Рішення № 98968932, 10.08.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/212/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (03056, м. Київ, вулиця Польова, будинок 24Д, код ЄДРПОУ 39493634)

про визнання договору застави припиненим та зняття заборони на відчуження нерухомого майна

за участю:

від позивача: Гайдей В.Б., ордер серія ІФ № 100619 від 01.06.2021- адвокат

арбітражний керуючий : Бігун Р.Д., паспорт НОМЕР_1

від ТОВ ФК "Позика" - не з"явився

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Райффайзен Банк Аваль" про визнання припиненим договору застави, зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Ухвалою суду від 25.03.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2021. Проте у зв`язку з перебуванням судді Шкіндер П.А. у відпустці судове засідання, призначене на 11.05.2021 не відбулось. Ухвалою від 28.04.2021 підготовче судове засідання призначено на 01.06.2021.

12.04.2021року до суду надійшла заява представника АТ Райффайзен Банк Аваль про заміну сторони у справі в якості правонаступника ПАТ Комерційний Індустріальний БАНК, оскільки, 19.11.2019 року між АТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний Індустріальний БАНК було укладено договір про відступлення права вимоги №114/13. Відповідно до вказаного договору, ПАТ Комерційний Індустріальний банк" 19.11.2015 року набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ Райффайзен Банк Аваль, включно до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №010/-14-2/216 від 30.04.2003 року.

Ухвалою суду від 01.06.2021 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження, задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства АБ "Райффайзен Банк Аваль" про заміну відповідача по справі №909/212/21 правонаступником; відклав підготовче засідання, встановив процесуальні строки ПАТ"Комерційний Індустріальний банк" для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов.

22.06.2021року до суду надійшла заява представника АТ "Комерційний Індустріальний Банк" про залучення у справі правонаступника АТ "КІБ" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанасова компанія "Позика".

Ухвалою суду від 13.07.2021 суд задовольнив клопотання АТ "КІБ" про заміну відповідача по справі №909/212/21 правонаступником, відклав підготовче засідання, встановив процесуальні строки для ТОВ "Фінанасова компанія "Позика" для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов.

Ухвалою суду від 03.08.2021 суд постановив закрити підготовче провадження по справі № 909/212/21 та призначив справу №909/212/20 до розгляду по суті на 10.08.2021 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням рішення.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, встановив наступне.

30 квітня 2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та Фермерським господарством «Стара Гута» був укладений кредитний договір № 010-14-2/126, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000, 00 Євро з розрахунку 14% річних за користування кредитом, строк кредитування - 36 місяців, дата повернення кредиту - 29.10.2004 року.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено заставою згідно Договору застави нерухомого майна від 30.04.2003 року, укладеного між Підприємцем Кокар Василем Петровичем (Застоводавцем), Фермерським господарством «Стара Гута» (Застоводавцем) та АППБ «Аваль» (Заставодержателем).

Відповідно до п. 2 даного договору застави в забезпечення виконання ФГ «Стара Гута» (позичальником) зобов`язань за кредитним договором Заставодавці надали належне їм на праві власності Майно, а саме:

- належне ОСОБА_1 на праві власності майно: будинковолодіння в с.Майдан, Тисмениького району, Івано-Франківської області по вул.Незалежності за № 47-а. Будинковолодіння складається із житлового будинку цегляного, житловою площею 122,1 кв.м., зазначеного в плані літерою «А», та літньої кухні цегляної, загальною площею 82,2 кв.м., зазначеної в плані літерою «Б». Предмет застави належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Майданської сільської Ради 30.06,2000 року на підставі рішення VI сесії 3 скликання Майданської сільської ради від 08.06.2000 року та зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 2 за реєстровим номером 230. Загальна вартістьнерухомого майна становить 165 540,00 грн;

- належне ФГ «Стара Гута» майновий комплекс в цілому, загальною вартістю 758044,00 грн., та обладнання на загальну суму 21476,00 грн.

Договір застави посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу 30.04.2003 року, та зареєстровано в реєстрі за № Д-50. У зв`язку із цим, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 09.02.2005 року було накладено заборону на відчуження належного застоводавцям майна, яке є предметом застави.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зроблено запис про обтяження за реєстровим номером 1669423.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області у справі № Б-19/368 (суддя Максимів Т.В.) від 07.12.2006 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, було порушено провадження у справі про банкрутство боржника ФГ "Стара Гута".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2006 року боржника ФГ "Стара Гута" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо боржника, зобов"язано ліквідатора письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів.

27.03.2007 року господарський суд Івано-Франківської області своєю ухвалою затвердив реєстр вимог кредиторів боржника ФГ "Стара Гута" поданий господарському суду ліквідатором. До вимог першої черги включено вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", (м.Київ, вул.Лєскова,9, код 14305909) на суму 389558грн.51коп., оскільки були забезпечені заставою.

Під час ліквідаційної процедури вимоги кредиторів, в тому числі кредитора ВАТ "Райфайзен банк Аваль" були задоволені Фермерським господарством "Стара Гута" повністю, про що господарський суд Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) зазначив у своїй хвалі від 10.02.2009 року.

Крім того цією ж ухвалою господарський суд Івано-Франківської області за клопотанням ліквідатора скасував арешт, накладений на майно Фермерського господарства «Стара Гута» чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого банкрута (банківська застава ВАТ «Райффайзен банк Аваль»),

Таким чином ФГ «Стара Гута» в повному обсязі здійснено погашення кредитної заборгованості, в зв`язку із чим з майна банкрута знято всі обтяження.

Разом з тим, на сьогоднішній день обтяження на майно позивача є актуальним.

Предметом спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання припиненим договору іпотеки та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та про реєстрацію заборони відчуження предмета іпотеки, що були внесені на підставі цього договору.

Частиною 1, 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);

Частиною 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором;

Пункт 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачає, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частини 1 ст. 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзаців 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Частина 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Абзац 1 ч. 1 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором;

Частина 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Суд зазначає, що правовий аналіз норм статті 593 ЦК України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що застава (іпотека) як забезпечувальне зобов`язання, яке має похідний характер від основного зобов`язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання повним його виконанням.

При цьому, з огляду на положення статей 509, 526, 598 ЦК України, статей 1, 7 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов`язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором. Тобто часткове припинення основного зобов`язання, зокрема шляхом його виконання, за загальним правилом не має наслідком припинення забезпечувального зобов`язання.

Таким чином, виходячи з предмета та підстав позову, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо припинення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з його виконанням. При цьому обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, забезпеченого іпотекою.

Законодавство України не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Оскільки відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. В свою чергу відповідач повинен довести свої заперечення проти доводів позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалося на те, що ФГ "Стара Гута" погашено в повному обсязі заборгованість по кредиту згідно кредитного договору від 30.04.2021 , про що зазначено у ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2021року, у зв`язку з чим припинилась іпотека, якою було забезпечене таке зобов`язання, та відпали підстави існування записів про обтяження заставного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

До реєстру вимог кредиторів ФГ "Стара Гута" включено вимоги ВАТ "Райфайзен банк "Аваль" на суму 389558,51грн.

Позивач надав суду копії платіжних доручень на загальну суму боргу - 389558,51грн.

За таких обставин справи, враховуючи доведеність обставин погашення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором, яка входила до складу основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою за договором іпотеки, суд приходить до висановку про наявність підстав для визнання договору іпотеки припиненим за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Позовні вимоги позивача про зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису з Державного реєстру Іпотек, є похідними від первісної вимоги про визнання договору іпотеки припиненим, спрямованими на реальне відновлення порушених прав позивача, як власника на розпорядження своїм майном, та за результатами розгляду основних позовних вимог також підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в розмірі 4540,00грн. покладаються на відповідача з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати припиненим Договір застави нерухомого майна від 30.04.2003 року, укладений між підприємцем Кокар Василем Петровичем, Фермерським господарством «Стара Гута» та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу Дорошенко О.В. 30.04.2003 року, та зареєстрований в реєстрі за № Д-50, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

3. Зняти (скасувати) заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: домоволодіння в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 806220, власником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка накладена 09.02.2005 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. на підставі договору застави № Д-30 від 30.04.2003 року, реєстраційний номер обтяження 1669423, й виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження цього майна реєстраційний номер обтяження від 09.02.2005 року № 1669423.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (03056, м. Київ, вулиця Польова, будинок 24Д, код ЄДРПОУ 39493634) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) - 4540грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення Господарського суду Івано-Франківської ї області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2021

Суддя Шкіндер П.А.