Рішення № 98970509, 04.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 910/18475/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за первісним позовом

державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 4, код 33240887)

про стягнення 92543,58 гривень

та за зустрічним позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 4, код 33240887)

до

державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069)

Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 50, код 43173325)

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи за первісним позовом:

від позивача: Коноваленко І.М.;

від відповідача: Повар О.М., Дзюбенко С.М.;

від відповідача: Котовський В.М.

До Господарського суду міста Києва звернулося державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про стягнення 92543,58 гривень заборгованості на підставі Договору оренди № 1804 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 (далі - Договір), з якої: 38158,44 гривень основного боргу; 13185,76 гривень пені; 33997,47 гривень штрафу; 2749,76 гривень 3% річних; 1452,15 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інтреавіа» в порушення умов Договору своєчасно не сплатив орендну плату (відповідно до п. 3.6 Договору) за користування майном у період лютий-травень 2020, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед ДП «МА «Бориспіль» в розмірі 38158,44 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення суми пені, штрафу, 3% та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18475/20 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» звернулося до суду із зустрічним позовом до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якому просило зобов`язати відповідачів вчинити певні дії, а саме провести перерахунок орендної плати, відрахувати суму сплаченого завдатку та повернути надміру сплачені кошти завдатку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2021 зустрічний позов ТОВ «Інтеравіа», після усунення ним недоліків позовної заяви, прийнято для його спільного розгляду із первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 справу № 910/18475/20 передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 26.05.2021. В подальшому розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

26.05.2021 на адресу суду від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява від 25.05.2021 про уточнення позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом остаточно визначив позовні вимоги та просив суд:

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити перерахунок орендної плати за приміщення з 12 березня 2020 року і до 22 травня 2020 року шляхом зменшення нарахованої суми орендної плати на 50%;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити повернення надміру сплачених коштів завдатку в сумі 212006,2 гривень;

- стягнути з ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надміру сплачені кошти завдатку в сумі 151433 гривень.

Крім того, 26.05.2021 представником позивача за зустрічним позовом було подано відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, відзив на первісну позовну заяву та клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою суду із занесення до протоколу судового засідання від 26.05.2021 перелічені заяви було прийнято судом, подальший судовий розгляд зустрічного позову здійснювався щодо позовних вимог, остаточно визначених у заяві від 25.05.2021.

09.06.2021 на адресу суду від Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.06.2021, з урахуванням ухвали суду від 05.07.2021 (про виправлення помилки) підготовче провадження було закрите та призначено справу до розгляду по суті на 07.07.2021.

В судовому засіданні від 07.07.2021 судом було оголошено перерву до 04.08.2021.

В судове засідання 04.08.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував та просив суд відмовити в задоволенні первісного позову, та наполягав на задоволенні вимог за зустрічним позовом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (орендар) був укладений Договір оренди № 1804 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 14-19, 22, 25-32, 67-84, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.160.НЛТНПД162, загальною площею 458,1 кв.м, на 1-му поверсі будівлі надземних перонних бригад (далі - майно), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 21244247,00 грн, без врахування ПДВ.

Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення побутових кімнат для технічного персоналу (роздягальні).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту передачі-приймання майна. (п. 2.1 Договору).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року – 265553,09 грн, без ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами п. 5.7 Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до наданих позивачем за первісним позовом рахунків-фактур, відповідачу за первісним позовом за період лютий-травень 2020 було нараховано 1339293,55 гривень суми орендної плати за користування майном, з якої 560038,98 гривень підлягало сплаті позивачу за первісним позовом відповідно до умов п. 3.6 Договору, яка не була оплачена відповідачем за первісним позовом в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 422019,03 гривень.

У зв`язку з припиненням дії Договору у відповідності до Додаткової угоди № 5 від 07.09.2020, Майно було повернуто відповідачем позивачу згідно підписаного сторонами та погодженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Акту № 2 приймання-передачі орендованого майна від 22.05.2020.

У зв`язку із поверненням орендованого майна 22.05.2020, позивачем за первісним позовом здійснено коригування виставлених рахунків з 23-31 травня 2020 року, у зв`язку із чим позивачем 31.07.2020 було складено коригуючий рахунок на суму 40836,14 гривень.

Крім того, враховуючи наявність завдатку, який був сплачений відповідачем у відповідності до п. 5.6. договору, позивачем було зараховано суму завдатку в рахунок погашення заборгованості за користування орендованим майном за останні місяці дії договору.

Внаслідок чого, як стверджує позивач, у відповідача утворилася сума заборгованості, що становить 38158,44 гривень, яка ним сплачена не була, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій на суму боргу та звернення до суду із даним позовом про стягнення суми заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій.

Заперечуючи проти позову, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, згідно якого просить:

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити перерахунок орендної плати за приміщення з 12 березня 2020 року і до 22 травня 2020 року шляхом зменшення нарахованої суми орендної плати на 50%;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити повернення надміру сплачених коштів завдатку в сумі 212006,2 гривень;

- стягнути з ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надміру сплачені кошти завдатку в сумі 151433 гривень.

В обгрунтування зазначеного позову, ТОВ «Інтеравіа» посилається на ту обставину, що внаслідок рішень органів державної влади (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин), розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р (яким тимчасово закрито з 00 год 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення), постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 (якою заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою), ТОВ «Інтеравіа», основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність (на підприємстві встановлено простой за наказом генерального директора) та не мало змоги використовувати майно, орендоване за Договором.

Та оскільки, Постанова Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» зобов`язує орендодавців забезпечити нарахування орендної плати починаючи із дати встановлення карантину у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах), ТОВ «Інтереавіа» вважає, що після виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначеного обов`язку та врахування суми сплаченого на користь відповідачів за зустрічним позовом за договором оренди завдатку, надмірна сума завдатку має бути повернута та стягнута на користь позивача за зустрічним позовом.

Відповідною правовою підставою для зменшення розміру орендної плати позивачем за зустрічним позовом визначено Постанову Кабінету Міністрів України № 611 від 15.06.2020, п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України та ч. ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Оскільки результати розгляду справи за первісним позовом перебувають у прямій залежності від наслідків вирішення судом зустрічного позову, суд вважає за доцільне в першу чергу надати правову оцінку обставинам, викладеним у зустрічному позові, оскільки у випадку його задоволення виключатиметься повністю або частково задоволення первісного позову.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. ч. 1, 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1); наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4); наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6).

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.

Пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна позивач за зустрічним позові посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, якою з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин; розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; постанову Кабінету Міністрів України № 228 від 23 березня 2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; рішення ДП «МА «Бориспіль» перевести обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F», наказ генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 29 від 31.03.2020, яким у ТОВ «Інтеравіа» встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020, наказ генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 31 від 24.04.2020, яким період простою продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на відновлення авіасполучення в крані та світі.

Однак, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не був обмежений у можливості користування орендованим майном, а обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого майна та його використання. Суд також зазначає, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений протягом спірного періоду можливості доступу до орендованого майна та використання його, зважаючи на те, що за умовами договору орендоване майно використовується з метою розміщення побутових кімнат для технічного персоналу (роздягальні).

Отже, в перебігу розгляду справи судом не було встановлено тих обставин, з якими закон, зокрема положення ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України пов`язують можливість звільнення позивача за зустрічним позовом від обов`язку сплачувати орендну оплату або зменшення її розміру. В обох випадках (звільнення та зменшення розміру орендної плати) головною передумовою для виникнення права на таке звільнення або зменшення є наявність певного проміжку часу, коли майно не могло використовуватися в господарській діяльності орендаря, в тих цілях, які визначені договором оренди.

Як вже зазначалося, приміщення, що є предметом договору оренди отримано з метою забезпечення побутових потреб працівників відповідача за первісним позовом, які задіяні в процесі здійснення безпосередньої господарської діяльності ТОВ «Інтеравіа» в аеропорту «Бориспіль», а саме в обслуговуванні повітряних суден.

Товариство в перебігу розгляду справи не заперечувало як самого факту продовження користування орендованим майном, так і факту здійснення господарської діяльності в період введеного карантину.

Головною обставиною, на яку позивач за зустрічним позовом посилався у своїх запереченнях проти первісного позову та у своєму зустрічному позові є те, що об`єм тих послуг, що зазвичай, до введення карантину, товариство надавало значно зменшився через закриття чи в значній мірі зменшення авіасполучення.

З цього вбачається, що позивач за зустрічним позовом продовжував здійснювати господарську діяльність в аеропорту «Бориспіль» навіть після введення карантину, певна кількість літаків ним обслуговувалася, адже припинення авіасполучення не стосувалося певної категорії перевезень, зокрема евакуаційних рейсів.

В даному випадку вбачається істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору, що могло бути підставою для зміни чи розірвання договору з цих підстав в порядку, передбаченому ст. 652 Цивільного кодексу України, адже цілком ймовірно товариству не була потрібна та кількість побутових приміщень, що були необхідними для звичайних умов здійснення товариством своєї господарської діяльності в аеропорту «Бориспіль».

Істотна зміна об`ємів послуг, що зазвичай надавалися позивачем за зустрічним позовом, не свідчить про неможливість користування орендованими приміщеннями. Відсутність господарської потреби у користуванні орендованими приміщеннями також не є тотожним неможливості користування ними.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати, що позивача за зустрічним позовом мало бути звільнено від обов`язку сплачувати оренду плату на період введеного карантину ані в порядку передбаченому ст. 762 Цивільного кодексу України, ані в порядку, передбаченому п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень ТОВ «Інтеравіа» про наявність підстав для зменшення розміру орендної плати на 50%, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Так, пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

Згідно умов Договору цільовим призначенням орендованих приміщень є розміщення побутових кімнат для технічного персоналу (роздягальні), тобто зазначені приміщення не використовувалися та не були пристосовані до їх використання у якості офісних.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що побутові приміщення (роздягальні) цілком охоплюються більш широким визначенням – «офісні приміщення» судом відхиляються з огляду на те, що цільове призначення приміщення чітко визначено умовами Договору. До того ж, п. 9 Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 785 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» для використання орендованого майна з метою розміщення офісу орендна ставка дорівнює 18%, коли як щодо майна, що є предметом договору оренди застосовано орендну ставку у розмірі 15%.

З огляду на цільове призначення орендованих приміщень, яке визначено в Договорі, віднесення їх до офісних тільки із метою застосування до позивача за зустрічним позовом пільг, визначених Постановою № 611 було б штучним, нормативно не обґрунтованим та свідчило б про невиправдане вільне трактуванням положень Постанови № 611 на користь позивача за зустрічним позовом, що не відповідало б критеріям законності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені договором та підстав для задоволення зустрічного позову судом не встановлено, що зумовлює висновки суду про відмову у його задоволенні.

Щодо позовних вимог за первісним позовом, суд приходить до наступних висновків.

Щодо вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 38158,44 гривень.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

За змістом ч.1. ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, з урахуванням проведеного коригування нарахувань з орендної оплати за травень 2020 року після припинення договору з 22.05.2020, та врахування позивачем суми завдатку, внесеного відповідачем за первісним позовом, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 38158,44 гривень, яка залишилася не сплаченою відповідачем.

Відповідачем за первісним позовом зазначені твердження позивача не спростовано, контррозрахунку стягуваної суми основного боргу ним не надано, заперечень, щодо правильності відображення нарахованої згідно рахунків за лютий-травень 2020 року суми орендної плати та правильності врахування внесеного відповідачем за первісним позовом завдатку, а також порядку його зарахування, не висловлено, окрім як у зустрічному позові вказано про необхідність зменшення розміру орендної плати на 50%.

А тому, враховуючи, що судом не встановлено наявності підстав для можливості зменшення розміру орендної плати, нарахованої відповідачу за первісним позовом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача суми основного боргу – заборгованості з орендної плати у розмірі 38158,44 гривень підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 13185,76 гривень та штрафу у розмірі 36997,47 гривень.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом обов`язку по сплаті орендної плати у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати у лютому-травні 2020 року позивачем за первісним позовом нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 13185,76 гривень пені та 36997,47 гривень штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що прострочення відповідача зі сплати орендних платежів за лютий 2020 у розмірі 138019,95 гривень виникло з 16.03.2020 та з урахуванням того, що зазначена сума заборгованості була сплачена 16.09.2020 періодом за який може бути нарахована пеня слід вважати 16.03.2020-15.09.2020. Щодо суми заборгованості за березень 2020 року у розмірі 139124,11 гривень прострочення виникло з 16.04.2020, відповідно належним періодом нарахування пені слід вважати 16.04.2020-16.10.2020. При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснювалося нарахування пені на залишок заборгованості за березень 2020 року, що становить 38154,44 гривень.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за вказаний період, судом встановлено, що вірно нарахованою сумою пені є 12815,23 гривень та саме в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування суми штрафу у розмірі 36997,47 гривень суд дійшов висновку, що його розраховано арифметично вірно, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача за первісним позовом стосовно того, що позивач за первісним позовом не є стороною договору оренди, а відповідно із ним не укладалося угоди у письмовій формі про забезпечення виконання зобов`язань за договором оренди, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задоволені бути не можуть, судом відхиляються. Оскільки договором оренди визначено правила розподілу орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем, зазначений договір укладено, в тому числі на користь позивача за первісним позовом, а тому заходи забезпечення виконання зобов`язань у вигляді сплати пені та штрафу, цілком правомірно застосовані позивачем за первісним позовом, адже такі заходи забезпечують і виконання зобов`язань перед ним пропорційно до розміру зобов`язань, визначених умовами договору.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 13185,76 гривень пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 12815,23 гривень, а вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 36997,47 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2749,76 гривень та інфляційних втрат у розмірі 1452,15 гривень.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вірно розрахованою та належною до задоволення є сума 3% річних у розмірі 2738,44 гривень, тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1452,15 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та приймає рішення про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суму основного боргу у розмірі 38158,44 гривень, 12815,23 гривень пені, 2738,44 гривень 3% річних 1452,15 гривень інфляційних втрат, та 36997,47 гривень штрафу. Щодо вимог за зустрічним позовом суд відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума судового збору у розмірі 2093,33 гривень. Судові витрати за подання зустрічного позову суд відносить на ТОВ «Інтеравіа».

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 4, код 33240887) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт» «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 38158,44 гривень основного боргу, 12815,23 гривень пені, 2738,44 гривень 3% річних, 1452,15гривень інфляційних втрат, 36997,47 гривень штрафу та 2093,33 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.

Суддя Р.М. Колесник