Рішення № 98966753, 12.08.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1566/21

Номер провадження 2/585/722/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Роменський завод продтоварів» та просить: стягнути з ТзОВ «Роменський завод продтоварів», код ЄДРПОУ 42295910, на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), 20574,48 грн. заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення в справі, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1200 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката з підготування позовної заяви. В обґрунтування позову вказала, що у період з 31 жовтня 2019 року працювала на посаді укладальника-пакувальника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів». Наказом № 79/К від 07.12.2020 року її звільнено з роботи з 07 грудня 2020 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Станом на 24.05.2021 року заборгованість по заробітній платі відповідача перед нею становить 20574,48 грн. Відповідач не виплачує нараховану ОСОБА_1 заробітну плату, у зв`язку з чим позивач змушена звернутись до суду. Станом на 04.06.2021 року розрахунок з позивачкою затримано на 119 робочих днів( грудень 2020 року-18 днів, січень 2021- 19 днів, лютий 2021 року -20 днів, березень -22 дні, квітень-22 дні, травень-18 днів. Середній заробіток за весь період затримки розрахунку станом на 03.06.2021 року становить 40400 грн.(339,5*119=40400).

Ухвалою судді від 07 червня 2021 року провадження у справі відкрито і, на підставі п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, яка має імперативний характер, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначене на 22 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву в якій клопотала провести розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач - ТзОВ «Роменський завод продтоварів» в судове засідання явку представника не забезпечило, заяв, клопотань не надало.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2019 року прийнята на роботу до ТОВ «Роменський завод продтоварів» на посаду укладальник - пакувальник, 07.12.2020 року звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, Наказ № 79/К від 07.12.2020 року. Вказане підтверджено копією трудової книжки НОМЕР_2 . (а.с. 8-9).

Як вбачажється з довідки ТОВ «РЗП» №351 від 31.05.2021 року про заборгованість по заробітній платі станом на 24.05.2021 року, заборгованість перед ОСОБА_1 становить 20574,48. (а.с.7)

Відповідно до копії розрахункового листа за жовтень 2020 року борг підприємства перед ОСОБА_1 на кінець місяця становить 17206,72 грн. (а.с.10)

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги від 02.06.2021 року між адвокатом Менько Д.Д. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги. (а.с.15)

Згідно з квитанцією прибуткового кассового ордеру №15 від 04.06.2021 року на підставі Договору про надання правничої допомоги від 02.06.2021 року ОСОБА_1 було сплачено 1200 грн. (а.с.13)

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що згідно з проведеним нею розрахунком по затримці виплати заробітної плати за 119 днів затримки борг підприємства складає 40400 грн., але в позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення. Виходячи з засад рівності сторін та диспозитивності судового процессу у суду відсутні повноваження самостійно визначати розмір виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вирішення спору в цій частині шляхом зобов`язання відповідача провести виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, як просить позивач, не можливе, оскільки рішення суду має бути зрозумілим як для учасників справи так і для виконавця та інших осіб, а у випадку задоволення позовної вимоги у вказаному позивачем формулюванні, таке рішення суду буде щонайменше не зрозумілим для відповідача і для виконавця, оскільки не буде визначена конкретна суму, яка має бути стягнена з відповідача на користь позивача. Вказана невизначеність може призвести і до ситуації, коли сплачена таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, не буде влаштовувати і самого позивача. Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що вона зверталась до підприємства з вимогою, щодо сплати їй середнього заробітку за весь період затримки заробітної плати і підприємство її не виконало, або ж працювала в день звільнення і затримка виплати виникла саме в наслідок бездіяльності відповідача.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати їй заробітної плати, призвело до порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, і спричинило порушення укладу життя позивача, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду для захисту своїх прав. Також позивач понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя її сім`ї, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 20574,48 грн., моральної шкоди в розмірі 2000 грн., та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1200 грн. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день постановлення рішення в справі задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позов виник з вини відповідача, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 908,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», КОД ЄДРПОУ 42295910, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі 20574,48 грн. (двадцять тисяч п`ятьсот сімдесят чотири гривні) 48 коп. Моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень), витрати на правничу доаомогу ві розмірі 1200 грн.(тисячу двісті гривень) та судовий збір в суммі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга