Рішення № 98968737, 09.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2021 Справа № 905/1071/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши в судовому засіданні, матеріали справи №905/1071/21

за позовом Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Спартс – ЛТД» м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення заборгованості у розмірі 130 954,85грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився.

Суть справи:

Позивач, Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Спартс – ЛТД» про стягнення заборгованості в розмірі 130954,85грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір оренди приміщення від 17.01.2014р, згідно якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, а відповідач за умовами договору мав сплачувати встановлену в договорі орендну плату, однак в установленому порядку її не оплатив, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

03.08.2021 від відповідача через підсистему «Електронний суд» та 04.08.2021 до канцелярії суду надійшов відзив б/н від 02.08.2021 на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні позовних відмовити, посилаючись на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017, яким договір №6423-Ж від 17.01.2014 визнано недійсним в частині його пролонгації за додатковим договором від 10.02.2015 на строк починаючи з 10.01.2016 до 30.11.201, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачем суми боргу з грудня 2016 по грудень 2017.

Ухвалою суду від 04.08.2021 відкладено судове засідання на 09.08.2021 року о 14:00год; запропоновано позивачу надати суду пояснення щодо підстав нарахування заборгованості за орендну плату з грудня 2016 по грудень 2017, враховуючи визнання недійсним договору №6423-Ж від 17.01.2014 в частині його пролонгації за додатковим договором від 10.05.2015 на строк починаючи з 10.01.2016 по 30.11.2017, а також докази перебування майна у користуванні відповідача в межах оренди у вказаний вище період.

09.08.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення від 09.08.2021 №10137/21, в яких останній посилаючись на п.7.5 договору зазначає, що заяв щодо припинення договору від орендаря станом на 09.08.2021 не надходило, нежитлове приміщення не повернуто та акт прийому-передачі не підписано, у зв`язку з чим договір є продовженим на той самий строк, що є підставою для нарахування заборгованості.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для можливості розгляду справи по суті.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2014 року між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Спартс – ЛТД» (Орендар) укладено договір №6423-Ж оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення. Розташоване за адресою: місто Маріуполь. Вулиця Кальміуська,99 загальною площею 296,70кв.м. згідно технічного паспорту БТІ для використання під вирощування і розведення риби.

Вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому – передачі вказаного нежитлового приміщення (п.2.1 Договору).

Приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому – передачі (п.2.3 Договору).

Орендодавець зобов`язаний зокрема в 10-денний термін після укладення договору оренди передати приміщення (будівлю, споруду) Орендарю згідно акту прийому – передачі (п.3.1 Договору).

Орендар зобов`язаний прийняти за актом прийому – передачі нежитлове приміщення (будівлю, споруду) у 10 – денний термін після укладення договору оренди; щомісячно і в повному обсязі вносити Отримувачу орендну плату; щомісячно і у повному обсязі вносити, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, Орендодавцю плату за послуги з обслуговування Орендаря, яка складає: ціна послуги без урахування податку на додану вартість -94,94грн, сума податку на додану вартість 18,99грн.

Загальна сума вартості послуги, яка підлягає оплаті з урахуванням податку на додану вартість складає 113,93грн (п.3.2 Договору).

За умовами Договору Орендар зобов`язаний у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об`єкт оренди Орендодавцю, підписавши у 7- денний строк акт прийому – передачі.

Розмір орендної плати визначається на підставі протоколу №2 від 27.12.2013року засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) (п.4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за вказане у п. 1.1 Договору приміщення (споруду, будівлю) розмір орендної плати за базовий місяць (грудень 2013р) встановлений з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5527,50грн у місяць.

Нарахування податку у додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку. Визначеному чинним законодавством України.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця. Наступного за звітним. Орендар зобов`язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії управління міського майна.

Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяці.

Розмір орендної плати може бути змінено в односторонньому порядку Орендодавцем у зв`язку із зміною методики її розрахунку, у випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органів місцевого самоврядування. Перегляд розміру орендної плати набирає чинності з моменту прийняття рішення про це Маріупольською міською радою (п.4.4 Договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно договору оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п.6.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє «з 10 січня 2014р до 10 січня 2015р» (п.7.1 Договору).

У випадку відсутності заяви однієї із Сторін про розірвання або зміну договору протягом після закінчення його терміну, він вважається подовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим Договором. Таким чином договір подовжується і у подальшому.

Реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього Договору (п.7.6 Договору).

Це Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (п.9.2 Договору).

Згідно з п. 9.1. договору до вимог з виконання умов цього договору та стягнення пені і неустойки застосовується позовна давність терміном у 10 років.

Договір підписано представниками сторін без зауважень.

Згідно приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об`єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин. Водночас, положення договору, а також приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачають можливість за певних умов автоматичного продовження орендних правовідносин між сторонами на той же строк і на тих же умовах після закінчення визначеного строку дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечували проти продовження строку дії договору у строки та спосіб, визначений законом та договором, та дії відповідача, що вчинялися після спливу строку дії договору, що полягали у продовженні користуванні приміщенням, свідчать про наступне погодження із фактом продовження строку дії даного договору на новий термін.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факт користування у спірний період орендованим майном, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, у зазначений період діяв договір оренди в межах подовження щорічно на рік на тих самих умовах, які передбачені даним договором.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо безпідставності вимог, оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 по справі 905/339/17 визнано недійсною додаткову угоду про подовження строку дії договору на три роки та відмовлено у задоволені вимог щодо стягнення орендної плати за період жовтень 2015 - жовтень 2016 року. При цьому судом встановлено, що договір може вважатися подовженим тільки на строк, встановлений договором, а також встановлено те, що до 7.06.2016 року відповідач був звільнений від орендної плати згідно із Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" , проте з 8.06.2016 року такий обов`язок є поновленим у зв`язку із внесенням відповідних змін до зазначеного Закону. Мотивуючи відмову у стягненні орендної плати за період 8.06.2016- жовтень 2016, суд посилався на факт оплати відповідачем орендної плати у пільговий період, що зумовило врахування цих оплат в період, за який відповідач повинен був сплачувати орендну плату, тобто 8.06.2016-жовтень 2016.

В межах цієї справи позивач просить стягнути орендну плату за період грудень 2016-грудень 2017 року.

Як встановлено судом, рішенням Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2615 “Про внесення змін до структур та положень виконавчих органів міської ради” з 01.08.2018 припинений орган місцевого самоврядування – Департамент міського майна Маріупольської міської ради, у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради.

Пунктом 5.3. вказаного рішення встановлено, що Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.

Крім того, рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2021 №8/4-205 затверджене Положення про Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, відповідно до пункту 1.1. якого Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.

Як зазначає позивач, відповідач обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати у передбачений договором строк не виконував, внаслідок чого за період з грудня 2016р по грудень 2017р виникла заборгованість з орендної плати в сумі 132306,94грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до Господарського суду Донецької області з даним позовом.

Спірні (правовідносини) регулюються відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі), що відноситься до комунальної власності міста Маріуполя № 6423-Ж від 17.01.2014р.

Як встановлено ч.1 ст. ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до приписів ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідачем належних та допустимих доказів, у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не надано.

Позивач надав додаткові пояснення, згідно яких зазначив, що п.4.2 Договору встановлений розмір орендної плати 5527,50грн з урахування індексу інфляції на 2013 рік на місяць, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначено шляхом коригування розміру місячної орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовий місяць до останнього числа першого місяця оренди.

Таким чином, враховуючи відомості Державної служби статистики України щодо інфляції в 2014-2017 роках позивач здійснив розрахунок заборгованості з орендної плати:

-грудень 2016р – 4661,03грн;

- січень 2017р – 9891,74 грн;

- лютий 2017р – 10000,55грн;

- березень 2017р – 10100,56грн;

- квітень 2017р – 10282,37грн;

- травень 2017р – 10374,91грн;

- червень 2017р – 10509,78грн;

- липень 2017р – 10677,94грн;

- серпень 2017р – 10699,30грн;

- вересень 2017р – 10688,60грн;

- жовтень 2017р – 10902,37грн;

- листопад 2017р – 11033,20грн;

- грудень 2017р – 11132,50грн.

Загальна сума заборгованості із орендної плати склала 130954,85 грн. та з урахуванням індексу інфляції відповідно до договору 132 306,94 грн.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в частині стягнення орендної плати за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. Проте, позивач у прохальній частині позову просить стягнути відповідача 130 954,85 грн. Враховуючи право позивача самостійно визначати позовні вимоги в межах дії принципу диспозитивності, передбаченого ст.14 ГПК України.

Відповідачем правильність наданого позивачем розрахунку орендної плати не спростовано, заяв про зустрічне зарахування вимог не заявлено.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 130 954, 85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Спартс – ЛТД» про стягнення заборгованості в розмірі 130 954, 85грн– задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Спартс – ЛТД» (87551 Донецька область. місто Маріуполь, вулиця Рівна, будинок 105, код ЄДРПОУ 22036056) на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 42014230) заборгованість у розмірі 130 954, 85 грн, судовий збір у сумі 2270,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів п.4 Прикінцевих та п.17 Перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

У судовому засіданні 09.08.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).