Рішення № 98956045, 12.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11496/21

Провадження № 2-а/522/286/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11 червня 2021 року № 86 про примусове повернення в країну походження громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 позивач звернувся до суду із позовом до ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 11.06.2021 № 86 про примусове повернення в країну походження громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2021 працівниками ГУ ДМС України в Одеській області відносно громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено рішення № 86 про примусове повернення до країн походження із зобов`язанням залишити територію України до 21.06.2021. Зазначене рішення було прийняте на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Посилаючись на невідповідність зазначеного рішення вимогам Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

24.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

05.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він не визнає позовні вимоги та зазначає наступне. 11.06.2021 співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області за адресою: Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Сонячна, 18-Б було виявлено громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого в подальшому було доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області. В ході проведення перевірки зі слів позивача було встановлено, що він прибув на територію України 17.05.2016 за паспортним документом для виїзду за кордон від 04.03.2016 серії С1338985 терміном дії до 04.03.2026. Про те, що він є нелегальним мігрантом розуміє, із заявою для добровільного повернення не звертався. Однак, порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування іноземців в Україні за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у встановлений законом порядку.

12.08.2021 в судове засідання сторони з`явилися, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Судом встановлено, що позивач прибув на територію України 17.05.2016 за паспортним документом для виїзду за кордон від 04.03.2016 серії С1338985 терміном дії до 04.03.2026.

11.06.2021 співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області за адресою: Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Сонячна, 18-Б було виявлено громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого в подальшому було доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області.

11.06.2021 за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування на території України стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005025, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД № 005083 та прийнято рішення № 86 про примусове повернення до країни походження із зобов`язанням залишити територію України до 21.06.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Позивач обґрунтовуючи незаконність рішення відповідача від 11.06.2021 № 87 про примусове повернення до країни походження із зобов`язанням залишити територію України посилається на ч. 4. Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVAD -19)» від 17.03.2020, відповідно до якого до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

Разом з цим суд зауважує на тому, що позивач прибув на територію України ще в 2016 році, проте доказів того, що ним вчинялися будь-які дії для встановлення свого легального перебування на території України до запровадження дії карантину ним не надано, як і доказів того, що саме через запровадження карантинних заходів у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVAD -19) він не зміг вчинити такі дії. Окрім того, позивач не був позбавлений права подати усі необхідні документи шляхом поштового чи електронного зв`язку до відповідної установи з метою набуття легального статусу на території України.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Позивачем у своїй позовні заяві вказано, що працівниками ГУ ДМС України в Одеській області в порушення зазначених положень не з`ясовано факту наявності або відсутності у позивача малолітньої дитини та не взято до уваги відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів того, що він має на території України сім`ю чи малолітню дитину на які посилається в позові. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 522/14416/18 наголосив на тому, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Водночас суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем не взято до уваги відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України, оскільки зазначені обставини не спростовують порушення позивачем міграційного законодавства України.

При цьому судом враховано, що позивачем не наведено умов, які можуть бути розглянуті в контексті визнання його особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до вимог ст.ст. 3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року, ст. 3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводження та покарання від 1984 року та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Поряд з цим, позивачем не надано доказів звернення до ГУ ДМС України в Одеській області та інших територіальних підрозділів ДМС України для добровільного повернення в країну походження або з заявою про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 11.06.2021 № 86 про примусове повернення в країну походження громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 288 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11 червня 2021 року № 86 про примусове повернення в країну походження громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2021.

Суддя І.А. Павлик