Ухвала суду № 98954280, 29.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:2604/20536/12

Провадження №: 6/755/1015/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі Головуючого судді САВЛУК Т.В., при секретарі Бурячек О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до поданої заяви, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» просило суд: «замінити стягувача у виконавчому листі Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк»».

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, до суду від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви у її відсутність, та підтримує заяву в повному обсязі.

Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. (п. 2 ч.3 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені Акціонерного товариства «Альфа-Банк» доводи щодо підстав заміни сторони виконавчого провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду - задоволено.

Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 лютого 2012 року по справі № 33/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсобанк» заборгованості в розмірі 532726,30 грн., витрат повязаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 5727,26 грн. та судового збору у розмірі 214, 60 грн., всього підлягає стягненню 538668,16 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження своїх вимог надано відповідь на безкоштовний запит до Міністерства Юстиції України про надання інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи «Укрсоцбанк».

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Укрсоцбанк» 03.12.2019 року внесено запис про припиненню юридичної особи, номер запису: 10681120104002827. Правонаступником припиненою юридичної особи АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».

Згідно положень частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто, заміна стягувача можлива також і до відкриття виконавчого провадження, адже, незалежно від факту перебування чи не перебування вище вказаного виконавчого листа на примусовому виконанні у органах Державної виконавчої служби набув статусу стягувача.

Отже, виходячи з наведеного, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду). Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 і відповідно до якої (позиції) поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Більше того на підставі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора поза межами виконавчого провадження та не залежить від відкритого виконавчого провадження, що також підтверджується судовою практикою.

Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, слід дійти висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 12, 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст. 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи, а тому перше може бути не тільки універсальним (ч. 1 ст. 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне є встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах, які визначаються у відповідних документах (договорах, передавальних актах, розподільчих балансах та інше.)

Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості (ЄДР) не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 ч. 2, п. 14, 15 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

Аналогічний висновкок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 по справі №264/5957/17, провадження №14-37цс20, в якому було досліджено питання щодо процесуального правонаступництва у випадку припинення юридичної особи.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В заяві про заміну стягувача заявник посилається на відсутність законодавчо закріпленої вимоги надання суб`єктом звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження чіткого переліку документів та додатків, які необхідно надати суду, тому наданий договір відступлення права вимоги, є, на думку заявника, достатнім та безпосереднім доказом правонаступництва.

В той же час, для встановлення факту відступлення права вимоги Акціонерному товариству «Альфа-Банк» суду необхідно встановити факт відступлення права вимоги по договору кредиту № 770/38-148-07 укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , дату відступлення права вимоги, якою, згідно з умовами договору, є дата підписання відповідного Додатку чи/або передавального акту. Крім того, заявником не надано установчих документів, протоколу загальних зборів акціонерів, рішення, яке було прийнято за результатами загальних зборів, а тому суд позбавлений можливості встановити, які саме права вимоги передаються та який обсяг прав у правонаступника.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, відповідно до положень ч. 2, 4, ст. 95 Цивільного процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та враховуючи скорочений строк розгляду заяв про заміну сторони правонаступником, учасникам справи направлено виклики до суду, однак стягувач та боржник в судове засідання не з`явились, процесуальним правом надати докази на підтвердження чи спростування наведених у заяві підстав для заміни сторони виконавчого провадження не скористались, за таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, які долучено стягувачем до заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано доказів правонаступництва за зобов`язаннями за договором кредиту № 770/38-148-07 укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості визначитись в якому саме обсязі перейшли права і обов`язки до правонаступника при цьому Акціонерне товариство «Альфа-Банк» не позбавлене права на повторне звернення до суду з заявою про заміну стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 517 Цивільного кодексу України, ст. 354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: