Ухвала суду № 98974392, 10.08.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2651/20

№ провадження 1-кп/208/4/21

УХВАЛА

10 серпня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Івченко Т.П.

суддів Ізотова В.М.

Савранського Т.А.,

при секретарі Чорнобривець Р.Є.,

за участю: прокурора Ляшенко М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калюжного Д.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Лисак О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12020040160000083, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

суд -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 11.08.2021 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з посиланням на ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування якого зазначив, що обвинувачені є особами які раніше відбували покарання, але відбувши його висновків для себе не зробили, обвинувачуються у особливо тяжкому кримінальному правопорушенні. На теперішній час не допитані всі свідки та не досліджені всі докази, що обґрунтовує заявлені ризики. Також враховуючи тяжкість можливого покарання, у разі визнання обвинувачених винних, останні перебуваючи на іншому більш м`якому запобіжному заході можуть ухилитися від суду. А тому інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Захисник Лисак О.О. вважала клопотання не обґрунтованим, так як жодний ризик не доведений та не обґрунтований. Всі докази зібрані в матеріалах кримінального провадження, вплинути на потерпілого та свідків обвинувачений не може, змінити зібрані докази також не може. А тому, звертаючи увагу на характеризуючи данні ОСОБА_2 який, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, враховуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, вважала необхідним змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. А у задоволенні клопотання прокурора – відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що підтримує позицію зазначену захисником.

Захисник Калюжний Д.Ю., діючи на захист обвинуваченого ОСОБА_1 зазначив що клопотання повинно ґрунтуватися на доказах які мають значення для вирішення клопотання. В той же час, прокурор постійно підтримує одні й ті ж ризики, не зазначаючи нових доказів на його обґрунтування. Враховуючи тривалість тримання під вартою його підзахисного, доцільним є зміна обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, так як у обвинуваченого наявне постійне місце проживання, соціальні зв`язки.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника, просив змінити раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, ОСОБА_1 , обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майно, поєднаному із погрозою насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, за кваліфікацією діяння ч. 3 ст. 187 КК України.

ОСОБА_2 , обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, за кваліфікацією діяння ч. 3 ст. 187 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, допитано обвинувачених, потерпілого, розпочато допит свідків сторони захисту, на даній стадії свідки сторони обвинувачення не допитані, також у повному обсязі не допитані свідки сторони захисту, не досліджені письмові та речові докази.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, визначеного в межах даного кримінального провадження, є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинувачених та позицію захисту, суд приходить до наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року продовжено обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід, у виді тримання під вартою, строк застосування якого спливає 11 серпня 2021 року.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , прокурор посилається на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що:

- обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;

- обвинувачений ОСОБА_2 може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на думку суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для кожного з обвинувачених окремо, переховуватись від суду.

Так, як за таких обставин, у разі визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного окремо, винним в інкримінованому їм злочині, останні повинні будуть понести покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, яке є виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик переховування від правосуддя, колегія суддів також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинувачених та тяжкість ймовірного покарання за ч. 3 ст. 187 КК України.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожний окремо, у випадку не продовження запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків, матимуть можливість контактувати зі свідками та потерпілим, здійснювати тиск на них, з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань також свідків.

При з`ясуванні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – потерпілий та свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

З цього приводу, суд звертає увагу, що на час розгляду клопотання вже був допитаний потерпілий, проте не допитані свідки обвинувачення та частина заявлених свідків захисту. А отже ризик впливу на потерпілого втратив свою актуальність, проте ризик впливу на свідків є актуальним, та враховується колегією суддів при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу та покладених обов`язків на обвинувачених.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього кримінального правопорушення, на наявність знятої та погашеної судимості як у обвинуваченого ОСОБА_1 так і у ОСОБА_2 в межах інших кримінальних проваджень не може підтверджує і не спростовує можливість про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як це стосується минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів, і виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки обвинувачених, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення їх вини.

Суд враховує характеризуючи данні на осіб обвинувачених, але зазначені обставини не нівелюють заявлені ризики - переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про можливе продовження тримання під вартою, як обраного запобіжного заходу як відносно обвинуваченого ОСОБА_1 так і відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків на які посилається сторона обвинувачення і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків були враховані судом при обранні запобіжного заходу та його продовженні, та що з моменту обрання такого запобіжного заходу як відносно обвинуваченого ОСОБА_1 так і відносно обвинуваченого ОСОБА_2 минув час, але значна частина ризиків залишила своє існування, що дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає обґрунтованості підозри, встановленим ризикам та особі обвинувачених.

При вирішенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених (кожного окремо), суд керується нормами закону, що визначають процедуру застосування запобіжного заходу. Однак окреслення питань у цьому випадку відбувається із врахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК).

Суд погоджується з твердженням захисника, що згідно з практикою ЄСПЛ ризики, які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу з плином часу можуть значно зменшитися, або взагалі перестати існувати. Проте, беручи до уваги обставини, зазначені в ухвали, та ризики які знайшли своє обґрунтування, під час розгляду заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що на теперішній час, з врахуванням встановлених ризиків, ризики переховування обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (кожного окремо) від суду та їх можливий вплив на свідків продовжують існувати, а отже, відсутні підстави для скасування або ж зменшення обсягу покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, зміни обраного запобіжного заходу.

На думку суду, оскільки іншим чином запобігти встановленим ризикам неможливо, то обмеження, застосовані до обвинувачених ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 (кожного окремо) є виправданими та забезпечують цілі кримінального провадження.

Суд також вважає, що зміна відносно обвинувачених ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 (кожного окремо) виду запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, такий як домашній арешт, про що просила сторона захисту, з урахуванням обставин цього кримінального провадження, описаних вище, не сприятиме його дієвості, адже сторона захисту не навела суттєвих аргументів для такої зміни обраного запобіжного заходу, так як зазначені вище із заявлених прокурором ризиків, знайшли своє підтвердження та є актуальними.

Отже продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (кожного окремо) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишаються актуальними, тому при продовженні запобіжного заходу, суд погоджується із доводами прокурора про необхідність його продовження, та що суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час не встановлено.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням обґрунтованої підозри в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України, суд також не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Калюжного Д.Ю., щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 10 вересня 2021 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Лисак О.О., щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 10 вересня 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Головуючий суддя Івченко Т. П.

Суддя Ізотов В. М.

Суддя Савранський Т. А.