Рішення № 98971843, 29.07.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2561/18

Провадження № 2/946/1136/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Грубіян Л.І.

при секретарі: Івановій Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про анулювання актового запису про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати протиправними дії Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області щодо внесення запису про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мотивуючи позов тим, що в 1992 році вона зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_2 про що зроблено актовий запис № 532 від 22.09.1992р

Протягом всього часу з 1992 по 2017 роки вони проживали однією сією, вели спільне господарство, виховували дитину та інше.

В 2001 році за ініціативою її чоловіка, - ОСОБА_2 та безпосередньо ним самим було оформлено розірвання шлюбу. В 2005 році відповідні відмітки він зробив і в її паспорті та надав їй копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 23.02.2,005р., серія НОМЕР_1 . Яким чином він це робив вона не знала, але цілком йому довіряла, так як він запевняв її, що так треба для його роботи та ведення їх спільних справ.

Фактично подружжя прийняло рішення фіктивно розірвати шлюб через проблеми на роботі, з метою збереження спільного майна та сімейного спокою, однак вони не мали наміру розлучатися, оскільки насправді продовжували проживати спільним подружнім життям, придбавали майно (квартири, гаражі, автомобілі, побутову техніку та вели спільне господарство, виховували сина та разом відпочивали і подорожували.

Проте, в 2017 році несподівано для неї її чоловік звернувся до суду із позовом до неї та їхнього спільного сина про визнання їх такими, що втратили право проживання та виселення.

Під час розгляду справи за його позовом виникли певні обставини щодо фіктивного розірвання шлюбу між нею та гр. ОСОБА_2 . Всіма сімейними справами щодо оформлення будь-яких документів відносно спільного майна та особистих сімейних стосунків завжди займався її чоловік, якому вона довіряла.

Але під час розгляду спору про її виселення у неї виникли сумніві щодо порядності гр. ОСОБА_2 та з`ясувалося, що тривалий час він вводив її в оману, зловживав довірою завдяки чому приховував їхнє спільне майно та інше.

Зокрема з`ясувалося, що суд не приймав ніякого рішення про наше розлучення, хоча її чоловік тривалий час запевняв її в іншому.

На її запит до суду голова Ізмаїльського міськрайонного суду надав відповідь у вигляді довідки за № 03-04/64/2018 від 16.03.2018р. із якої вбачається, що рішення суду про розірвання шлюбу між гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого її чоловік зареєстрував і оформив розірвання шлюбу судом взагалі не приймалося, а справа про розірвання шлюбу судом не розглядалася

Кодекс про шлюб та сім`ю України (втратив чинність з 01.01.2004 року), який також має бути застосований до правовідносин по цій справі, передбачав порядок розірвання шлюбу у судовому порядку (ст.39) та його припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану (ст.44).

Таким чином, без рішення суду вона не має можливості захистити та відновити порушені права, в зв`язку з чим вона звернулась до суду.

Представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнала, у судовому засіданні надала письмові пояснення та пояснила, що Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залучений для участі у судовому засіданні по справі № 500/2561/18 за заявою ОСОБА_1 про анулювання актового запису про розірвання шлюбу. Заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що у Ізмаїльському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є актовий запис про розірвання шлюбу № 82 від 21.03.2001року складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.1 глави 3 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 р. №52/5 (у редакції Мін`юсту від 24.12.2010 р. № 3307/5) розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація розірвання шлюбу може проводитись незалежно від строку, що минув після постановленім судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу.

Згідно п.6 глави 3 розділу Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", проводиться за письмовою заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, яка подається подружжям або одним з них, по пред`явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

21 березня 2001 року відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_2 звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про розірвання шлюбу від 15.02.2001. На підставі зазначеного рішення суду відділом був складений актовий запис про розірвання шлюбу № 82 від 21.03.2001 року та заявнику було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.03.2001 року

Відповідно до п.10 глави 3 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, якщо розірвання шлюбу реєструється одним із подружжя, то при складанні актового запису до нього вносяться всі необхідні відомості щодо цієї особи. Щодо другого з подружжя зазначаються лише прізвище до розірвання шлюбу, власне ім`я, по батькові і сума державного мита, яку він має сплатити відповідно до рішення суду. У цьому разі в свідоцтві про розірвання шлюбу зазначається прізвище, присвоєне після розірвання шлюбу, лише тому з подружжя, який зареєстрував розірвання шлюбу.

23 лютого 2005 року ОСОБА_1 звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про розірвання шлюбу від 15.02.2001 року по справі №2- 1538-2001.

У зв`язку з цим відділом доповнено актовий запис про розірвання шлюбу № 82 від 21.03.2001 року відомостями про дружину на підставі її паспорту серії НОМЕР_3 , виданому Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 29.08.1996 року та, відповідно, заявниці було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 23.02.2005 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 звинувачує свого колишнього чоловіка у тому, що він обманним шляхом, скориставшись її довірою, особисто у її паспорті проставив відмітки про розірвання шлюбу і отримав на її ім`я свідоцтво про розірвання шлюбу.

Представник відповідача пояснила, що позивачем ОСОБА_1 особисто було надано витяг з рішення суду по справі №2-1538-2001 від 15.02.2001 року, в якому зазначено про розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Даний витяг містить гербову печатку та підпис судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Р

Вимога анулювати актовий запис є абсолютно безпідставною. Зазначений актовий запис був складений на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про розірвання шлюбу №2-1538-2001 від 15.02.2001 року. Відповідно до ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Актовий запис про розірвання шлюбу № 82 від 21.03.2001 року, був складений на підставі рішення суду від 15.02.2001 року, що визнано позивачкою та третьою особою ОСОБА_2 , останньому було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 в той же день.

Рішення суду яке було підставою для складання актового запису про розірвання шлюбу набуло законної сили не оскаржувалось позивачкою у встановленому законом порядку, не скасовувалось, тому на день проведення реєстрації розірвання шлюбу воно було чинним, те що в суді не збереглась справа РАГС не винен.

Тому вважають, що правових підстав для анулювання зазначеного актового запису про розірвання шлюбу немає.

Відповідно до ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Також, має певне правове значення та обставина, що позов про визнання розірвання шлюбу фіктивним заявлено позивачкою по закінченню понад 18 років, хоча вона знала про складення цього актового запису після розірвання шлюбу ще у 2001 році тому, що особисто відвідувала судові засідання та особисто зареєструвала розірвання шлюбу.

Датою розірвання шлюбу є 21.03.2001 року.

За положенням ст.ст.71, 75, 80 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла до 2004 року, загальний строк позовної давності встановлений в три роки. Позовна давність застосовувалась в обов`язковому порядку. Таким чином, позивачка пропустила без поважних причин встановлений строк позовної давності.

Під час оформлення розірвання шлюбу у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданому Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 29.08.1996 року було проставлено штамп про розірвання шлюбу та, відповідно, заявниці було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 23.02.2005 року.

Під час останнього судового засідання ОСОБА_1 пред`явила свій паспорт для посвідчення своєї особи. Наявність відмітки у паспорті про розірвання шлюбу також свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з 2005 року про розірвання шлюбу, але вона не зробила спроб за стільки років позбавитись цієї «незаконної відмітки».

Крім того, звертають увагу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області на той факт, що у якості відповідача зазначений «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області». Такого відділу взагалі не існує, та, відповідно, немає бути такого відповідача.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засідання просили відмовити у позові в повному обсязі, надали пояснення по справі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка суддя ОСОБА_4 , пояснив що розглядав чи ні справу про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_5 в 2001 році він не пам`ятає, але в наданій для огляду виписці з судового рішення наявний дійсно його підпис, що значить на день підписання виписки з рішення цивільна справа була і рішення суду було в справі, його підпис скріплено печаткою суду.

Розглянувши справу, вислухавши позивачку та її представника, представників відповідача, третю особу та його представника перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні,21.03.2001 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, про що 21.03.2001 року складено відповідний актовий запис за №82 (а.с.60), що підтверджується виданою 21.03.2001 року копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с.145)

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Статтею 15 Закону передбачено, що державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. Державна реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їх заявою. Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться після закінчення одного місяця від дня подання відповідної заяви, якщо вона не була відкликана. У разі якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за заявою другого з подружжя.

Відповідно до розділу 2 Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Актовий запис цивільного стану складається у присутності заявника, крім випадків, передбачених цими Правилами, та друкується на паперових носіях у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим номером. Нумерація актових записів цивільного стану кожного виду державної реєстрації починається з першого номера і ведеться послідовно протягом року з 1 січня до 31 грудня включно.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану ознайомлює заявника з даними, унесеними до актового запису цивільного стану, що засвідчується його підписом у відповідній графі паперового носія актового запису, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Після цього актовий запис засвідчується підписами керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану, і скріплюється печаткою.

На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього органом державної реєстрації актів цивільного стану, яким проведено державну реєстрацію акта цивільного стану, Міністерством юстиції України видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану. Свідоцтво підписується керівником органу, що його видав, та засвідчується печаткою такого органу.

Відповідно розділу 3 зазначеного Наказу Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках.

Порядок анулювання актового запису регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі - Правила №96/5).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводяться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або відмову у цьому. У разі відмови у внесення змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його зберігання (частина друга статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до пункту 4.4 Правил №96/5 анулювання первинного актового запису цивільного стану проводиться на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України (недійсний шлюб), - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України.

За нормами ст. 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно п. 75 Інструкції «Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні» затвердженою наказом Мінюсту УРСР N 22/5, 29 грудня 1984 р. реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за заявою подружжя або одного з них по пред`явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. У відповідності до п. 76 Інструкції шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя.

Суд вважає, що позивачем не наведено переконливих та належних доказів на підтвердження того факту, що оскаржуваний нею актовий запис про розірвання шлюбу складено із порушенням вимог закону, що діяв на час складання актового запису та те, що відповідач порушив права, свободи чи інтереси позивача .

Суд, також звертає увагу на те , що за словами самої позивачки остання дізналася про розірвання шлюбу після більше ніж сімнадцяти років з моменту такого розірвання .

З наявних матеріалів вбачається, а саме в позовній заяві вказано: «Фактично подружжя прийняло рішення фіктивно розірвати шлюб через проблеми на роботі, з метою збереження спільного майна та сімейного спокою», отже намір розірвати шлюб був, спочатку з позовом про розірвання шлюбу звернулась позивачка 6.07.2000р., з мотивацією що сумісне життя стало не можливим (а/с16), ця заява не була розглянута за примирення сторін, в подальшому звертався ОСОБА_2 . В матеріалах справи маються противоречиві довідки №04/64 від 16.03.1018 року, що справа про розірвання шлюбу Ізмаїльським судом не розглядалась (а/с5) та довідка №05-03/21/2019 від 08.05.2019 р. що справа розглядалась з посиланням на судові журнали(а/с93,115), в судовому засіданні журнали оглядались, маються копії(а/с133-136). Тому суд приймає до уваги довідку за 2019 рік. Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що підписав виписку з рішення, за наявності самого рішення в справі. Позивач не оспорює, що в неї є свідоцтво про розірвання шлюбу з 2005 року, в судовому засіданні надала для огляду паспорт(долучила до матеріалів справи його копію) в якому мається штамп про розірвання шлюбу від21.03.2001р., з вказаним позовом вона звернулась до суду, коли виник спір про її виселення з житла.

З 2001 по 2018 рік в позивачем не оспорювалось рішення суду, не було скарг на дії працівників відділу РАГСу.

Водночас, судом також встановлено, що здійснюючи запис про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 відповідач діяв на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил №96/5.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відсутність відомостей за обліковими статкартками суду про інші позови про розірвання шлюбу у певний період з цими сторонами , враховуючи закінчення термінів зберігання цивільних справ відповідної категорії та строк, який минув після розірвання шлюбу за встановленими вищезазначеними обставинами справи з урахуванням доказів, які надані сторонами, не може бути підставою для задоволення позовних вимог у співвідношенні із вказаними підставами дійсного позову, у зв`язку з чим у такому позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,78,79,80,81,82,83,95,258,259,263,264,265,267,268,274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 29.08.1996 року, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 37977227, адреса: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Суворова, будинок, 26), третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про анулювання актового запису про розірвання шлюбу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.І.Грубіян