Рішення № 98968602, 02.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2021м. ДніпроСправа № 904/4137/20 (210/1218/20)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Кучма Т.В.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Жданюк Т.С., ордер серія ДП №2360/010 від 23.07.2021 адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД", м.Кривий Ріг

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНТАЖСПЕЦБУД", м.Кривий Ріг

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

в межах справи №904/4137/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (50051, м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10, ідентифікаційний код 01239186)

до боржника Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10, ідентифікаційний код 01239186)

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

27.02.2020р. позивач звернувся до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу з позовною заявою до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД" до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНТАЖСПЕЦБУД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалою від 02.03.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 03.03.2020 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД", до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНТАЖСПЕЦБУД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 13.08.2020р. клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмонтажспецбуд” та Приватного акціонерного товариства “Криворіжіндсутрбуд” документи. В іншій частині клопотання відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 13.08.2020р. заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Ступак С.В. від розгляду цивільної справи № 210/1218/20 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу залишено без задоволення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25.09.2020р. клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмонтажспецбуд” та Приватного акціонерного товариства “Криворіжіндустрбуд” залишено без задоволення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25.09.2020р. клопотання представника позивача про передачу справи за підсудністю задоволено. Цивільну справу № 210/1218/20 передано за підсудністю на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/4137/20.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 210/1218/20 передано на розгляд судді Владимиренко І.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 (суддя Владимиренко І.В.) цивільну справу №210/1218/20 передано для розгляду в межах справи Господарського суду Дніпропетровської області №904/4137/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/4137/20 (№ 210/1218/20) передано для розгляду судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2020 прийнято до свого провадження справу №210/1218/20 для розгляду в межах справи №904/4137/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2020.

07.12.2020 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2020 підготовче засідання відкладено, клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

30.12.2020 до господарського суду від Головного управління статистики у Дніпропетровській області надійшов лист №02-15/4135-20 з додатками.

11.01.2021 до господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

16.01.2021 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.01.2021 до господарського суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2021 клопотання про витребування доказів задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 09.02.2021.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2021 підготовче засідання відкладено на 09.03.2021.

Ухвалою господарського суду від 09.03.2021 підготовче засідання відкладено на 30.03.2021.

29.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, мотивоване перебуванням на лікарняному внаслідок захворювання на Covid-19.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2021 підготовче засідання відкладено на 20.04.2021.

19.04.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, з урахуванням якої позивач просить:

- встановити нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ландау, будинок 2г; комплекс, частка власності: 64/100), укладеного 19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та ТОВ "Укрмонтажспецбуд", посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №85, як такого, що порушує публічний порядок;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39280500 від 19.01.2018 о 16:08:07, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено на 17.05.2021.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2021 закрито підготовче провадження по справі, справу призначити до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.06.2021.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2021 розгляд справи по суті відкладено на 29.06.2021.

25.06.2021 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 розгляд справи відкладено на 26.07.2021.

В судовому засіданні 26.07.2021 представником відповідача 2 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 розгляд справи по суті відкладено на 02.08.2021.

02.08.2021 до господарського суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

У судових засіданнях здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв`язку з наявністю у Відповідача 1 перед позивачем заборгованості по виплаті заробітної плати, останній вважає, що придбання Відповідачем 2 у Відповідача 1 нерухомого майна є умисним виведенням активів Відповідачем 1 з метою уникнення погашення заборгованості колишньому працівнику.

За твердженням Позивача вказані доводи є достатньою підставою вважати, що укладений між Відповідачами 1 і 2 правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинявся з метою, що суперечить інтересам працівників, а тому порушує публічний порядок.

Позиція відповідача 1

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиція відповідача 2

Відповідач надав пояснення по суті позовних вимог, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на невідповідність обраного позивачем способу захисту.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Обставини наявності порушеного права позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ОСОБА_1 з 03.08.2005 по 27.04.2018 працював на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві "Криворіжіндустрбуд". Наказом №73к від 27.04.2018 його звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Як вбачається з довідки №504 від 08.08.2018, виданої ПрАТ "Криворіжіндустрбуд", останнє з липня 2017 року не виплачувало позивачу заробітну плату.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у Дніпропетровської області від 01.10.2018 у справі №210/4854/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" про стягнення коштів у сумі 140 281,64 грн, зокрема: нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 69 759,57 грн; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 43 461,60 грн; вихідну допомогу у сумі 22 355,70грн; моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн; судовий збір у сумі 704,80 грн; судові витрати на правову допомогу 3 000,00 грн.

Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19.03.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58655044. Вказане виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження №56620870, яке перебуває в Металургійному ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі №210/3184/19 задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" про стягнення коштів у сумі 105 367,97грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100 599,57 грн; судового збору у розмірі 768,40 грн; судових витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн

Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 15.11.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60622616. Вказане виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження №56620870, яке перебуває в Металургійному ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області.

19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ландау, будинок 2г; комплекс, частка власності: 64/100), посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №85.

Так, в момент відчуження вищенаведеного нерухомого майна на користь ТОВ "Укрмонтажспецбуд", у ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" була заборгованість перед ОСОБА_1 з липня 2017 року, що підтверджується довідкою підприємства від 08.08.2018 №504.

За умовами п. 5 договору купівлі продажу укладеного 19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та ТОВ "Укрмонтажспецбуд" об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ландау, будинок 2г; комплекс, частка власності: 64/100) був проданий за 1 014 272,00 грн. в т.ч. з ПДВ та з розстрочкою платежу рівними частинами - протягом 18 місяців починаючи з лютого 2018 року.

У зв`язку з наявністю у Відповідача 1 перед позивачем заборгованості по виплаті заробітної плати, останній вважає, що придбання Відповідачем 2 у Відповідача 1 вище вказаного нерухомого майна є умисним виведенням активів Відповідачем 1 з метою уникнення погашення заборгованості колишньому працівнику. Через це Позивач і порушив у судовому порядку питання про встановлення нікчемності правочину про придбання ТОВ «Укрмонтажспецбуд» оскаржуваної нерухомості.

За твердженням Позивача вказані доводи є достатньою підставою вважати, що укладений між Відповідачами 1 і 2 правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинявся з метою, що суперечить інтересам працівників, а тому порушує публічний порядок.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за змістом якої судам відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, вкрай важливим є розмежування двох понять: "нікчемний правочин" та "оспорюваний правочин", бо кожен з видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин який порушує публічний порядок є нікчемним.

За позицією викладеною у Постанові ВСУ від 13 квітня 2016 року № 6-1528цс15 зазначено, що статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

02 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/4932/19 досліджував питання щодо виділення правочину, що порушує публічний порядок.

Так, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16.

02 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/4932/19 зазначив, що: «відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, справі № 910/12692/18 від 13 жовтня 2020 року (КГС), справі № 911/2574/18 від 07 жовтня 2020 року (КГС), справі № 335/5897/16-ц від 07 жовтня 2020 року (КЦС), справі № 910/9817/19 від 20 серпня 2020 року (КГС), справі №3/322 від 07 липня 2020 року (КАС) та інших.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок, що: «статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами.

За відсутності надання позивачем до матеріалів справи будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності Відповідачів, не надання доказів та пояснень на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання між Відповідачами правочинів, позивачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що спірний договір порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави, відповідна правова позиція не може бути покладена у підстави для задоволення поданого позову.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено наявність у Відповідачів умислу на укладення договору купівлі-продажу від 19.012018 та його складових, саме з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивачем не доведено, що договір який оспорюється є таким, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів за ЦК України який виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Стосовно обрання способу захисту порушеного права позивачем, суд зазначає.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

При визначенні способу захисту відповідно до наведеної норми слід ураховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ГПК України).

Наведене з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ГПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.

Отже, обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.

Якщо у зазначеному випадку позивач обрав інший спосіб захисту, суд має відмовити у задоволенні позову, крім випадку, коли з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 ГПК України дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Позивач, прохальній частині позовної заяви, наполягав на встановленні нікчемності спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, саме як такого, що порушує публічний порядок.

Суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача та не може надати іншу правову кваліфікацію тим обставинам даної справи, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. Суд не може застосувати інші підстави недійсності спірного правочину, оскільки прохальна частина позовної заяви містить вимогу про встановлення нікчемності спірного договору саме як такого, що порушує публічний порядок.

Також господарський суд, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.12.2018 по справі № 902/1592/15, зазначає, що не дивлячись на обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем (стаття 46 ГПК України), тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками, які викладені у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова ВП ВС від 04 06 2019 у справі №916/3156/17).

Враховуючи вищезазначене, встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.2018 не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Зважаючи на те, що в задоволенні вимоги про встановлення нікчемності договору відмовлено, а вимога позивача про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є похідною від основної вимоги про встановлення нікчемності договору, в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень слід відмовити.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 09.08.2021

Суддя С.В. Мартинюк