Рішення № 98974254, 09.08.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4841/20

Провадження № 2/211/551/21

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гіди О. С.,

при секретарі Чернушкіної Г.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

за відсутності: відповідачів ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про витребування та звернення стягнення на предмет застави, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в якому просить витребувати транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , технічний паспорт та комплект ключів до автомобіля із володіння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та передати транспортний засіб Акціонерному товариству «Альфа-Банк» (далі по тексту - АТ «Альфа-Банк») на період до його реалізації. У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 718 від 26.05.2006, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі по тексту – АКБ СР «Укрсоцбанк») та громадянкою України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі 93 240,98 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобілю АТ «Альфа-Банк» шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження за початковою ціною визначеною оцінкою майна на момент продажу, Та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі по тексту – ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_5 було укладено Договір кредиту № 992АІ11121017001 на купівлю автотранспортних засобів. Позивач є правонаступником щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», та є новим кредитором за укладеним з ОСОБА_5 Кредитним договором. Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Кредитного договору, Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошові кошти у сумі 163 779,00 зі сплатою процентів, в розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 17.10.2012 в забезпечення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено Договір застави транспортного засобу № 992АІ11121017001-ЗАСТ, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2614, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала у заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР ДАІ міста Кривий Ріг ГУМВС України в Дніпропетровській області 16.10.2012, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР ДАІ міста Кривий Ріг ГУМВС України в Дніпропетровській області 16.10.2012. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Кредитного договору, кредит було надано позичальнику на наступні цілі: споживчі потреби. 18.10.2012 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження на вказаний вище автомобіль. Відповідач ОСОБА_5 тривалий час порушувала умови кредитного договору та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, в результаті чого в неї виникла заборгованість за Кредитним договором № 992АІ11121017001 від 17.10.2012 у розмірі 93 240,98 грн. З метою захисту порушених прав та законних інтересів, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, за результатами розгляду якої 18.05.2015 ухвалено рішення № 43/14, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та стягнено з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Кредитним договором № 992АІ11121017001 від 17.10.2012 у розмірі 93 240,98 грн. та витрати по сплаті третейського збору в розмірі 1 332,41 грн. 17.09.2015 Голосіївським районним судом міста Києва постановлено ухвалу № 752/13667/15-ц, якою задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 18.05.2015 в справі № 43/14. На підставі виданого виконавчого листа в Довгинцівському ВДВС м. Кривий Ріг у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження. Разом з тим, позивач дізнався, що автомобіль, який є предметом застави перереєстровано на ОСОБА_4 та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідно до наданої відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області вбачається, що з 29.08.2015 спірний автомобіль було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 , що є порушенням умов договору застави. Враховуючи той факт, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на момент відчуження та станом на сьогодні присутні відомості про обтяження предмета застави, тому ОСОБА_4 не є і не може бути визнана добросовісним набувачем вказаного автомобілю, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача АТ «Альфа-Банк» Кузьменко М.В. на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пізняк В.І., у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, та просив застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 09.12.2020, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.08.2015 вона законно придбала у третіх невідомих їй раніше осіб автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , НОМЕР_1 . Після укладення вказаного договору вона перереєструвала автомобіль на своє ім`я, отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та держаний номер НОМЕР_4 . Перед проведенням перереєстрації автомобіля працівниками ТСЦ МВС перевірялися як власник, так і автомобіль на наявність обтяжень. На момент купівлі вказаного транспортного засобу будь-яка інформація про обтяження була відсутня. ОСОБА_4 вважає, що вона не є боржником та стороною договору застави, а є добросовісним набувачем вказаного вище автомобілю.

Відповідно до відповіді на відзив ОСОБА_4 , представником позивача АТ «Альфа-Банк» - адвокатом Мартиненком В.В., подано відповідь на відзив, в якому він просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у відповіді.

У відповідь відповідач ОСОБА_4 подала до суду заперечення, згідно якого вона вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вона є добросовісним набувачем і позивач не надав доказів протилежного.

Вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пізняка В.І., дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому встановлено, що 17.10.2012 між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач у справі – АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_6 було укладено Договір кредиту № 992АІ11121017001 на купівлю автотранспортних засобів. Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Кредитного договору, Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошові кошти у сумі 163 779,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Процента ставка за Кредитом встановлюється в розмірі 24,00 % річних на перший річний період користування Кредитом, тобто строком до 30.09.2013. На кожний наступний річний період Процентна ставка за Кредитом, встановлюватиметься в порядку, визначеному п. 2.7. Договору. Відповідно до п. 1.1.1. кінцевий термін повернення заборгованості по Кредиту до 16.10.2014 (а.с. 7-13, 66 – копії Кредитного договору, заяви, пам`ятки, свідоцтва про шлюб).

17.10.2012 у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено Договір застави транспортного засобу № 992АІ11121017001-ЗАСТ, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2614, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала у заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР ДАІ міста Кривий Ріг ГУМВС України в Дніпропетровській області 16.10.2012, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого 16.10.2012 ВРЕР ДАІ міста Кривий Ріг ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 14, 15, 20).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 26.02.2020 № Р20695: зареєстровано обтяження - застава рухомого майна на автомобіль Volkswagen, модель Touareg, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № VIN – НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_5 , підстава обтяження – передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 15.10.2019, видавник: Комісія для проведення реорганізації АТ «Укрсоцбанк», договір застави № 992АІ11121017001-ЗАСТ від 17.10.2012, АТ «Укрсоцбанк», відомості обмеження відчуження - заборонено відчужувати, обтяжувач - АТ «Альфа-Банк», боржник – ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , термін дії – 21.10.2024, зареєстровано звернення стягнення 19.08.2019 (а.с. 16).

ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого на даний час є АТ «Альфа-Банк», належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит у визначеному розмірі, а остання належним чином зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала.

ПАТ «Укрсоцбанк» з метою захисту порушених прав та законних інтересів звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, за результатами розгляду якої 18.05.2015 ухвалено рішення № 43/14, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та стягнено з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Кредитним договором № 992АІ11121017001 від 17.10.2012 у розмірі 93 240,98 грн. та витрати по сплаті третейського збору в розмірі 1 332,41 грн.

17.09.2015 Голосіївським районним судом міста Києва постановлено ухвалу № 752/13667/15-ц, якою задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 18.05.2015 в справі № 43/14 (а.с. 21). На підставі виданого виконавчого листа в Довгинцівському ВДВС м. Кривий Ріг у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до наданої відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області від 20.05.2020 за № 31/4-71аз (а.с. 22) вбачається, що станом на 19.05.2020 транспортний засіб марки «Volkswagen Touareg» з номерним знаком НОМЕР_5 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 02.12.2014:

-02.12.2014 дійсно зареєстровано за громадянкою ОСОБА_5 ;

-03.12.2014 вищевказаний автомобіль знято з обліку для реалізації;

-01.08.2015 вищевказаний автомобіль з іншим номерним знаком зареєстровано за власником – фізичною особою;

-29.08.2015 вищевказаний автомобіль з номерним знаком НОМЕР_4 зареєстровано за громадянкою ОСОБА_4 .

Власником спірного автомобілю на момент його придбання відповідачем ОСОБА_4 була не встановлена судом фізична особа, яка зареєструвала за собою автомобіль - 01.08.2015, а не відповідач у справі ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша статті 589 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до п. 1.9. укладеного Договору застави, передача предмета застави у володіння, користування та розпорядження іншим особам без письмової згоди заставодержателя забороняється.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору застави, заставодавець зобов`язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, а також не здійснювати передачу предмета застави в оренду, спільну діяльність, користування та володіння третіх осіб, не використовувати предмет застави в комерційних цілях, тощо.

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань (стаття 1 Закону України «Про заставу»), в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Статтями 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином на підставах встановлених договором або законом, а частиною другою статті 589 ЦК України визначено право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяження рухомого майна» реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

У статті 28 Закону України «Про заставу» перераховані випадки, коли припиняється застава, а саме: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставного майна; при закінченні терміну дії права, складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, встановлених Законом.

Відповідно до частини першої статті 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 590 ЦК України).

За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином (якщо інше не встановлено законом). Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 02 березня 2020 року у справі № 461/11912/15-ц.

Відповідачем ОСОБА_4 не було надано належних та допустимих доказів того, що вказане обтяження на момент придбання нею спірного автомобіля було скасоване, тому її доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що станом на 29.08.2015 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було відсутнє вище вказане обтяження не відповідають дійсності. Доводи про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, яка набула право власності на спірний автомобіль є безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що застава транспортного засобу була належним чином зареєстрована, та автомобіль відчужувався у періоди, коли був під обтяженням, тобто відчуження транспортного засобу було заборонено, а тому відсутні правові підстави визначені законодавством України для визнання відповідача ОСОБА_4 добросовісним набувачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що строк дії кредитного договору закінчився - 16.10.2014, у зв`язку з чим 17.10.2014 у банка виникло право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, яке в силу ст. 257 ЦК України, обмежене трьома роками, то останнім днем для вимоги виконання зобов`язання, у тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет застави є 18.10.2017, а отже, подаючи позов 30.06.2020 банк очевидно пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим наявні беззаперечні підстави для відмови у позові.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

Переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

При цьому позовна давність переривається саме пред`явленням позову, а не постановленням судового рішення.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18).

В обґрунтування своїх доводів представник відповідача ОСОБА_2 посилається на рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 18.05.2015 в справі № 43/14, яким позов банку до боржника ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з боржника ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у зв`язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань. Судом достовірно не встановлено, коли саме було подано даний позов до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», але, враховуючи, що 18.05.2015 ухвалено рішення у справі, тобто строк позовної давності за вимогами до основного боржника перервався, перебіг цього строку почався заново. З вказаним позовом до суду банк звернувся відповідно до поштової відмітки - 30.06.2020, тобто зі спливом пропущеного 3-річного строку (а.с. 46).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Таким чином, з 19.05.2015 у кредитора (банку) виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте АТ «Альфа-Банк» звернулося із позовом до суду до позичальника лише у 30.06.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України. При цьому заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (§ 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»;§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що у позові щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави необхідно відмовити внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пізняк В.І., та у вимозі про витребування майна слід також відмовити, оскільки вказана позовна вимога є похідною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про витребування та звернення стягнення на предмет застави– відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. С. Гіда

Повний текст судового рішення складений 13.08.2021.