дозвіл Дніпровському металургійному комбінату на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва кооперативних гаражів в районі вул. Республіканська згідно схеми викопіювання.

Заводська районна Рада народних депутатів, керуючись рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів №177-3/23 від 20.06.1990 року, прийняла рішення №282 від 14.09.1990 року, яким затвердила список членів гаражно-будівельного кооперативу «Сталь» по вул. Республіканська. Під номером 12 в Списку працівників Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського на виділення ділянок для будівництва індивідуальних гаражів в кооперативі «Сталь» значиться позивач ОСОБА_1 .

16.08.1994 року складений технічний паспорт та видано реєстраційне посвідчення Бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 1543 про те, що гараж АДРЕСА_1 , зареєстрований в цілому за гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського районної ради народних депутатів №282 від 14.09.1990 року.

Коли вона звернулась до Державного реєстратора з метою реєстрації права власності на нерухоме майно у вигляді вищезазначеного гаражу, їй було повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 29,9 кв. м зареєстроване право власності на гараж за Відповідачем ОСОБА_2 на підставі укладеного ним договору купівлі-продажу від 12.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2019 року.

Також, Державним реєстратором їй було повідомлено, що ГБК «Сталь» вже не існує.

Після цього позивач звернулась до ОКП «Дніпродзержинське БТІ» із запитом щодо підтвердження права власності на гараж, на що була надана відповідь від 26.05.2019 року № 308 згідно якої вбачається про наявність реєстраційного посвідчення від 16.08.1994 року на вищезазначений гараж, зареєстроване на ім`я позивача, але при цьому було повідомлено про те, що реєстраційне посвідчення не входить до переліку документів, що підтверджують право власності, що підтверджується копією цієї відповіді.

ОКП «Дніпродзержинське БТІ» 21.03.2019 року було виготовлений новий технічний паспорт на вищезазначений гараж згідно якого вбачається, що гараж складається з А-1 - гаражу загальною площею 26,0 кв.м роком побудови 1993 рік, що підтверджується його копією.

25 серпня 2020 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Сітало Є.В. винесене рішення №53746108 про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно гараж АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що позивач не надав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Листом від 28.12.2020р. №62463 заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Д. Щербатовим відмовлено їй у присвоєні (зміні) адреси нерухомому майно (гаражу) у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності на гараж.

Листом від 04.12.2020р. №17/1263вих департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради повідомив позивача, що для належного оформлення права користування на земельну ділянку, на якій розміщено гараж, необхідно підтвердити право власності на об`єкт нерухомого майна.

18.01.2020р. листом №01-07/20 на адвокатський запит №13/01/2021-3 від 13.01.2021р. управлінням державного архітетурно-будівельного контролю міської ради повідомлено, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461 (далі - Порядок), замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

По суті лист управління державного архітектурно - будівельного контролю міської ради від 18.01.2020р. №01-07/20 є відмовою, у зв`язку з тим, що декларація щодо прийняття в експлуатацію об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у випадку прийняття гаражу в експлуатацію не передбачена, оскільки згідно частини 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки здійснюється лише забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала відзив на позов.

Представник Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради в судове засідання не з`явився, надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

01 липня 2019 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

22 січня 2020 р. ухвалою суду залучені треті особи.

16.04.2021 р. призначено справу до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до листав ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» гараж АДРЕСА_1 , кооператив «Сталь» на підставі рішення виконкому Заводської районної ради № 282 від 14.09.1990 р. ОСОБА_1 було видане реєстраційне посвідчення 16.08.1994 р. (а.с.9).

Як вбачається з архівного витягу Архівного управління Кам?янської міської ради від 02.04.2019 р. вирішено: затвердити список членів гаражно – будівельного кооперативу «Сталь» по вул. Республіканській (а.с.10).

Згідно до реєстраційного посвідчення ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» гараж АДРЕСА_1 зареєстрований в цілому на праві особистої власності на підставі рішення Заводського райвиконкому народних депутатів № 282 від 14.09.1990 р. (а.с.11), також на ім`я ОСОБА_1 виданий технічний паспорт на гараж АДРЕСА_1 (а.с12-18).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно до ч. 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктами 1,2,4 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення, а згідно із пунктом 10 частини 2 цієї ж статті визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретчпроти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені ст. 11 ПК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Нормами статті 41 Конституції України унормовано, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 частини 1 статі 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випалив встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до статі 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Отже, за змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Тобто, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності,

не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦПК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закон України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Як роз`яснено в пп. «б» п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. № 20 (зі змінами), при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відсутність право встановчого документу на спірний гараж не є підставою для відмови у задоволенні позову. Така позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року №8.4.-35//18/1).

VI. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідачем надана виписка з рішення № 178 від 09.07.1993 р. про те, що дозволити будівництво гаражів ОСОБА_3 , яка мешкає по АДРЕСА_2 (а.с.91), тобто виходячи з наданої виписки власником гаражу АДРЕСА_3 є відповідач ОСОБА_2 , а позивач є власником гаражу АДРЕСА_4 , тобто це є різні гаражі.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 181, 392 ЦК України ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської радипро визнання право власності на нерухоме майномайно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 право власності на гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 26,0 кв.м., з присвоєнням управлінням містобудування та архітектури Кам`янської міської ради нової адреси нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Похваліта С. М.